Користувач:JuliaAndreeva

«Організаційне забезпечення соціально-педагогічної роботи»

Вступ

• Соціальна робота — як наука про закономірності та принципи функціонування й розвитку конкретних соціальних процесів, явищ, відносин, їх динаміку під цілеспрямованим впливом організаційних, психолого-педагогічних та управлінських чинників у захисті громадянських прав і свобод особи в суспільстві. Основними поняттями соціальної роботи є соціальний захист, соціальна політика, соціальна допомога, соціальне обслуговування, соціальні послуги, соціальний патронаж, соціальна профілактика, соціальна реабілітація, соціальний супровід.

Соціально-педагогічна робота поєднує в собі кілька аспектів, котрі характеризують її як єдність таких складників:

• надання допомоги окремій людині чи групі людей, які опинилися в складній життєвій ситуації, шляхом підтримки, консультування, реабілітації, патронажу та інших видів соціальних і психолого-педагогічних послуг;
• актуалізація потенціалу самодопомоги осіб, які опинилися в скрутній ситуації;
• цілеспрямований вплив на формування і реалізацію соціальної політики на всіх рівнях — від загальнодержавних до місцевих — з метою забезпечення соціально здорового середовища життєпобуту та життєдіяльності людини, створення системи підтримки людей, які опинилися у складній життєвій ситуації.

Перші два рівні представляють мікрорівень, третій — макрорівень соціально-педагогічної роботи.

Соціально-педагогічна робота

Соціально-педагогічна робота — різновид соціально-педагогічної діяльності, який здійснюється у певній соціальній інституції та який спрямований на точно визначений об'єкт впливу; засіб реалізації соціальної політики, як соціальний локатор, який визначає наслідки соціальної політики, і як діяльність із надання різного роду захисту, допомоги та підтримки людині, сім'ї чи спільноті у складних життєвих ситуаціях.

Соціально-педагогічна робота поєднує в собі кілька аспектів, котрі характеризують її як єдність таких складників:

• надання допомоги окремій людині чи групі людей, які опинилися в складній життєвій ситуації, шляхом підтримки, консультування, реабілітації, патронажу та інших видів соціальних і психолого-педагогічних послуг;
• актуалізація потенціалу самодопомоги осіб, які опинилися в скрутній ситуації;
• цілеспрямований вплив на формування і реалізацію соціальної політики на всіх рівнях — від загальнодержавних до місцевих — з метою забезпечення соціально здорового середовища життєпобуту та життєдіяльності людини, створення системи підтримки людей, які опинилися у складній життєвій ситуації.

Перші два рівні представляють мікрорівень, третій — макрорівень соціально-педагогічної роботи.

Сфери соціально-педагогічної роботи

Неповні сім'ї

Соціальна робота з неповними сім'ями повинна полягати у психологічній і педагогічній допомозі, адже часто проблемою стає те, про що батьки і не здогадуються. Тому, перевірена на практиці тренінгова і ігрова робота — це найоптимальніший шлях соціально-педагогічної допомоги неповним сім'ям, адже вона створює оптимальні умови для самовиявлення і психологічного комфорту батьків неповних сімей, і максимально глибоко намагається розкрити потенціал дітей. За допомогою саме такої групової та індивідуальної роботи найбільш повно виявляються і корегуються всі проблеми та недоліки.

Соціально-педагогічна робота з інвалідами

Комплексна соціально-педагогічна робота проводиться на різних рівнях: державними органами соціального захисту, Регіональними центрами реабілітації, соціальними службами, громадськими організаціями, спеціалізованими заклади освіти та культури. Діти-інваліди шкільного віку мають можливість у медико-соціальних установах вивчати академічні дисципліни і здійснювати підготовку до трудового життя.

Зміст роботи визначається диференційовано, у залежності від дефекту та соціальної установи. Вона може бути така: сприяння отриманню освіти, працевлаштування, вирішення житлової проблеми, оздоровлення, організація відпочинку, установлення квоти для прийому на роботу, проведення пільгової політики, стимулювання роботодавців у створенні робочих місць, створення умов для праці, взаємодія із сім'ями, які мають на утриманні інваліда.

Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування

В Україні таку роботу проводять установи освіти, охорони здоров'я, соціального захисту, органи внутрішніх справ, служба у справах дітей, благодійні організації та фонди.

Систему закладів утворюють: будинки малятка, дитячі будинки, загальноосвітні школи-інтернати, спеціалізовані дитячі будинки, дитячі будинки сімейного типу, притулки для дітей.

Означені проблеми визначають форми та методи соціально-педагогічної роботи: розміщення дітей-сиріт у відповідні заклади, догляд, виховання, лікування, організація навчання, дозвілля, корекція, реабілітація, усиновлення, патронаж, залучення до роботи волонтерів, громадських організацій, релігійних громад.

ВІЛ-позитивні діти та їх сім'ї

Соціально-педагогічна робота з ВІЛ-позитивними дітьми та сім'ями включає:

• ведення випадку в соціальному супроводі (в мультидисциплінарній команді фахівців)
• забезпечення комплексу заходів для того, щоб усі етапи процесу розкриття статусу ВІЛ-позитивній дитині в родині пройшли ефективно та корисно
• постійна психологічна підтримка, надання інформації про здоров'я, а також мотивації дітей взяти на себе відповідальність за своє здоров'я
• надання соціально-психологічних консультацій сім'ям, які виховують ВІЛ-позитивну дитину
• сімейне консультування, інформування
• проведення тренінгів серед дітей та батьків
• проведення навчання, надання ВІЛ-позитивним дітям соціальних послуг
• здійснення дозвілля, організація клубів за інтересами
• організація і ведення груп взаємодопомоги
• співпраця з закладами охорони здоров'я, навчальними закладами.
• надання інформаційних, консультативних, соціально-педагогічних, соціально-економічних послуг.

Особи, залучені до комерційного сексу

Основні завдання соціально-педагогічної роботи з даною групою клієнтів:

• низькопорогові та високопорогові форми надання послуг: аутріч-робота, дистрибутивні послуги, надання медичних та юридичних послуг тощо;
• кризова інтервенція: консультування, медичні та юридичні послуги;
• підготовка і проведення цільових програм, заходів для СІН з числа ЖСБ, що включають підходи щодо зниження шкоди (наприклад, інформаційні кампанії і програми обміну шприців);
• Створення умов, що сприяють об'єднанню ЖСБ (жінки секс-бізнесу) в ініціативні групи НУО(неурядова організація) і налагодження їх взаємодії з правозахисними громадськими організаціями;
• Інформаційні послуги: надання інформації, яка спрямована на розвінчання «вигідності» надання секс-послуг клієнтам, доплачують за всі види незахищеного сексу; знайомлення з випадками жорстокого поводження клієнтів, як наслідками ігнорування ЖСБ правил самозбереження; ознайомлення з переліком послуг, які надають ВІЛ-сервісні НУО;
• Залучення до програм: формування навичок щодо попередження насильства на робочому місці, зниження ризику насильства по відношенню до ЖСБ, відмови від роботи з клієнтами, що знаходяться в стадії сильного сп'яніння, психічно неврівноваженими, з очевидними зовнішніми ознаками ІПСШ.

Організації, що здійснюють соціально-педагогічну роботу з даною категорією:

• Притулки для дітей
• Центри соціально-психологічної реабілітації
• Центр реабілітації для арко та нарко залежних
• Соціальний гуртожиток
• Денний центр або дроп-ін-центр
• Ком'юніті-центр
• мобільний консультативний пункт
• Центр «Клініка дружня для молоді»
• Центр соціальної служби сім'ї, дітей та молоді (ЦСССДМ, далі ЦСССДМ)

Юні матері

Основні завдання соціально-педагогічної роботи з даною групою клієнтів:

• Сприяння попередження відмови від дитини та переривання вагітності шляхом складання соціального супроводу
• Оцінка потреб матері та надання безоплатних соціальних послуг
• розробка заходів на усунення ризиків
• соціально-педагогічна робота з сім'єю юної мами
• сприяння створенню належних психолого-педагогічних і житлово-побутових

умов для забезпечення нормальної життєдіяльності матері і дитини

• сприяння здобуттю освіти, фаху, навичок самостійного життя з дитиною поза межами центрів, притулків.

