Користувач:Aleksandrit/S/Раїна Ярмолинська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку


Раїна Ярмолинська
Раїна з Козирад на Шумбарі Боговитинова
Померла 1646(1646)
Підданство Річ Посполита
Конфесія православ'я
Рід Боговитини
Батько Миколай Боговитин-Шумбарський
Мати Єва Михайлівна Павлович
Брати, сестри сестри Маруша та Олександра
У шлюбі з Костянтин Ярмолинський
Діти Ян, Володимир (Владислав), Афтаназія (Анастасія), Серафина (Серафимія)

Раїна Ярмолинська (Раїна з Козирад на Шумбарі Боговитинова; пом. 1646) — землевласниця у Кременецькому повіті Волинського воєводства Речі Посполитої з роду Боговитинів, фундаторка Загаєцького монастиря. Правнучка Боговитина Петровича Шумбарського, яка у 1620-х роках об'єднала майже всі його землі на Волині під своєю власністю. Дружина, а згодом вдова Костянтина Ярмолинського.

Ім'я[ред. | ред. код]

Володимир Собчук зазначає, що «Раїна / Параскева Миколаївна у своєму тестаменті постає під двома іменами, а в решті згадок — під першим із них»[1]. Так, у фундушевому записі 1637 року Раїна фігурує як 1) Раина съ Козирадъ-Боговитиновна, 2) Раина зъ Козирадъ на Шꙋмбарꙋ Боговитиновна, 3) Reina Bohowitinowna na Szumbarze Jarmolińska, 4) Rajina z Kozirad na Szumbarze Bohowitinowna Konstantinova Jarmolinska та 5) Раины Боговитиновны Ꙗрмолинскоегенетиві)[2]. У Михайла Грушевського згадується як Раіна з Боговитинів Ярмолинська[3], в Адама Бонецького — як Reginą Bohowitynówną Szumbarską z Kozierad[4]. В російськомовній традиції 19 століття відома під іменем Ирина[2][5][6][7].

Біографія[ред. | ред. код]

Родина[ред. | ред. код]

Раїна народилась в родині землевласника Кременецького повіту Миколая Боговитина-Шумбарського (пом. 1601) та його першої дружини Єви Михайлівни Павлович, дочки луцького войського Михайла Павловича[8][9]. В неї була сестра Маруша (Марина). Після смерті матері Раїна та Маруша виховувались бабусею Мариною Василівною Борисовичівною Тесовською, вдовою Михайла Павловича[10]. Раїна та Маруша також мали молодшу сестру Олександру, народжену у шлюбі Миколая Михайловича з його другою дружиною Ганною Янівною Ближинською[11].

Батько Раїни, Миколай Боговитин-Шумбарський, у жовтні 1600 року в Луцьку вбив свого тестя (батька другої дружини) Яна Ближинського, у помсту за що у серпні 1601 року в Кременці був вбитий сам його сином Олександром Ближинським[8][9]. На момент смерті батька Раїна була ще незаміжньою[1], а у листопаді 1606 року вже фігурує як дружина кременецького повітника Костянтина Ярмолинського[8][1], який також згадується як «полковник князя молдавського»[5] або «полковник польських військ»[12]. У шлюбі Раїни з Костянтином народився син Ян та доньки — Афтаназія (Анастасія) і Серафина (Серафимія)[13][14]. Після смерті чоловіка, що настала між 1625‒1627 роками[1], Раїна Ярмолинська залишалася вдовою.

Землеволодіння[ред. | ред. код]

Раїна Миколаївна успадкувала третину батькової спадщини, інші дві третини отримали сестри Маруша та Олександра. (Станом на 1585 рік їхньому батьку Миколаю Михайловичу належали половина замкового городища Шумбар та однойменного з ним містечка й подавання церкви, села Загайці й Темногайці повністю, половини сіл Мізуринці, Горбівці, Новий Став, Кордишів і Жолобки та половини Підгородного ставу в селі Горбівці, Нового ставу в селі Новий Став і безіменного ставу в селі Кордишів. Половину села Жолобки в 1600 році було продано Вацлаву та Маруші Межинським[15][16].) Після смерті Миколая Михайловича 1601 року його родичі Адам та Андрій Климентовичі і Павло Федорович Боговитини, усупереч заповітові, забрали дочок і маєтки — замочок Новий Двір та села Горбівці (з двором), Мізуринці, Загайці й Темногайці — під свою опіку, та брати першої дружини Павловичі, «зобравши войско немалоε людεй служεбных, выбранцов и гаидуков килкосотъ чоловεка, такъ конных, яко и пεших», відстояли свої права[15][11].

Спільно з чоловіком Костянтином Ярмолинським у 1620 році Раїна Миколаївна придбала в Михайла Хрінницького, чоловіка Маруші Миколаївни, всі його надбання в родових володіннях шумбарської гілки Боговитинів (Марушину третину батькової спадщини[ком. 1] та придбану ним 1608 року частину спадщини Боговитина Петровича, що належала спадкоємцям Павла Боговитиновича[ком. 2])[18][1]. У 1623 році Раїна та Костянтин Ярмолинські за 15 тисяч золотих придбали третину батькової спадщини, що належала молодшій сестрі Раїни, Олександрі Брудзієвській[ком. 3][18][1]. У результаті цього Раїна Ярмолинська зібрала майже всі землі Боговитина Петровича на Волині[18].

Вже будучи вдовою, Раїна Миколаївна в 1632 році придбала в Олександра Дениска-Матвіївського по сусідству з отчиною села Матвіївці, Волиця, Гридківці й Піщатинці[18][1], і в 1633 році набула від Адама Човганського села Гулівці, Бісівка, Бережинці, Рідка, Волиця, Ілляшівка й Переморівка, а також частини в селах Новогородчичі й Почапки, перші п'ять з яких продала Павлу-Криштофу Сенюті на Ляхівцях у 1638 році, а решту залишила собі[1]. Крім цього, в її руках деякий час перебувала спадщина чоловіка — села Семенів, Данилівка, Турівка й частково Кошелівка[18].

Фундуші[ред. | ред. код]

У 1637 році Раїна Ярмолинська фундувала під замком у селі Загайці православний чоловічий монастир святого Іоана Милостивого на чотири ченці, очолити який за згодою митрополита Петра Могили запросила вихідця з Перемишльської землі Антонія Рудницького. У лютому 1646 року Раїна Миколаївна склала в Шумбарі тестамент, де записала 500 золотих для бідних і значні суми грошей на церкву та заповіла фундувати в селах Шумбар і Загайці шпиталі на шестеро убогих кожен[1].

Останні роки[ред. | ред. код]

У 1644 році Раїна Ярмолинська приїздила ще до Добрятина, щоб у зв'язку з хворобою зятя — князя Юрія з Козельська Пузини — забрати «на εдукацию свою» внучку Катерину, «а потом в продком часε с того свεта […] зошъла»[19]. Померла 1646 року, про що свідчить запис зізнань дочок, черниць Серафини та Афтаназії, в луцьку ґродську книгу про їхню відмову від материної спадщини на користь брата Яна[20][13].

Сім'я[ред. | ред. код]

Карта родових маєтків Боговитинів на Волині[21][22]
Докладніше: Боговитини
  • Матір: Єва Михайлівна Павлович, дочка луцького войського Михайла Павловича[23][9].
  • Сестри:
    • Маруша, дружина Михайла Хрінницького, шляхтича із Луцького повіту[23][11].
    • Олександра, дружина шляхтича Миколая Брудзієвського[23][11][24].
  • Чоловік: Костянтин Ярмолинський[1], кременецький повітник[8], також згадується як «полковник князя молдавського»[5] або «полковник польських військ»[12].
    • Діти:
      • Ян[24][14].
      • Володимир (Владислав)[4][25].
      • Афтаназія (Анастасія), ігуменя Луцького і Корецького монастирів[1][14].
      • Серафина (Серафимія), настоятелька Луцького, Корецького і Клинецького монастирів[1][14].

Родовід[ред. | ред. код]

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
8. Боговитин Петрович Шумбарський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
4. Михайло Боговитин-Шумбарський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
9. Зофія Андріївна Лозка
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
2. Миколай Боговитин-Шумбарський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
5. Ганна Олехнівна Борзобогата
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
1. Раїна з Козирад Боговитинова
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
3. Єва Михайлівна Павлович
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки[ред. | ред. код]

