Користувач:Мікшакова Людмила/Чернетка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Павич Віталій Володимирович
 Старший солдат
Файл:Павич Віталій Володимирович.jpg
Загальна інформація
Народження 24 серпня 1998(1998-08-24)
Первомайськ (Слободзейський район)
Смерть 15 серпня 2022(2022-08-15) (23 роки)
Донецька область
Громадянство Україна Україна
Військова служба
Роки служби 2016—2022
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ  Десантні війська
Формування
 81 ОАеМБр
Війни / битви

Війна на сході України

  • Операції об'єднаних сил
  • Російсько-українська війна (з 2014)
Нагороди та відзнаки
  • Почесний нагрудний знак командира 81 окремої аеромобільної бригади «За сумлінну службу»
  • Нагрудний знак «Учасник АТО»
  • Ювілейна медаль «ХХ років Ракетні війська і артилерія»
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Павич (значення).

Олег Олександрович Дуженький (нар. Мигалівці, Барський р-н, Вінницька обл.) - солдат окремого 130-го розвідбату. Учасник бойових дій, російсько-української війни. Нагороджений відзнакою Президента України "Хрест бойових заслуг".

Життєпис[ред. | ред. код]

Олег Дуженький народився в селі Мигалівці Барського району Вінницької області.

Дуженький брав участь у бойових діях під час АТО/ООС з 2016 по 2019 роки[1].

У 2022 році знову поповнив лави захисників України.

Солдат Олег Дуженький, який неодноразово здійснював розвідку в тилу противника.-Президент України Володимир Зеленський.[2]
Вітаю хороброго воїна з високою нагородою! Вдячність і шана кожному і кожній, хто захищає Україну, — підкреслив очільник Вінницької ОДА.[3]

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Указом Президента України №864/2023 від 30 грудня 2023року "За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку" - нагороджений відзнакою Президента України "Хрест бойових заслуг"[4].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Голос України, Розвідник з Вінниччини отримав відзнаку «Хрест бойових заслуг», 25.01.2024
  2. ↑ Офіс Президента України, У День Cоборності Глава держави нагородив українців, які відзначилися в захисті суверенітету й територіальної цілісності України, 22.01.2024
  3. ↑ Вінницька обласна військова адміністрація, Олег Дуженький з Вінниччини отримав відзнаку Президента України «Хрест бойових заслуг», 24.01.2024
  4. ↑ Указ Президента України №864/2023 Про відзначення державними нагородами України, 30.12.2023

Джерела[ред. | ред. код]

  1. БарNews.City, Нашого земляка, захисника Олега Дуженького Президент нагородив відзнакою «Хрест бойових заслуг», 23.01.2024.
  2. Указ Президента України від 30 грудня 2023 року №864/2023 "Про відзначення державними нагородами України"
  3. https://www.president.gov.ua/news/u-den-cobornosti-glava-derzhavi-nagorodiv-ukrayinciv-yaki-vi-88481
  4. http://www.golos.com.ua/news/194699
  5. https://www.vin.gov.ua/news/ostanni-novyny/60220-oleh-duzhenkyi-z-vinnychchyny-otrymav-vidznaku-prezydenta-ukrainy-khrest-boiovykh-zasluh
  6. https://www.ukrinform.ua/rubric-ato/3816847-zelenskij-vruciv-nagorodi-vijskovim-i-civilnim-z-nagodi-dna-s

Солдат Олег Дуженький із села Мигалівці  Барської громади, що на Вінниччині, отримав відзнаку президента України "Хрест бойових заслуг". Нагородили військового відповідно до указу №864/2023.

Чоловік став на захист країни ще під час АТО/ООС. Брав участь у бойових діях з 2016 по 2019 роки, повідомили на сайті Вінницької ОВА.

Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Олег Дуженький працював у Великій Британії. У 2022 році він розірвав робочий контракт та повернувся додому, щоб знову поповнити лави захисників України.

Нині чоловік воює у складі 130-го окремого розвідбату.

·        -----------------------------------------------------------------

https://www.vin.gov.ua/news/ostanni-novyny/60220-oleh-duzhenkyi-z-vinnychchyny-otrymav-vidznaku-prezydenta-ukrainy-khrest-boiovykh-zasluh

Коли на кону стоїть безпека нації - наші земляки є втіленням відваги та незламності!


"Вітаю хороброго воїна з високою нагородою! Вдячність і шана  кожному і кожній, хто захищає Україну", - підкреслив очільник області.


https://bar-city.gov.ua/article/voyinzemlyak-oleh-duzhenkyy-otrymav-nayvyshchu-nahorodu-khrest-boyovykh-zasluh/


Довідково: Відзнакою Президента України «Хрест бойових заслуг» нагороджують військовослужбовців ЗСУ та інших військових формувань за видатну особисту хоробрість та відвагу, або за видатний геройський вчинок під час виконання бойового завдання в умовах небезпеки для життя чи безпосереднього зіткнення.

https://vn.20minut.ua/lyudi/soldat-z-barskoyi-gromadi-otrimav-vidznaku-prezidenta-ukrayini-hrest-b-11911372.html

­­­­­­­­­­­-------------------------



Павич Віталій Володимирович (нар. 24 серпня 1998, Первомайськ, Придністров'я — 15 серпня 2022, Донецька обл.) — старший солдат[1] 81 бригади ЗСУ, учасник бойових дій. Нагороджений ювілейною медаллю «ХХ років Ракетні війська і артилерія» (2018), нагрудним знаком «Учасник АТО», почесним нагрудним знаком командира 81 окремої аеромобільної бригади «За сумлінну службу» (05.12.2017).

Життєпис[ред. | ред. код]

Віталій Павич народився 24 сепрня 1998 року у смт. Первомайськ Придністро́вської Молда́вської Респу́бліки в сім'ї Ніни Степанівни та Володимира Олександровича Павичів. У двохрічному віці сім'я переїхала до села Мигалівці, Барського району, Вінницької області.

У 2013 році закінчив Мигалівецьку ЗОШ І-ІІ ступенів.

З 2014 по 2016 роки навчався у ДНЗ «Барський ПБЛ» у групі № 20. Здобув професію «Оператор КН. Конторський (офісний) службовець (бухгалтерія)».

По закінченню ліцею 29 вересня 2016 року був призваний на строкову службу у ЗСУ, уклав контракт на три роки (військова частина А1493).

З 11 грудня 2016 року по 26 квітня 2018 року Віталій брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в Донецькій та Луганській областях.

В період з 07 червня 2018 року по 28 червня 2019 року брав безпосередню участь в операції об'єднаних сил у складі сил та засобів здійсненння заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях.

02 жовтня 2018 року Командуванням десантно-штурмових військ Збройних сил України Віталію Павичу видано посвідчення учасника бойових дій.

29 вересня 2019 року командира гармати І самохідного артилерійського взводу самохідної артилерійської батереї військової частини А1493 Віталія Павича звільнено у запас, у зв'язку з закінченням контракту.

25 березня 2021 року Віталій Павич, старший солдат запасу, уклав контракт строком на три роки. Служив у військовій частині А 0853 на посаді водія понтонного відділення понтонного взводу.

З часом переведений у військову частину А2641 на посаду старшого такелажника І самохідного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи.

26 квітня 2022 року відповідно до Указу Президента України від 22.02.2022 року № 2 «Про призов резервістів на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період» прибув у військову частину А 0693 м. Курахове з військової частини А2641.

Віталій Павич загинув 15 серпня 2022 на Донеччині під час виконання бойових завдань[2].

Без Віталія залишились батьки та брати.

Похований 20 серпня 2022 року у селі Мигалівці Барської ОТГ Вінницької області.[3]

Нагороди[ред. | ред. код]

  • почесний нагрудний знак командира 81 окремої аеромобільної бригади «За сумлінну службу» (05.12.2017);
  • ювілейна медаль «ХХ років Ракетні війська і артилерія» (01.11. 2018);
  • нагрудний знак «Учасник АТО».

Нагороджений за професіоналізм та сумлінне виконання бойових завдань грамотою командування об'днаних сил (2018), грамотами в/ч А2120 (2018).

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Витяг з наказу МОУ від 29.09.2019 р.№ 248 смт. Черкаське
  2. Витяг з наказу МОУ від 25.03.2021 р.№ 17-РС, 64,  м. Бар
  3. Витяг з наказу МОУ від 26.04.2022 р.№ 114 м. Курахове
  4. Довідка МОУ від 27.09.2019 р.№ 86 м. Бар


Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ #БарNews.City, На війні загинув наш земляк з Мигалівець Герой, старший солдат Віталій Павич, 17.08.2022
  2. ↑ # 20 хвилин Вінниця, У бою загинув 24-річний Віталій Павич. Україна втратила ще одного Героя, 18.08.2022
  3. ↑ «Вінниччина», Не перестає плакати небо…, 24.08.2022


Василь Кирилович Савчук (нар. 6 вересня 1940, Мигалівці, Барський район) — український економіст, заслужений працівник освіти України (), професор (199). Нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради України, Подякою Прем'єр-міністра України.


Життєпис[ред. | ред. код]

Народився Василь Савчук 6 вересня 1940 року в селі Мигалівці, Барського району, Вінницької області в селянській родині. 

    У непрості повоєнні роки з 1947 р. по 1954 р. юний Савчук В.К. з бажанням навчався спершу в 7-річній школі с. Мигалівці, після якої продовжив освіту у 8-10 класі Ялтушківської середньої школи Барського р-ну Вінницької обл. Отримавши середню освіту та маючи хист до точних наук, майбутній професор працював з 1957 р. по 1960 р. бухгалтером колгоспу «Родина» в рідному с. Мигалівці, який спеціалізувався на вирощуванні й відгодівлі великої рогатої худоби. Бажаючи здобути вищу освіту, Савчук В.К. в 1960 р. вступає до Української сільськогосподарської академії (УСГА) на факультет економіки і організації сільського господарства, який закінчив з відзнакою в 1965 р. за спеціальністю «Бухгалтерський облік на сільськогосподарських підприємствах».


Учень Мигалівецької семирічної школи (1947—1954 рр.) 

    Савчук Василь Кирилович донині вдячний своїм учителям – академіку НААН В.В. Юрчишину, члену кореспонденту НААН І.Н. Романенку, професорам В.В. Бондаренку, П.А Гірку, Й.С. Завадському, Л.Я. Зрібняку, Г.Т. Лещенку, Ю.Я. Литвину, доцентам О.І. Бідію, С.М. Рогаченку, Б.М. Бобошку, А.І. Скріпніченку та іншим – за їхній професіоналізм та доброзичливе, щире ставлення до студентів та аспірантів.


Після реєстрації шлюбу в Київському палаці одруження Василь та Ніна із свідками Григорієм Козаком і Анатолієм Мельником, сестрою Оленою та батькам (1963 р.)

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

    Після завершення навчання в академії, за розподілом працював молодшим науковим співробітником на Миколаївській дослідній станції, в 1965-1967 рр. проходив службу в армії у м. Ленінакан (Вірменія), обіймав посаду заступника головного бухгалтера Богуславського районного об’єднання «Сільгосптехніка» на Київщині.


ЗакВО, м. Ленінакан, Вірменія 

    З 1967 р. по 1970 р. – аспірант кафедри управління і аналізу господарської діяльності економічного факультету УСГА, а вже 21 травня 1971 р. Василю Кириловичу було присуджено науковий ступінь кандидата економічних наук. Згодом, в квітні 1996 р. він отримав науковий ступінь доктора економічних наук захистивши дисертаційне дослідження на тему «Аналіз господарської діяльності сільськогосподарських підприємств». Предметом дослідження докторської дисертації Савчука В.К. стала «сукупність соціально-економічних відносин в сільськогосподарському виробництві та регулювання їх розвитку в умовах становлення ринкових відносин з використанням економічного аналізу», а об’єктом – «діяльність господарюючих суб’єктів аграрної мікроекономіки, а також теорія і практика економічного аналізу». В дисертаційному дослідженні закладенні фундаментальні положення розвитку економічного аналізу господарської діяльності сільськогосподарських підприємств. В подальших дослідженнях, результати яких представленні в численних публікаціях, професор значно розширив сферу використання економічного аналізу в системі управління підприємствами даної галузі та розробив комплекс теоретичних положень, що сьогодні характеризують вітчизняну школу економічного аналізу.


Аналіз потребує розрахунків (1973 р.)

Кар'єра[ред. | ред. код]

З жовтня 1970 по грудень 1974 року — асистент кафедри статистики та аналізу господарської діяльності економічного факультету УСГА. 01.1975 — 11.1975 рр. — старший викладач кафедри статистики та аналізу господарської діяльності УСГА; 12.1975 — 03.1977 рр. — в.о. доцента цієї ж кафедри; 04.1977 — 06.1989 рр. — доцент цієї ж кафедри; 09.1989 — 04.2012 рр. — завідувач цієї ж кафедри; 04.2013 — 09.2013 р. — професор кафедри обліку, аналізу та аудиту економічного факультету; 09.2013 — 12.2014 рр. — завідувач цієї ж кафедри; 01 2015 — 06.2018 рр. — завідувач кафедри статистики та економічного аналізу економічного факультету НУБіП України; 09.2018 рр. по т. ч. — професор цієї ж кафедри.

Наукові праці[ред. | ред. код]

    Василь Кирилович є автором/співавтором понад 200 наукових і навчально-методичних праць, серед яких 12 підручників та навчальних посібників, 19 монографій, понад 90 наукових доповідей і статей, включаючи наукометричні бази Scopus і Web of Science, низки рекомендацій, впроваджених різними міністерствами, відомствами та суб’єктами господарювання. Напрям його науково-дослідної роботи пов’язаний з удосконаленням аналітичного забезпечення управління діяльністю аграрних формувань та поліпшенням аналітичної підготовки студентів-економістів, аспірантів, докторантів.

Наукові досягнення[ред. | ред. код]

   Василь Савчук  став фундатором наукової школи економічного аналізу в сфері сільського господарства. Дана наукова школа налічує тридцять вихованців, які стали кандидатами економічних наук, а п’ять – докторами економічних наук, з них один під його керівництвом.
    Майже 15 р. Василь Кирилович був членом експертної ради ВАК України, приймав участь у роботі Методологічної ради з бухгалтерського обліку Міністерства фінансів України, він є членом спеціалізованих учених рад із захисту дисертацій, опонує кандидатські і докторські роботи, є членом редакційної ради науково-виробничих журналів та наукових вісників. Професор В.К. Савчук проводить значну навчально-організаційну роботу. Він – експерт Міністерства освіти і науки України з акредитації економічних спеціальностей, навчальних закладів, член методичної ради з питань бухгалтерського обліку Міністерства аграрної політики і продовольства України, член підкомісії з обліку та аудиту Науково-методичної комісії з економіки і підприємництва Міністерства освіти і науки України. Протягом багатьох років він призначається Головою ДЕК (ЕК) з атестації випускників економічного профілю різних ВЗО.

Родина[ред. | ред. код]

Василь Кирилович з родиною (2006 р.) 

  Дружина Ніна Тимофіївна, випускниця Національного університету харчових технологій, працювала в ЦБТІ Міністерства харчової промисловості України, 10 років завідувала лабораторією з оцінки якості зерна Української центральної лабораторії із сортовипробування, а останніх 15 років (до 2008 р.) працювала старшим викладачем кафедри технології зберігання і переробки продукції рослинництва НУБіП України.
    Подружжя виховало доньку та сина. Донька Оксана з відзнакою закінчила Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова, 10 років пропрацювала вчителем молодших класів Київської середньої школи № 269, а після одруження переїхала до Греції. Успішно здобула в НУБіП України другу вищу освіту за спеціальністю «правознавство». Зять Константінос, випускник Арістотельського університету (м. Салоніки, Греція) за спеціальністю «математика», працював учителем математики, а пізніше – завідував регіональним центром профорієнтації молоді.
    Син Андрій з відзнакою закінчив НУБіП України за спеціальністю «зовнішньоекономічна діяльність», а за програмою по обміну студентами навчався в Університеті штату Айова (США). Після закінчення працював головним спеціалістом, а згодом – начальником відділу живлення рослин ОАО Cargill AT, генеральним директором ДП Mosaiс Ukraine, генеральним директором ДП Агро центр «ЄвроХім-Україна», начальником Управління дистрибуції і продаж ОАО «МХК “ЄвроХім”». Невістка Наталія також з відзнакою закінчила НУБіП України за спеціальністю «менеджмент організацій». Займається малим бізнесом.
    Особлива гордість і надія усієї родини – онуки: Параскева за відмінне навчання в школі нагороджена дипломом Міністерства освіти та релігій Греції; має диплом II класу Королівської академії танцю під патронатом її величності Королеви Єлизавети II зі спеціальності «класичний балет» з оцінкою «відмінно»; вона вільно володіє грецькою, українською, російською, англійською та німецькою мовами; закінчила Демокритів університет у Фракії (Греція) за спеціальністю молекулярна біологія і генетика із захистом бакалаврської роботи у Страсбургському університеті (Франція), нині навчається в магістратурі цього університету. Ілля – студент Вільного університету Амстердаму (Нідерланди) за спеціальністю міжнародне управління бізнесом. Даниїл – закінчив медичне училище за спеціальністю помічник медбрата, нині студент університету Ханзе (Нідерланди) за спеціальністю фізіотерапевт. Ніколаос – навчається в 1-му класі професійної школи за спеціальністю програмування. Лука – учень 9-го класу.

Відзнаки[ред. | ред. код]

  • Почесна грамота Кабінету Міністрів України (2018 р., № 28050);
  • Подяка Миколаївського аграрного університету (2018 р.);
  • Почесна грамота Верховної Ради України (2015 р., № 1543);
  • Почесна грамота НУБіП України (2010 р., 2015 р.);
  • Подяка Голови Київської обласної державної адміністрації (2014 р.);
  • Почесна грамота Міністерства фінансів України (2010 р.);
  • Подяка Методичної ради з питань бухгалтерського обліку при Міністерстві аграрної політики України (2010 р.);
  • Подяка Прем'єр-міністра України (2011 р. № 14130);
  • Почесна грамота федерації аудиторів, бухгалтерів і фінансистів АПК України (2008 р.);
  • «Заслужений працівник освіти України» (Посвідчення № 2596, 2008 р.);
  • Заслужений професор національного аграрного університету (диплом ЗПр НАУ № 0012, 2005 р.);
  • Подяка Академії муніципального управління (2005 р.);
  • «Відмінник освіти України» (Посвідчення № 57274, 2002 р., № 185-к);
  • Почесна грамота Міністерства освіти України (1998 р. № 43523);
  • Почесна грамота Національного аграрного університету (1998 р.);
  • Медаль «В пам'ять 1500-ліття Києва» (1983 р.).


Марія Поливач, директор музею історії НУБіП України

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Користувач:Мікшакова_Людмила/Чернетка&oldid=41651205