Організації, що здійснюють соціально-педагогічну роботу з даною категорією:

• Центр матері та дитини
• ЦСССДМ
• Консультаційний пункт центру соціальних служб для молоді в пологових стаціонарах, будинках дитини

Алкозалежні та наркозалежні

Основні завдання соціально-педагогічної роботи з даною групою клієнтів:

• Надання комплексу медичних, педагогічних, соціальних послуг спрямованих на відновлення порушених функцій організму, психіки
• Формування мотивації на повне припинення вживання та на зміну поведінки
• Формування та закріплення алгоритму поведінки спрямованої на самостійне вирішення проблем та відмови від пропозицій вживання від будь-якого оточення
• реінтеграція у суспільство після лікування, зменшення ймовірності рецидиву
• подальше працевлаштування.

Організації, що здійснюють соціально-педагогічну роботу з даною категорією:

• Центри реабілітації для алко-нарко залежних
• Релігійні центри
• Терапевтичні спільноти АА та АН
• Пункти обміну шприців
• Центри або відділення детоксикації
• Амбулаторні центри
• ЦСССДМ

Дорослі без визначеного місця проживання

Основні завдання соціально-педагогічної роботи з даною групою клієнтів:

• Виявлення та облік бездомних осіб;
• поновлення та отримання документів, що посвідчують особу;
• надання комплексу соціальних послуг;
• Надання низькопорогових форм соціальних послуг (роздача гарячої їжі, гігієнічних наборів (мило, зубна паста і щітка, гігієнічні прокладки, гребінці), необхідний сезонний одяг, білизна тощо);
• Надання невідкладної допомоги бездомним особам, які опинились у кризовій ситуації, силами патрульної бригади або із залученням відповідних служб міста;
• Інформування бездомних осіб про можливість отримання послуг;
• Сприяння формуванню позитивної громадської думки про бездомних осіб з метою уникнення стигматизації та дискримінації щодо цих осіб;
• Розроблення плану заходів, спрямованого на профілактику бездомності та надання допомоги бездомним в їх реінтеграції;
• Здійснення профілактичних заходів щодо запобігання поширенню соціально небезпечних захворювань;
• Інформаційно-роз'яснювальна робота з бездомними

особами щодо можливості отримання ними допомоги;

• Розповсюдження рекламно-пропагандистської продукції з адресами закладів, установ, організацій, пунктів тощо, де бездомні особи зможуть отримати послуги.

Організації, що здійснюють соціально-педагогічну роботу з даною категорією:

• Центр обліку бездомних громадян
• Будинок нічного перебування
• Соціальний готель
• ЦСССДМ
• Будинок соціального піклування
• Центр соціальної адаптації престарілих, інвалідів та осіб, що не мають постійного місця проживання

Молодь, яка вийшла з місць позбавлення волі

Основні завдання соціально-педагогічної роботи з даною групою клієнтів:

