Користувач:Dgho/Ве
| Dgho/Ве | ||||
|---|---|---|---|---|
|
| ||||
Величко Дмитро Олександрович (1 лютого 1989, м. Білопілля, Сумська область) — український художник, галерист, заслужений діяч мистецтв України, в.о. декана художньо-графічного факультету Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського, викладач кафедри образотворчого мистецтва, член Національної спілки художників України та Національної спілки журналістів України.
Освіта, професійні досягнення[ред. | ред. код]
У 2012 році Дмитро Величко закінчив Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського (Одеса) за спеціальністю образотворче мистецтво та кваліфікацією викладач образотворчого мистецтва. У 2015 році закінчив аспірантуру того ж ВНЗ.
З 2012 року є викладачем кафедри образотворчого мистецтва художньо-графічного факультету ПНПУ (теорія та практика малюнку, теорія та практика живопису, теорія та практика композиції, навчальна (художньо-творча) практика). У 2015 році став заступником декана факультету. На даний час є виконуючим обов'язки декана.
У 2012 році Дмитра Величка прийнято до лав Національної спілки художників України, а в 2019 році він став членом Національної спілки журналістів України.
Стажувався за кордоном в Економічному університеті м. Краків (Польща, 2019)[1].
Звання «Заслужений діяч мистецтв України» присвоєне Указом Президента України № 416/2020 від 30 вересня 2020 року[2].
В науковому доробку автора 10 наукових публікацій з теорії та практики живопису, навчальної практики, 14 свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір[1].
Організатор міжнародних науково-практичних конференцій «Збереження і розвиток традицій пленеру: художня освіта та арт-туризм» в Університеті Ушинського[3].
Творчість[ред. | ред. код]
Дмитро Величко малював з дитинства, але про творчість як професію задумався у 18 років — у сім'ї не було тих, хто мав би стосунок до мистецтва. Перша персональна виставка відбулася на третьому курсі одеського худграфу[4]. Своїм улюбленим художником Дмитро з того часу називає Валентина Філіпенка.
На думку мистецтвознавиці Ганни Носенко, Д. Величко починав від розуміння традиції одеської мальовничої школи, а згодом почав експериментувати в галузі кольорових експресій та абстрактного мистецтва. Його приваблює сфера абстрактного експресіонізму, в якій умовна геометрія виконується підвищеною виразністю почуттів художника. У його безпредметних композиціях лейтмотивом звучать смуги та лінії. «Геометричний знак контрастує з органікою природи та світом речей, відображаючи різноманітність макро- та мікрокосмосу»[5]. Творчий шлях Величка пролягає від кольору як засобу зовнішнього опису до кольору як засобу душевного вираження[6].
Мистецтвознавець Володимир Кудлач звертає увагу на «медитативний абстракціонізм», в рамках якого Величко розвиває традиції одеського нонконформізму. Інший його напрям пов'язаний з імпульсивним, стихійним живописом, коли головним чином створюється колористична гармонія, яка покликана максимально виразити емоцію. «Кольори на роботах Величка набувають флюмінісцентності — вони ніби світяться зсередини…»[7]
Утім, сам Величко категорично не сприймає формулювання «сучасне мистецтво»: «Я не займаюсь „сучасним мистецтвом“, а займаюся творчістю». Однак, з 2015 року його роботи стають дедалі абстрактнішими, з натяками на пейзаж чи сюжет — зачіпками для прочитання. Особливу увагу митець приділяє композиції та кольору, при чому як правило не дає роботам назв — «щоб не обмежувати глядача та дати можливість кожному зробити своє прочитання побаченого». Головною метою мистецтва, на його думку, є не відповідати на запитання, а формулювати та ставити їх.
У той же час, як педагог Дмитро Величко впевнений, що художнику потрібна вища освіта. Пройти академічну школу, виховати добрий смак, дійти стадії творчості, а головне «отримати максимальну кількість відповідей на свої внутрішні питання щодо себе … не тільки здобути знання, а знати, що з цим багажем робити і як його застосувати». «Ніхто не скасовував інтуїтивного сприйняття та трактування твору, але це не говорить про те, що людина вже розуміється на мистецтві»[5].
Загалом художник організував та провів понад 50 персональних виставок; він є учасником понад 500 колективних виставок в Україні та за кордоном. Його щорічний творчий культурний проект під назвою «И30» дев'ять разів проходив під патронатом худграфу в Одесі[8]. Полотна Дмитра Величка зберігаються у приватних колекціях України, Росії, Білорусі, Румунії, Казахстану, Туреччини, Китаю, Польщі, Швейцарії, а також у музейних зібраннях України та Румунії[9][10][11].
У 2017 році команда за участі Д. Величка посіла третє місце на Міжнародному університетському конкурсі снігових скульптур (Харбін, КНР)[12].
Фіналіст міжнародного мистецького конкурсу International Art Prize (Одеса, 2018)[13], взяв участь у низці міжнародних виставок та пленерів.
Включений до видання «Золотий фонд нації. Українці: творчість, інновації, інвестиції 2019»[11].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Величко Дмитро Олександрович / Науково-педагогічний склад. Художньо-графічний факультет Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського. Процитовано 23.06.2022.
- ↑ Указ Президента України від 30 вересня 2020 року № 416/2020 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня працівників освіти»
- ↑ ІІІ Міжнародна науково-практична конференція "Збереження і розвиток традицій пленеру: художня освіта та арт-туризм" (пам'яті С. В. ЛОЗОВСЬКОГО). Художньо-графічний факультет Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського. Процитовано 28.06.2022.
- ↑ Первая персональная. Вечерняя Одесса. 1 октября 2009. Процитовано 28.06.2022.
- ↑ а б «Искусство нельзя прочитать по формуле – тем оно и интересно», – художник Дмитрий Величко. muse.org.ua. 3 июля 2021. Процитовано 26.06.2022.
- ↑ Персональная выставка живописи Дмитрия Величко «От впечатления до ощущения». Вiкна-Одеса. Процитовано 28.06.2022.
- ↑ Consonantia від пасіонаріїв. Одеська національна наукова бібліотека. 20.02.2020. Процитовано 28.06.2022.
- ↑ В Одессе представят ежегодный творческий проект Дмитрия Величко «ИЗО». Одесса Медиа. 29 січня 2019. Процитовано 28.06.2022.
- ↑ Прекрасная зависимость от холста. Вечерняя Одесса. 7 февраля 2017. Процитовано 28.06.2022.
- ↑ Презентация & Биография: Величко Дмитрий Александрович. Artmajeur. Процитовано 28.06.2022.
- ↑ а б Золотий фонд нації. Українці: творчість, інновації, інвестиції 2019 - Величко Дмитро Олександрович. who-is-who.ua. Процитовано 30.06.2022.
- ↑ Одесситы стали призерами международного конкурса снежных скульптур в Китае (фото). Факти. 9 лютого 2017. Процитовано 28.06.2022.
- ↑ Работы финалистов международного художественного конкурса выставлены в Садах Победы (ФОТО). ЮЖНЫЙ ДОЗОР. 22 октября 2018. Процитовано 28.06.2022.
Посилання[ред. | ред. код]
- Дмитро Величко ORCID ID
- Дмитрий Величко на Artmajeur
О профессии художника Гость в студии: Дмитрий Величко на YouTube- Дмитрий Величко И30 Репортаж на YouTube
Основні виставки (в хронологічному порядку)[ред. | ред. код]
- Выставка молодого художника в Одессе / Взгляд из Одессы, 19.09.2009
- Молодые одесские художники: специфическое видение мира / Взгляд из Одессы, 26.07.2010
- «Льняное золото» / Вечерняя Одесса, 18 ноября 2010
- Лучший подарок для художника / Вечерняя Одесса, 4 февраля 2012
- Воздушные шары деревьев и антенн / Вечерняя Одесса, 8 марта 2012
- Радостный мир Дмитрия Величко / Вечерняя Одесса, 19 января 2013
- Сегодня открывается выставка известного Одесского художника / Лента новостей Одессы, 20.03.2015
- Выставка «Аrt-Lumus» (живопись). Международный проект «Восход Солнца» / Одесский историко-краеведческий музей, 4 июня 2015
- Прекрасная зависимость от холста / Вечерняя Одесса, 7 февраля 2017
- Двое в музее / Вечерняя Одесса, 13 февраля 2020
- Consonantia від пасіонаріїв / Одеська національна наукова бібліотека, 20.02.2020