Добрятин
| село Добрятин | |
|---|---|
_%D1%81._%D0%94%D0%BE%D0%B1%D1%80%D1%8F%D1%82%D0%B8%D0%BD_02.jpg) 
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Рівненська область |
| Район | Дубенський район |
| Тер. громада | Млинівська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA56040190070081433 
|
| Основні дані | |
| Засноване | 1545 |
| Населення | 514 |
| Площа | 12 км² |
| Густота населення | 42,83 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 35136 |
| Телефонний код | +380 3659 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°30′49″ пн. ш. 25°30′38″ сх. д. / 50.51361° пн. ш. 25.51056° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
190 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 35100, Рівненська обл., Дубенський р-н, смт. Млинів, вул. Народна, буд. 1 |
| Карта | |
  Добрятин | |
 Добрятин | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Добря́тин — село в Україні, у Млинівській селищній громаді Дубенського району Рівненської області. Населення становить 514 осіб.
 | Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. |
Дідичем села був, зокрема, Василь Семашко гербу Лебідь.[1]
Село, до 2016 центр однойменної сільської ради, знаходиться на відстані 9 км від центру громади (смт. Млинів), 37 км від залізничної станції та районного центру Дубно та 59 км від обласного центру (м. Рівне). Розташоване на правому березі р. Іква, у зоні лісостепу.
У далекому минулому центральна вулиця села з обох боків була обставлена коленим дубом, який називається частоколом, або іще тином. Він був високий та міцний. Одне слово, добрий тин. Звідси, можливо, і походить назва села Добрятин.
Однак науковець з Рівного, кандидат філологічних наук Я. О. Пура стверджує, що оповідь про легендарного Добряту, який нібито спорудив тут оборонний форпост на підступах до фортечної Муравиці, сприймається ймовірніше. А можливо, це історичний факт. Таким чином, за Пурою Добрятин – це назва, що утворена від старовинного імені Добрята. До 1930 року село мало офіційну назву - Добратин.
В «Актах, отсносящиеся к истории Южной и Западной России, собраные Археологическою комиссиею (1863-1877)» є запис «дали…Добрятинҍ на Иквҍ», який датується 1452 роком. В описі Луцького замку від 1545 р. село згадується як «городня Добратиня», власність Петра Семашка. В 1566 р. було власністю райці (радного) Василя Лукашевича. З акта 1579 року можна дізнатися, що Добрятин було закладено братами Ярошем, Петром і Василем Семашками з усіма доходами князю Андрію Курбському. Його дружина – Олександра Петрівна (до шлюбу Семашко), після смерті князя не виконала його волі і віддала Добрятин своєму брату Василеві. У к.XVII ст. Францишек Ледуховський, каштелян волинський, мав за дружину Хелену Семашко з Добрятина.[2]
В деяких архівах згадується, що в 1583 р. нараховувало 29 дворів.
В 1671 р. маєток перейшов до Лінчевських від волинського каштеляна Яна-Франціска Любовицького.
На початку XVIII століття село належало панам Чарнецьким, пізніше стало власністю Потоцьких, а в 1911 р. – Менчинських. В Добрятині було 25 курганів, а в центрі поселення – чотирикутне земляне укріплення (колись це був замок Пузинів).
В 1857 р. частину земель захопив поміщик Мільчинський.
На кінець ХІХ ст. в селі було 88 дворів і 780 жителів, дерев’яна церква на ім’я Покрови Пресвятої Богородиці [3]з церковно-приходською школа, у якій навчалися лише хлопчики (заснована у вересні 1877 р.) та дзвіниця на камінних стовпах.
На початку ХХ ст. за Добрятином закріплювалося 500 десятин. З них 200 десятин належало панській сім’ї Мільчинських, 100 десятин – заможним селянам, решта – середнякам та біднякам.
У 1918-1921 роках, під час Визвольних змагань, влада у селі змінювалась кілька разів. Влада перейшла під контроль Польщі.
Шукаючи кращої долі, чимало жителів виїхало в Аргентину, Канаду та інші країни.