• Створення умов для ресоціалізації неповнолітніх, які відбули покарання і повернулись з місць позбавлення волі;
• відновлення якостей у клієнта, необхідних для нормальної життєдіяльності в суспільстві, засвоєння відповідних цінностей і соціальних ролей, набуття потрібних навичок;
• допомога неповнолітнім оволодіти основами законодавства України з питань забезпечення їхніх прав, виконання громадянський обов'язків з урахуванням інтересів і потреб звільнених, надати знання щодо механізмів застосування чинного законодавства;
• сприяти діяльності державних органів і громадських організацій щодо реалізації їхніх функцій стосовно практичного вирішення соціальних проблем даної категорії;
• Переконати звільнених з місць позбавлення волі, у необхідності активних дій щодо ресоціалізації та адаптації до нових умов життя, довести їх ефективність, показати шляхи і механізми цієї діяльності;
• Визначити основні соціальні проблеми, що виникають у неповнолітніх після повернення з місці позбавлення волі;
• Здійснювати соціально-психологічне консультування з проблем міжособистісних стосунків серед неповнолітніх звільнених з місць позбавлення волі;
• робота з батьками та найближчими родичами даної категорії неповнолітніх щодо сприянню вирішення соціально-психологічних проблем, які очікують клієнтів після звільнення з місць позбавлення волі.

Організації, що здійснюють соціально-педагогічну роботу з даною категорією:

• ЦСССДМ
• Загальноосвітні школи
• Професійні училища соціальної реабілітації
• Центри зайнятості
• Київська молодіжна біржа праці
• Центр адаптації осіб, що повернулися з місць позбавлення волі

Діти, які перебувають на довготривалому лікуванні та невиліковно хворі діти

Основні завдання соціально-педагогічної роботи з даною групою клієнтів:

• Полегшувати біль та нейтралізувати інші фізичні симптоми, які турбують пацієнта;
• Формування у пацієнта і у його близьких сприйнятного уявлення про смерть, як природне явище
• Створення системи підтримки пацієнтів у збереженні їх активного стану до смерті;
• Створення системи психосоціальної допомоги хворого та його сім'ї;
• благодійницька допомога для придбання розвиваючих іграшок, книжок, а також олівців, фарб тощо.
• проведення благодійних концертів, вистав та ін. заходів
• соціальна (соціально-побутова), медична (медсестринська та лікарська), психологічна, духовна підтримка.

Організації, що здійснюють соціально-педагогічну роботу з даною категорією:

• Хоспіс при ОХМАДИТі,
• Хоспіси та відділення паліативної допомоги м. Києва
• Асоціація паліативної та хоспісної допомоги
• Українська православна церква

Ресурси соціально-педагогічної роботи

Ресурси – це будь-які джерела та передумови отримання необхідних людям матеріальних і духовних благ, які можна реалізувати при існуючих технологіях та соціально-економічних відносинах (О. Безпалько).

В широкому розумінні ресурси розглядають як запаси чого-небудь, які н і ішкористовувати в разі потреби. В іншій інтерпретації вони трактуюься як джерело та арсенал засобів і можливостей, до яких можна вдаватися в міру необхідності з метою виконання певних завдань чи вдосконалення діяльності.

В. Рамазанов під ресурсами соціальної роботи розуміє все те, що може бути використане для задоволення потреб клієнта. Алісон Д.Мердок, вважає, що до ресурсів можна віднести все, що сприймається індивідом як необхідне для його добробуту.

Ресурсне забезпечення соціально-педагогічної роботи виступає однією з найважливіших складових, що включає в себе сукупність різних інструментів, що є у розпорядженні будь-якої соціальної системи, наприклад: з правового, нормативно-методичного, наукового, технічного, інформаційного забезпечення. Ця сукупність складається з різних засобів, джерел і можливостей, необхідних для реалізації певною системою визначених цілей. При цьому ресурсне забезпечення у структурному вимірі містить такі різновиди, як організаційне, економічне, соціальне (або соціально-кадрове), технічне й технологічне забезпечення.

Ресурсне забезпечення соціально-педагогічної роботи охоплює: інформаційне, інструментальне, нормативне, методичне, організаційне, фінансове забезпечення.

