Методи соціально-педагогічної роботи

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Грецьке слово «метод» означає шлях, спосіб пізнавальної, практичної діяльності людей. Метод розглядають як сукупність підходів, прийомів, операцій практичного чи теоретичного засвоєння дійсності.

Метод соціально-педагогічної роботи − це спосіб організації узгодженої діяльності соціальних педагогів та клієнтів з метою вирішення завдань соціально-педагогічної роботи.

В сучасній літературі з проблем соціальної роботи визначають наступні групи методів:

Загальні (філософські) методи[ред.ред. код]

  • метод наукової абстракції;
  • метод аналізу та синтезу;
  • метод індукції та дедукції;
  • метод єдності спільного та особливого;
  • метод пересування від простого до складного;
  • метод єдності якісного та кількісного аналізу;
  • метод формалізації;
  • метод аналогії;
  • системно-структурний метод.

Загальнонаукові методи застосовуються в багатьох галузях суспільної діяльності[ред.ред. код]

Вони визначають деякі аспекти процесу пізнання і перетворення світу. Найбільш часто згадуються такі загальнонаукові методи:

  • історичні методи;
  • генетичні методи;
  • соціологічні методи;
  • психологічні методи;
  • педагогічні методи.

Спеціальні наукові методи[ред.ред. код]

Спеціальні наукові методи — це специфічні способи пізнання і перетворення окремих сфер суспільного життя, що притаманні тій чи іншій системі знань. [2]

Групами методів які використовуються у соціально-педагогічній роботі є:

- педагогічні (методи формування свідомості (переконання, навіювання, приклад), методи організації діяльності (тренування, створення вихованих ситуацій, формування громадської думки), методи стимулювання діяльності (гра, змагання, заохочення, схвалення), методи самовиховання (самоаналіз, самоосуд, самонаказ, самонавіювання));

- психологічні (методи психодіагностики, психотерапевтичні методи (психодрама, соціодрама, ігрова терапія, поведінкова терапія), психокорекційні методи (психогімнастика, арттерапія, казкотерапія), психологічне консультування);

- соціологічні (спостереження, методи опитування, методи аналізу документів, біографічний метод, експертна оцінка);

- соціально-педагогічні (аналіз соціуму, метод вуличної роботи, метод «рівний-рівному») [1]

Метод «рівний — рівному»[ред.ред. код]

Метод «рівний — рівному» як спосіб навчання однолітків та людей, рівних за певними ознаками, має переваги: знання цінностей і вимог соціальної групи, у якій здійснюється спілкування; високий ступінь довіри; рівність у взаєминах; схожий внутрішній світ, досвід, схоже ставлення до проблеми; однаковий рівень (освітній, культурний, соціальний тощо); молоді люди розуміють один одного, використовуючи невербальні та вербальні засоби спілкування (наприклад, сленг), а дорослому необхідно досконало знати (а значить, вивчити) мову молодіжного спілкування; підвищена самооцінка та впевненість у собі, почуття власної гідності та віри в себе не тільки в підлітків-інструкторів, які виступають у ролі вихователів, а й у тих, з ким вони працюють. Разом з тим метод «рівний-рівному» має свої недоліки: не завжди достатньо схожості (бути схожим — не означає бути рівним); недостатність досвіду, інформації в підлітків; важкість контролю, вимірювання результатів методу; можливість спотворення інформації підлітками; вік підлітка (людина ще не пережила того, про що говорить, її не сприймають як експерта в даній ситуації, справі) [2]. Переваги цього методу полягають у тому, що молоді люди знаходяться постійно з ровесниками, а дорослі-професіонали — лише тимчасово; молоді люди розуміють, що означає бути молодим, a дорослі «намагаються зрозуміти», пригадуючи себе в такому віці; молоді люди спілкуються за допомогою специфічних вербальних (сленг) та невербальних засобів і тому не завжди сприймають форми спілкування дорослих. Серед слабких сторін цього методу можна виокремити спотворення інформації під час її передачі іншим, недостатній життєвий досвід підлітків, обмеженість знань підлітків з певних питань, які цікавлять однолітків.

Методи соціально-педагогічної діяльності[ред.ред. код]

Усі методи соціально-педагогічної діяльності можна згрупувати, беручи до уваги мету призначення:

1. Методи дослідження.

2. Методи соціального виховання.

3. Методи соціально-психологічної допомоги.

До першої групи методів належать спостереження (моніторинг), соціологічні методи, вивчення передового педагогічного досвіду, моделювання, педагогічний експеримент, метод соціометрії, математичні методи: ранжування — розміщення зібраних даних у визначеній послідовності, в порядку зростання або спадання показників, визначення місця в цьому ряду кожного клієнта; шкалування — кількісний метод, який дає можливість ввести цифрові показники в оцінку окремих сторін педагогічного явища, метод «дерева цілей».

