Користувач:Andriy Syd/Чернетка
ангіографії або графіка називається радіологічної візуалізації судин , в основному кровоносні судини, введені в 1923/1924 за допомогою діагностичних методів візуалізації, наприклад, рентгенівського випромінювання або магнітно - резонансної томографії (МРТ). Для часто вводять контрастну речовину в кровоносну судину. Внутрішня частина судини, наповнена контрастною речовиною, з’являється на зображенні записаної ділянки тіла. Отримане зображення називається ангіограмою . Ангіографія без контрастної речовини також можлива за допомогою МРТ.
Процедури[ред. | ред. код]
Залежно від основного методу візуалізації розрізняють різні методи ангіографії:
- Дигітальна субтракційна ангіографія (DSA)
- КТ-ангіографія (CTA)
- Магнітно-резонансна ангіографія (MRA)
- Флуоресцентна ангіографія сітківки з індоціаніном
- Доплерографія та дуплексна сонографія -для додаткової інформації про приплив крові.
- Церебральна ангіографія - була розроблена в 1927 р. Португальським лікарем Антоніо Егасом Монізом та його колегою Педро Мануелем де Альмейдою Лімою, її було легше використовувати, коли на початку 1950-х було винайдено катетер Зельдінгера . [1]
Окрім артеріальної ( артеріографії ) та венозної ( флебографії ) судин, також можуть відображатися лімфатичні судини ( лімфографія ) та неанатомічні судини, такі як судинні протези чи діалізні шунти. Дослідження коронарних артерій називають коронарною ангіографією, ангіографію варикозно - розширених вен після пункції - варикографією.
Показання[ред. | ред. код]
Ангіографії в основному використовують для діагностики важливих судинних захворювань.
- Артеріальні захворювання:
- Артеросклероз та його ускладнення
- Вазоконстрикції, наприклад ІХС, каротидний стеноз, облітеруючий атеросклероз судин кінцівок
- Гострі закупорки судин, наприклад при інфаркті
- Аневризми
- Травми судин
- Патологія ангіогенезу
- Артеросклероз та його ускладнення
- Захворювання вен :
Іноді ангіографію використовують, щоб зрозуміти хід важливих судин при плануванні операції .
Дигітальна субтракційна ангіографія[ред. | ред. код]
Спочатку у судинну систему вставляють катетер або канюлю, і розміщують у, або перед відходженням досліджуваної судини. Перед введенням контрастної речовини можна зробити зображення ( порожнє зображення) досліджуваної області тіла. Якщо контрастна речовина є Коли голка вводиться в посудину, знімки робляться швидко. Якщо ці зображення зберігаються в цифровій формі, порожнє зображення можна відняти від ангіографічних зображень. Тривожні елементи зображення, які присутні на обох зображеннях (напр. B. кістки) приховані, що полегшує оцінку зображень ( цифрова віднімаюча ангіографія ).
Залежно від того, який посудину прокололи, необхідна спеціальна постільна обробка (наприклад, пов’язка під тиском ).
Ангіокардіографія[ред. | ред. код]
Внутрішнє відділення серця ( передсердя, шлуночки ) можна візуалізувати при ангіокардіографії для оцінки розміру та функції. Крім того, великі судини, будь-які шунти, які можуть бути присутніми, а також коронарні судини, що постачають серце, можуть бути точно показані.
Доступ здійснюється або венозним (правий серцевий катетер), або через артерію (лівий серцевий катетер). Лівий серцевий катетер вводиться або через стегнову артерію в пах, або брахіальну артерію в ліктьовому суглобі, яка просувається в лівий шлуночок або на вихід коронарних артерій (коронарна ангіографія). Правий серцевий катетер вводиться через стегнову вену в пах або плечову вену в лікті. Після введення катетера вводять контрастну речовину, розподіл якої потім може бути записаний плівкою для кінематографії.
Для деяких питань одночасно можна брати зразки тканин або давати поточні імпульси, щоб перевірити систему провідності стимулу. Крім того, можуть бути зроблені і терапевтичні втручання, особливо в коронарних артеріях (наприклад, B. дилатація повітряної кулі, система стентів ).
Протипоказаннями до катетеризації є алергія на контрастну речовину, гіпертиреоз, застійна серцева недостатність та порушення згортання. [[Категорія:Медична візуалізація]] [[Категорія:Статті без джерел]]
- ↑ Axel Karenberg: Neuroradiologie. In: Werner E. Gerabek, Bernhard D. Haage, Gundolf Keil, Wolfgang Wegner (Hrsg.): Enzyklopädie Medizingeschichte. De Gruyter, Berlin/ New York 2005, ISBN 3-11-015714-4, S. 1046.