• Інформаційне забезпечення визначається як сукупність інформації на друкованих та аудіо-відео матеріалах, Інтернет-джерела. Цяінформація може бути як зовнішня, що сприяє підвищенню ефективності надання соціальних послуг користувачам, так і внутрішня з усіх питань.
• Інструментальне забезпечення здійснюється за допомогою таких методів: адміністративні (звільнення, посадові переміщення тощо); економічні (підвищення заробітку, позбавлення премії тощо); психологічні (психотехніка та ін.).
• Нормативно-методичне забезпечення розглядається як сукупність зовнішніх і внутрішніх регламентів, а також інших документів (трудове законодавство, посадові інструкції, положення про оплату праці, внутрішні методичні рекомендації для керівників центрів тощо).
• Організаційне забезпечення включає сукупність вимог і умов, що визначають організаційні аспекти функціонування персонального менеджменту (формалізовані вимоги до конкретних посад, критерії відбору персоналу, ресурсне забезпечення робочих місць тощо).
• Фінансове забезпечення розглядається як сукупність витрат на формування, функціонування, розвиток соціально-педагогічної роботи в цілому і конкретних її елементів (витрати на підвищення кваліфікації персоналу тощо).

Однією з найбільш прийнятною є класифікація, запропонована О. Безпалько, відповідно до якої усі ресурси поділяються на:

·        · офіційні і неофіційні;

·        · внутрішні і зовнішні;

·        · реальні і потенційні.

Офіційні ресурси соціально-педагогічної роботи – це засоби, використання яких передбачене чинним законодавством і нормативно-правовими документами. До них відносяться соціальні служби, навчально-виховні заклади, державні установи й організації, діяльність яких спрямована на виконання соціально-педагогічних функцій, а також їх працівники, устаткування та обладнання, документація та технології, якими володіють спеціалісти.

Неофіційні ресурси – державні, громадські, релігійні організації, їх працівники та прихильники, які виконують волонтерську та благодійну діяльність, спрямовану на подолання назрілих соціально-педагогічних проблем.

На основі цього до внутрішніх ресурсів соціально-педагогічної діяльності відносять:

·        · особливості психічних пізнавальних процесів особистості (сприймання, уваги, пам′яті, мислення, мови);

·        · особливості прояву емоційно-вольових процесій та етапів;

·        особистісні характеристики (особливості характеру, темпераменту, потреби, інтереси, цінності, мотиви);

·        · освітній рівень людини;

·        · професійні та соціальні уміння й навички, якими вона володіє.

Зовнішні ресурси являють собою можливості щодо розв’язання індивідуальних і суспільних проблем, які може використати як суб’єкт, так і об’єкт соціально-педагогічної роботи.

Реальними ресурсами є ті ресурси соціально-педагогічної роботи, які щоденно застосовуються у ході розв’язання соціально-педагогічних проблем.

Потенційними ресурсами соціально-педагогічної роботи є ті, що володіють необхідним потенціалом і можуть бути використані у майбутньому.

 Технології соціально-педагогічної роботи

Соціально-педагогічні технології – це способи діяльності соціального педагога на основі раціонального розподілу на прийоми і операції з їх наступною координацією, а також визначенням оптимальних засобів та методів їх виконання.

Іншими словами, соціально-педагогічна технологія – сукупність прийомів, методів та впливів, що використовуються соціальними педагогами з метою досягнення успіху у вирішенні соціальних проблем та забезпечення ефективності надання соціально-педагогічної допомоги населенню.

Аналіз літератури з теорії і практики соціальної педагогіки дозволяє виділити наступні етапи використання соціальних технологій:

1) теоретичний, який передбачає обґрунтування мети і об’єкту технологічного впливу, виділення складових компонентів соціального процесу та з’ясування зв’язків між ними;

2) методичний, який пов’язаний з підбором методів та засобів впливу, збором та аналізом інформації, визначенням принципів перетворення результатів аналізу у висновки та рекомендації;

3) процедурний, що пов’язаний з практичною діяльністю по апробації розробленого алгоритму використання методів і засобів.

Таким чином, структура будь-якої технології в соціально-педагогічній роботі визначається наявністю:

а) науково-обгрунтованої програми, згідно якої розв’язується дана проблема;

б) заданого алгоритму як системи послідовних операцій на шляху досягнення результату;

в) певного стандарту діяльності як критерію успішності.

Соціально-педагогічні технології є дуже різноманітними, оскільки різноманітним є увесь світ, життя і стосунки між людьми та людиною і її оточенням (навколишнім середовищем).

Класифікація технологій соціально-педагогічної діяльності здійснюється на основі: видів, рівнів, сфер застосування; способів та методів, що використовуються; диференціації об’єктів.

Розрізняють технології:

1) глобальні – пов’язані з вирішенням загальнолюдських проблем. Ґрунтуються на знаннях, методах, засобах, які сприяють розв’язанню не лише внутрішніх але й світових тенденцій розвитку, з’ясуванню зв’язків суспільства і природи. Їх впровадження прямо або опосередковано стосується життя людей, їх діяльності та соціальної захищеності ( наприклад, проблема збереження миру);

2) інноваційні технології являють собою такі методи і прийоми інноваційної діяльності, які спрямовані на впровадження інновацій та нововведень у суспільстві, на реалізацію ініціатив, що викликають якісні зміни в різних сферах соціального життя і призводять до раціонального використання матеріальних і інших ресурсів у суспільстві (наприклад, професійне навчання безробітних);

3) рутинні технології виділяються малою наукоємністю; відображають вчорашній день соціально-педагогічного впливу і мало стимулюють соціальний об’єкт, соціальну систему до змін;

4) регіональні технології: спрямовані на вивчення і реалізацію закономірностей соціально-педагогічних аспектів устрою даної території, а також їх планомірні зміни;

5) однією із різновидів універсальних технологій є технологія глобального моделювання;

6) інтелектуальні технології спрямовані на розвиток і стимулювання мислительної діяльності людей, розвиток їх творчих здібностей;

7) історичні технології передбачають осмислення історичного досвіду на основі політичного, економічного, духовного і соціального діагностування (наприклад, створення сучасних дитячих будинків сімейного типу за прикладом українських сільських сімей ХVІІ – ХІХ ст.);

8) демографічні технології націлені на вивчення механізму відтворення населення і розроблення способів зміни його чисельності, складу, розміщення і т.д.;

9) технології згоди полягають у застосуванні шляхів і методів досягнення згоди більшості населення у вирішенні найбільш актуальних питань громадського життя, його взаємодії;

10) технології розв’язання конфліктів;

11) адміністративно-управлінські технології – методи безпосереднього оперативного впливу на об’єкт управління;

12) психологічні технології – способи впливу на психологічні процеси, явища та відносини, методи впливу на установки, характер, реакції, волю особистості, міжособистісну взаємодію;

13) психофізіологічні технології – спрямовані на зміну параметрів тих процесів, що відбуваються у людині. Дані технології використовуються при наданні медично-соціальних послуг.

Варто зазначити, що технології соціально-педагогічної роботи виконують ряд функцій:

– діагностична, яка полягає в аналізі соціальних проблем, з’ясуванні їх причин, дослідженні проблемного простору соціальної ситуації конкретних клієнтів;

– прогностична, що передбачає виявлення і облік окремих громадян чи спільнот, які відносяться до груп соціального ризику і прогнозування можливих змін;

– системно-моделююча, яка сприяє з’ясуванню об’єму, форм і методів соціально-педагогічної допомоги людям і групам, що опинилися у важкій життєвій ситуації та обґрунтуванню системи надання допомоги на різних рівнях;

– організаційна, що полягає в розробці, ресурсному забезпеченні, реалізації і оцінці соціальних проектів, спрямованих на розв’язання соціально-педагогічних проблем, допомозі певній категорії клієнтів;

– активаційна, що передбачає активізацію потенціалу власних можливостей індивіда, сім’ї, групи а також організацію само- і взаємодопомоги;

– практична, яка полягає у наданні різноманітних видів допомоги в ситуаціях життєвих труднощів, організації консультацій і тренінгів для покращення стосунків між людьми, сприянні в оформленні документів та інше;

– розпорядчо-управлінська, що передбачає координацію діяльності державних і недержавних організацій і закладів соціального спрямування, участь у формуванні соціальної політики, підборі у вихованні кадрів, а також менеджмент органів соціального управління;

– евристична, яка сприяє поглибленню розуміння соціальних проблем, покращенню освітньої і загальнокультурної підготовки соціальних педагогів та підвищенню їх кваліфікації.

Застосування тих чи інших технологій в соціально-педагогічній роботі визначає її подальшу ефективність.

Форми соціально-педагогічної роботи

Форма (організаційна форма) соціально-педагогічної роботи - це зовнішнє виявлення способу організації діяльності соціального педагога та клієнта (клієнтів)

Варто зазначити, що крім терміну „форма” в сучасній психолого-педагогічній літературі використовують терміни “справа”, “захід”. Щодо останнього терміну, його більш влучно використовувати стосовно масових форм роботи.

Зупиняючись на соціально-педагогічному аспекті характеристики форм роботи О.В.Безпалько характеризує такі специфічні ознаки форми роботи: функціональність, структурність, інтегративність тощо.

Функціональність вказує на існування таких форм, що забезпечують реалізацію окремих функцій соціальної діяльності. Так, наприклад, здійснюючи соціальну профілактику, найчастіше  використовують форми інформаційного характеру: лекції, диспути, бесіди. Реабілітаційна робота соціального педагога, найчастіше реалізується через форми практичної спрямованості: конкурси робіт дітей – інвалідів, фестивалі “ Повір у себе ”, творчі майстерні та інше.

Структурність як ознака організаційної форми характеризується специфічними правилами побудови окремих видів організаційних форм. Так, у ході підготовки бесіди соціальний працівник шукає різну інформацію з конкретної проблеми і шукає, за допомогою яких прийомів та засобів краще донести її до слухачів, обговорити з ними окремі питання. А в ході підготовки вечора відпочинку необхідно продумати загальну сюжетну лінію, підібрати конкурсні завдання, знайти оптимальні засоби для створення позитивного емоційного настрою учасників.

Ще одна особливість організаційних форм полягає в їх інтегративності, яка передбачає, що результати, отримані в процесі використання одних форм, сприяють впровадженню інших форм соціально – педагогічної діяльності, що дозволяє об’єднувати їх в єдине ціле соціалізуючого процесу. 

Одним з найбільш нерозроблених питань в теорії соціально-педагогічної роботи є класифікація форм роботи. До найбільш типових класифікаційних ознак слід віднести наступні:

• за кількісним складом учасників (індивідуальні, групові, масові);
• за домінуючим засобом впливу на клієнта (словесні, практичні, наочні); 
• за складністю побудови( прості, складні, комплексні);
• за провідним напрямом діяльності (інтелектуальні, спортивно-туристичні, трудові, художньо-естетичні, краєзнавчі, екологічні);
• за часом проведення( довгочасні, короткочасні);
• за місцем проведення ( кабінетні, вуличні).

Методи соціально-педагогічної роботи

Метод соціально-педагогічної роботи − це спосіб організації узгодженої діяльності соціальних педагогів та клієнтів з метою вирішення завдань соціально-педагогічної роботи.

Групами методів які використовуються у соціально-педагогічній роботі є:

- педагогічні (методи формування свідомості (переконання, навіювання, приклад), методи організації діяльності (тренування, створення вихованих ситуацій, формування громадської думки), методи стимулювання діяльності (гра, змагання, заохочення, схвалення), методи самовиховання (самоаналіз, самоосуд, самонаказ, самонавіювання));

- психологічні (методи психодіагностики, психотерапевтичні методи (психодрама, соціодрама, ігрова терапія, поведінкова терапія), психокорекційні методи (психогімнастика, арттерапія, казкотерапія), психологічне консультування);

- соціологічні (спостереження, методи опитування, методи аналізу документів, біографічний метод, експертна оцінка);

- соціально-педагогічні (аналіз соціуму, метод вуличної роботи, метод «рівний-рівному»).