Коментарі
  1. На початку 1605 року Маруша Миколаївна записала свою третину батькової спадщини в Шумбарі, замочку Новий Двір та селах Загайці, Темногайці, Горбівці й Мізуринці на вічність своєму чоловікові Михайлові Хрінницькому[15][11].
  2. У 1608 році Михайло Хрінницький придбав частину спадщини Боговитина Петровича в складі половини містечка Шумбар і сіл Горбівці та Новостав, що належала спадкоємцям Павла Боговитиновича[17][11].
  3. Олександрі Брудзієвській належала третина отчини в селах Загайці, Темногайці, Мізюринці, Мелехи, Шумбар, Горбівці й Новий Став із фільварками в першому й п'ятому[1].
Примітки
  1. а б в г д е ж и к л м н п Собчук В. Д. Від коріння до крони : Дослідження з історії князівських і шляхетських родів Волині XV — першої половини XVII ст. — Кременець : Кременецько-Почаївський державний історико-архітектурний заповідник, 2014. — С. 251. — ISBN 978-617-515-132-7.
  2. а б Монастырь Загаецкій // Памятники, изданные Временною Комиссіею для разбора древнихъ актовъ, Высочайше учрежденною при Кіевскомъ военномъ, Подольскомъ и Волынскомъ генералъ-губернаторѣ. — Київ : Університетська типографія, 1859. — Т. 4. — С. 63, 84-86.
  3. Грушевський М. С. Історія України-Руси. — Передрук офсет-друком з видання, що вийшло у Львові в 1905. — Нью-Йорк : Книгоспілка, 1955. — Т. V. — С. 266.
  4. а б Boniecki A. Jarmolińscy // Herbarz polski : Część I. Wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa, 1905. — Т. VIII. — С. 243.
  5. а б в Амвросій. Загаецкій монастырь // Исторія россійской іерархіи. — Москва : Синодальна типографія, 1812. — Т. 4. — С. 124.
  6. Макарій. Луцкая епархія // Исторія русской церкви. — С.-Петербург, 1882. — Т. 11. — С. 545.
  7. Темногайці // Историко-статистическое описаніе церквей и приходовъ Волынской епархіи / Склав Теодорович М. І. — Почаїв : Типографія Почаївської Успенської лаври, 1893. — Т. 3. — С. 346.
  8. а б в г Собчук В. Д. Боговитиновичі: генеалогія і маєтки // До джерел : Збірник наукових праць на пошану Олега Купчинського з нагоди його 70-річчя / Ред. кол.: І. Гирич, Я. Грицак, М. Крикун, Л. Рудницький, Н. Яковенко. — Київ–Львів, 2004. — Т. 1. — С. 525. — ISBN 966-02-32-33-0.
  9. а б в Собчук, 2014, с. 249.
  10. Ворончук І. О. Населення Волині в XVI — першій половині XVII ст.: родина, домогосподарство, демографічні чинники: Монографія / І. О. Ворончук. — Київ, 2012. — С. 43. — ISBN 978-966-02-6249-2.
  11. а б в г д е Собчук, 2014, с. 250.
  12. а б Єрмолинський Н. П. Ермолинскіе к 500-лѣтію рода. — С.-Петербург, 1907. — С. 20.
  13. а б Собчук, 2014, с. 251-252.
  14. а б в г Горін С. Мобільність ченців волинських монастирів у першій половині XVII століття // Соціум. Альманах соціальної історії. — 2010. — Вип. 9. — С. 26. — ISSN 1995-0322.
  15. а б в Собчук, 2004, с. 528.
  16. Собчук, 2014, с. 248-249.
  17. Собчук, 2004, с. 528-529.
  18. а б в г д Собчук, 2004, с. 529.
  19. Собчук, 2004, с. 525-526.
  20. Собчук, 2004, с. 526.
  21. Собчук, 2004, с. 518.
  22. Собчук, 2014, с. 242.
  23. а б в Собчук, 2004, с. 525.
  24. а б Собчук, 2014, с. 252.
  25. Кулаковський, 2002, с. 258.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Собчук В. Д. Боговитиновичі: генеалогія і маєтки // До джерел : Збірник наукових праць на пошану Олега Купчинського з нагоди його 70-річчя / Ред. кол.: І. Гирич, Я. Грицак, М. Крикун, Л. Рудницький, Н. Яковенко. — Київ–Львів, 2004. — Т. 1. — С. 525-532. — ISBN 966-02-32-33-0.
  • Собчук В. Д. Від коріння до крони : Дослідження з історії князівських і шляхетських родів Волині XV — першої половини XVII ст. — Кременець : Кременецько-Почаївський державний історико-архітектурний заповідник, 2014. — С. 251-252. — ISBN 978-617-515-132-7.

Категорія:Українська шляхта Категорія:Боговитини Категорія:Кременецький повіт