Кордабньов Володимир Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кордабньов Володимир Олександрович
 Майор
Загальна інформація
Народження 10 квітня 1964(1964-04-10)
Дніпродзержинськ
Смерть 7 серпня 2014(2014-08-07) (50 років)
Мар'янівка
Громадянство Україна Україна
Alma Mater Тюменське вище військово-інженерне командне училище імені маршала інженерних військ А. І. Прошлякова
Псевдо «Брабус»
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ  Механізовані війська
Формування
Війни / битви
Командування
начальник інженерної служби
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)

Володи́мир Олекса́ндрович Кордабньов (10 квітня 1964(19640410) — 7 серпня 2014) — майор Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Короткий життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1964 року в місті Дніпродзержинськ у родині інженерів-металургів та енергетиків. Закінчив Тюменське вище військово-інженерне командне училище імені маршала інженерних військ А. І. Прошлякова. командир роти прикордонних військ КДБ СРСР. Ветеран-«афганець». Брав участь в боях на Кавказі. Працював майстром на Дніпровському металургійному комбінаті в доменному цеху.

Доброволець; майор, начальник інженерної служби 40-го батальйону територіальної оборони «Кривбас».

Бійці батальйону отримали завдання встановити блокпост поблизу Мар'янівки (Старобешівський район, Донецька область), та натрапили на угруповання терористів у цьому районі. В бою 7 бійців було поранено, а майор Кордабньов загинув. У бою також брали участь бійці розвідувального батальйону з Черкаського, 3-го оп СпП, 51-ї ОМБР, «Правого сектору», було зруйновано блокпост і ДОТ супротивника, знищено машину з прибулим підкріпленням бойовиків. Всього було ліквідовано до роти терористів. Тоді ж поліг Максим Кочура.

Залишилися дружина Вікторія, доросла донька Альона і неповнолітній син Богдан.

Похований в місті Дніпродзержинськ.

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

  • 15 травня 2015 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно)
  • його портрет розмішений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 2, ряд 8, місце 17
  • відзнака 40-го батальйону «Мужність. Честь. Закон.» (посмертно)
  • нагороджений пам'ятною відзнакою міського голови — нагрудним знаком «Захисник України» (розпорядження міського голови м. Кам'янське від 11.10.2016 року; посмертно)
  • Іловайський Хрест (посмертно)
  • вшановується 7 серпня на щоденому ранковому церемоніалі вшанування захисників України, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії на Сході України[1]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]