Метод «рівний — рівному» як спосіб навчання однолітків та людей, рівних за певними ознаками, має переваги: знання цінностей і вимог соціальної групи, у якій здійснюється спілкування; високий ступінь довіри; рівність у взаєминах; схожий внутрішній світ, досвід, схоже ставлення до проблеми; однаковий рівень (освітній, культурний, соціальний тощо); молоді люди розуміють один одного, використовуючи невербальні та вербальні засоби спілкування (наприклад, сленг), а дорослому необхідно досконало знати (а значить, вивчити) мову молодіжного спілкування; підвищена самооцінка та впевненість у собі, почуття власної гідності та віри в себе не тільки в підлітків-інструкторів, які виступають у ролі вихователів, а й у тих, з ким вони працюють.

Усі методи соціально-педагогічної діяльності можна згрупувати, беручи до уваги мету призначення:

1. Методи дослідження.

2. Методи соціального виховання.

3. Методи соціально-психологічної допомоги.

До першої групи методів належать спостереження (моніторинг), соціологічні методи, вивчення передового педагогічного досвіду, моделювання, педагогічний експеримент, метод соціометрії, математичні методи: ранжування — розміщення зібраних даних у визначеній послідовності, в порядку зростання або спадання показників, визначення місця в цьому ряду кожного клієнта; шкалування — кількісний метод, який дає можливість ввести цифрові показники в оцінку окремих сторін педагогічного явища, метод «дерева цілей».

Другу групу методів складають педагогічні методи, а саме:

1. Методи формування свідомості: приклад, бесіда, диспут, розповідь, лекція та інші.

2. Методи організації діяльності: педагогічна вимога, громадська думка, вправляння, організація суспільно корисної діяльності, творчі ігри та ін.

3. Методи стимулювання діяльності: заохочення, покарання, «вибух». Методи соціально-психологічної допомоги, які належать до третьої групи, містять психологічне консультування, аутотренінг, психологічні методи, симуляційні ігри (ділові та рольові ігри).

Класифікація основних методів, які використовуються соціальним педагогом

Методи соціальної діагностики інтерв'ю моніторинг соціологічне опитування експертна оцінка експертний прогноз біографічний метод	Методи соціальної профілактики превентивний метод соціальна терапія соціодрама група підтримки	Методи соціального контролю соціальний нагляд соціальна опіка соціально-медичний догляд соціальне обслуговування	Методи соціальної реабілітації працетерапія зміни у статусі групова терапія кризова інтервенція	Соціально-економічні методи метод пільг метод компенсацій соціальний патронаж медичний патронаж соціально-економічні санкції
Організаційно-розпоряджувальні методи регламентування нормування інструктування критика контроль і перевірка виконання	Психодіагностичні методи тести інтелекту і здібностей особистісні опитувальники тести досягнень проективні тести малюночні тести соціометрія	Психокорекційні методи психогімнастика ігрова корекція ігротерапія арт-терапія діагностичний навчаючий експеримент соціально-психологічний тренінг тренінг поведінки	Методи психологічного консультування емпатичне слухання інтерпретація ідентифікація фасилітація висування гіпотез	Методи психотерапії сугестія самонавіювання раціоналізація психоаналіз транзактний аналіз групова терапія поведінкова терапія сімейна психотерапія
Організаційні методи педагогічний експеримент педагогічна діагностика педагогічне спостереження природній експеримент	Методи навчання словесні (розповідь, пояснення, бесіда, дискусія, лекція) наочні (демонстрація, ілюстрація, робота з книгою) практичні (вправи, лабораторні і практичні роботи, дидактичні ігри, творчі завдання, проблемні ситуації)		Методи виховання позитивний приклад переконання привчання заохочення і покарання навіювання вправність перспектива гра довіра організація успіху	Самовиховання