Другу групу методів складають педагогічні методи, а саме:

1. Методи формування свідомості: приклад, бесіда, диспут, розповідь, лекція та інші.

2. Методи організації діяльності: педагогічна вимога, громадська думка, вправляння, організація суспільно корисної діяльності, творчі ігри та ін.

3. Методи стимулювання діяльності: заохочення, покарання, «вибух». Методи соціально-психологічної допомоги, які належать до третьої групи, містять психологічне консультування, аутотренінг, психологічні методи, симуляційні ігри (ділові та рольові ігри).

Спеціальними методами в соціально-педагогічній діяльності виступають: патронат, супровід, консультування телефоном, реалізація психотерапевтичної функції, медіація, тренінг [3].

Патронат — форма опіки, при якій діти, що залишилися без опіки, передаються на виховання іншим громадянам за договором на певний строк (діти до 4-х років передаються органам охорони здоров'я, а діти віком від 4-х до 14 років — органам освіти).

Соціальний супровід — це комплексний метод, який забезпечує створення умов для прийняття розв'язків в складних життєвих ситуаціях. Супровід включає: діагностику проблеми; інформацію про способи розв'язання проблеми; консультацію на етапі прийняття рішення і розробку плану дій; первинну допомогу при реалізації плану. Основний принцип супроводу «Не нашкодь», забезпеч умови надати допомогу «самому собі».

Консультування телефоном — це процес телефонного діалогу.

Медіація — методика посередництва при розв'язанні конфлікту — це створення атмосфери, при якій люди можуть відкритися, знайти спільну мову і виробити свої власні рішення.

Тренінг — це навчання досвідом. Навчання досвідом передбачає, що присутні мають можливість поділитися і обмінятися між собою своїми знаннями та проблемами, а також попрацювати разом для пошуку рішення.

Класифікація основних методів, які використовуються соціальним педагогом [4][ред.ред. код]

 Методи соціальної діагностики
  • інтерв'ю
  • моніторинг
  • соціологічне опитування
  • експертна оцінка
  • експертний прогноз
  • біографічний метод

Методи соціальної профілактики

  • превентивний метод
  • соціальна терапія
  • соціодрама
  • група підтримки

Методи соціального контролю

  • соціальний нагляд
  • соціальна опіка
  • соціально-медичний догляд
  • соціальне обслуговування

Методи соціальної реабілітації

  • працетерапія
  • зміни у статусі
  • групова терапія
  • кризова інтервенція

Соціально-економічні методи

  • метод пільг
  • метод компенсацій
  • соціальний патронаж
  • медичний патронаж
  • соціально-економічні санкції

Організаційно-розпоряджувальні методи

  • регламентування
  • нормування
  • інструктування
  • критика
  • контроль і перевірка виконання
 Психодіагностичні методи
  • тести інтелекту і здібностей
  • особистісні опитувальники
  • тести досягнень
  • проективні тести
  • малюночні тести
  • соціометрія

Психокорекційні методи

Методи психологічного консультування

  • емпатичне слухання
  • інтерпретація
  • ідентифікація
  • фасилітація
  • висування гіпотез

Методи психотерапії

 Організаційні методи

Методи навчання

  • словесні (розповідь, пояснення, бесіда, дискусія, лекція)
  • наочні (демонстрація, ілюстрація, робота з книгою)
  • практичні (вправи, лабораторні і практичні роботи, дидактичні ігри, творчі завдання, проблемні ситуації)

Методи виховання

  • позитивний приклад
  • переконання
  • привчання
  • заохочення і покарання
  • навіювання
  • вправність
  • перспектива
  • гра
  • довіра
  • організація успіху

Самовиховання

Джерела[ред.ред. код]

  • Соціальна педагогіка: мала енциклопедія / За заг. ред. проф. І. Д. Звєрєвої. — К. : Центр учбової літератури, 2008. — 336 с. С. 68
  • Вайнола Р. Х. Технологізація соціально-педагогічної роботи: теорія та практика. Навчальний посібник / За ред проф. С. О. Сисоєвої − К. : НПУ імені М. П. Драгоманова, 2008. − 134 с. С. 14 — 20
  • Лукашевич М. П. Теорія і методи соціальної роботи: Навч. посіб. — 2-ге вид., доп. і випр./ М. П. Лукашевич, І. І. Мигович. — К.: МАУП, 2003. — 168 с.
  • Соціальний педагог: Класифікація методів роботи [Електронний ресурс] — Режим доступу: https://sites.google.com/site/socialnijpedagogvosviti/klasifikacia-metodiv-roboti