Користувач:Love.and. l/Чернетка
Червоний терор — 1918—1920 рр. Терор та насильство, широко застосовувалися у Радянській Росії під керівництвом В. Леніна одразу після захоплення більшовиками влади восени 1917 року. Усього з 1901 по 1911 р. жертвами революційного терору стали близько 17 тисяч чоловік.
Голодомо́р в Украї́ні 1921—1923 — масове знищення корінного українського населення з ознаками етнічної чистки через мор голодом у південних губерніяx УСРР в 1921–1923 роках. На початку січня 1922 року кількість голодуючих тут сягнула 1 890 000 осіб, у березні — 3 250 000, в червні — 4 103 000.
Ліквідація куркульства як класу Сталін закликав до «ліквідації куркульства як класу». Підрахували, що вони становили близько 5 % селян. Тих, хто чинив найупертіший опір, розстрілювали або масово вивозили в табори примусової праці на Північ чи до Сибіру. Унаслідок цього з них загинуло від 1 до 1,5 мільйонів.
Терор Голодом (Голодомор 1932—1933 рр.) Кількість людей , які загинули від голоду у сільській місцевості на території Української РСР та Кубані - 3,941 млн, переважну більшість населення якої становили українці, та склав 6,122 млн втрат ненародженими.
«Розстріляне українське Відродження» (також Червоний ренесанс)— кінець 20-х —початок 30-х років ХХ ст. Трагічною сторінкою історії України стало знищення радянською владою цілого покоління української інтелігенції. Кульмінацією дій радянського репресивного режиму стало 3 листопада 1937 року, коли «на честь 20-ї річниці Великого Жовтня» у Соловецькому таборі особливого призначення за вироком Трійки були розстріляні понад 100 представників української інтелігенції.
Великий терор — 1936—1938 рр. Вели́кий теро́р — найменування доби в історії СРСР, коли сталінські репресії були різко посилені. Інша поширена назва цього історичного періоду — «Єжо́вщина» — пов'язана з тим, що керівником народного комісаріату внутрішніх справ у той час був Микола Єжов. Масовий терор того періоду тодішня влада країни вчиняла на всій території СРСР. Показовим стало стрімке зростання числа розстріляних: 1118 осіб в 1936 році і 353 074 особи в 1937.
Репресії за релігійні переконання Великих втрат зазнала в 1939—1940 рр. Західна Україна, де рівень релігійності був високим. Винищення представників релігійних культів, активних віруючих, культових споруд тривало тут протягом усієї радянської доби, особливо запекло в період пізнього сталінізму.
Примусова депортація кримських татар — 1944 р. Насильницьке виселення кримськотатарського народу з Криму, здійснене упродовж 18-21 травня 1944 року, згідно з офіційними даними було депортовано 191 044 кримських татар, загинуло приблизно 46, 2 % кримських татар.
Політичні репресії в Червоній армії доби Другої світової війни — 1939—1945 рр. Напередодні та в добу Другої світової війни в Червоній армії не припинялися політичні репресії. Більшість із військовослужбовців притягалися до відповідальності за вигаданими необґрунтованими обвинуваченнями.
Репресії проти ветеранів та інвалідів Другої світової війни У 1949 році, перед святкуванням 70-річчя ювілею Сталіна, у СРСР були репресовані інваліди Другої світової війни. Частину з них розстріляли, іншу частину вивезли на далекі острови Півночі та у глухі кути Сибірі.
Депортації населення на території Західної України, операція «Вісла» — 1944-початок 50-х рр. ХХ ст. Етнічна чистка, здійснена у 1947 році за рішенням партійного і державного керівництва СРСР, Польської республіки та ЧСР, полягала у примусовій, з використанням військ депортації українців з їхніх етнічних територій. Було насильно переселено 140 575 осіб, ув'язнено в концтаборі Явожно 3936 людей, убито 655 чол., заарештовано 2800 членів українського руху ОУН і УПА у Закерзонні.
Боротьба із дисидентським рухом — сер. 60-х — 70-ті рр. ХХ ст. Відбулися три хвилі арештів з 1965 по 1980 рр. За даними Секретаріату Міжнародної амністії, в СРСР налічувалось від 600 до 700 політв’язнів. Українці серед них становили у різний час від 25 до 75 %.