У 1940 р. в селі було відкрито семирічну школу. Перед війною в Добрятині була гарна садиба Мільчинських та католицька каплиця, пізніше зруйновані у воєнні роки.
27 червня 1941 р. село окуповане нацистами. Під тиском загарбників було організовано українську поліцію, основна частина яких пізніше перейшла до загонів УПА. Місцеве населення було задіяне в роботі по вивезення з лісу «буців» (лісоматеріалу) до залізничної станції в Дубно. Непокірливих селян відправляли на примусові роботи до Німеччини. Таким чином 64 чоловіка стали остарбайтерами, 70 мешканців села воювали за комуністів на фронті, 33 з них загинули. Їх пам'ять вшановано обеліском. В листопаді 1944 р. тут перебував загін Сидора Ковпака.
В березні 1944 р. село відвоювали у німецьких загарбників. В 1948 р. створено колгосп ім. Леніна. Перший голова - Ходзюк В. Ю. В 1963 р. господарство перейменували у «Жовтневий». На 1 січня 1963 р. у Добрятині нараховувалось 536 дворів, населення – 1769 осіб.
На території села знаходиться природоохоронний заповідник с. Добрятин та архітектурна пам’ятка - Свято-Покровська автокефальна церква.
Серед народних умільців – вишивальниці Кощук О. В., Варійчук Л. Т., Катеринич Р. Г., Мідзьоха Л. П. Доброї слави зажила фермерська сім’я братів Черепушків. На території села в даний час функціонують агроформування ВСК «Прогрес» та ПП «Агро-Експрес-Сервіс».
Сільраді підпорядковані села Новино-Добрятин, Остріїв, Тавневе. Є фельдшерсько-акушерський пункт, філія загальноосвітньої школи І-ІІІ ступеня, бібліотека, будинок культури, відділення зв’язку, 4 магазини. Населення становить 514 осіб, дворів – 223.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 722-р від «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області», увійшло до складу Млинівської селищної громади[4].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Млинівського району, село увійшло до складу Дубенського району[5].
Неподалік від села розташований гідрологічний заказник Урочище «Добрятин».
На околиці села у руслі р. Іква знаходиться штучний фонтан, з якого постійно б'є мінеральна вода. Вихід підземних вод залишився після розвідувальних робіт геологів, які шукали нафту. Джерело є місцевою цікавинкою[6].
1. Добрятин // Пура Я. Походження назв населених пунктів Ровенщини. – Львів : Світ, 1990 . – С. 66
2.Добрятин // Цимбалюк Є. Млинівщина на межі тисячоліть: Фрагменти літопису від давнини до сьогодення. – Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2001. – С. 69-71
3. Добрятин // Цимбалюк Є. Млинівщина: погляд у минуле: Історичні дані, перекази та легенди про походження назв населених пунктів Млинівського району. – Рівне: Редакційно-видавничий відділ облуправління по пресі, 1991. – С. 13
- ↑ Niesiecki Kasper. Korona Polska przy Złotey Wolnosci Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona … [Архівовано 25 травня 2015 у Wayback Machine.] — T. 4. — Lwów: w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743.— 820 s.— S. 80. (пол.)
- ↑ Uruski Seweryn (1814-1890) (1911). Rodzina. Herbarz szlachty polskiej. Koźn-Leut (пол) . Warszawa: Gebethner i Wolff. с. T.8, с. 815.
- ↑ Церква Добрятин Млинівський район. decerkva.org.ua. Архів оригіналу за 29 січня 2020. Процитовано 19 вересня 2021.
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області. https://www.kmu.gov.ua/. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 3 грудня 2020.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Село має... мінеральний фонтан. https://visnyk.lutsk.ua/ (укр.). Архів оригіналу за 30 жовтня 2021. Процитовано 20 вересня 2020.
- Погода в селі Добрятин [Архівовано 6 серпня 2020 у Wayback Machine.]
- Dobratyn // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 68. (пол.).— S. 68. (пол.)
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |