Королівство Гвінед
 | Ця стаття не містить посилань на джерела. (грудень 2018) |
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Ця стаття присвячена середньовічному королівству Уельсу. Про адміністративній одиниці сучасного Уельсу див. Гвінет.
Королівство Гві́нед (середньовічна латинська: Venedotia / Norwallia; середньоваллійська: Guynet[1][1]; валл. Teyrnas Gwynedd) — одне з кельтських королівств середньовічного Уельсу. Традиційна територія Гвінеду — північний захід країни, між річками Діві та Ді та навколо Сноудонії (валл. Yr Eryri), а також острів Англсі (валл. Ynys Môn). Правителі Гвінеду, такі як Майлгун Хір, Гріфід ап Ллівелін, Овайн Гвінед, Ллівелін Великий і Ллівелін Останній, традиційно грали провідну роль серед валлійських правителів. Географічні особливості цієї віддаленої гористої місцевості заважали королям Англії ефективно вести завойовницьку політику. На честь засновника династії королівський дім Гвінеду часто називають Домом Кунеди, а старша гілка, що веде початок від Анарауда ап Родрі, називається лінією володарів Аберфрау (хоча їхня столиця далеко не завжди розташовувалася саме в Аберфрау).
На початку XIII століття Ллівелін Великий зробив центром королівства область на березі Ірландського моря від Бангора до Конуї: королівська резиденція розташовувалася в Гарт-Келін, на березі протоки Менай. Бангор був центром діоцезу, а в Конуї був цистерціанський монастир, тісно пов'язаний з континентальними оселями цього ордена. Навпроти Гарт-Келіна, на березі Англсі, знаходився важливий торговий порт Лланвайс.
Резиденцією гвінедських королів спочатку було місто Честер[2]. Після битви при Честері в 613 році, коли місто впало до рук англосаксів, королівський двір перемістився на захід до замку Деганві поблизу сучасного Конві[3]. Це місто було зруйноване блискавкою в 812 році, відбудоване та знову зруйноване англосаксами в 822 році. Згодом Аберфрау на Англсі став резиденцією королів, за винятком таких випадків перебування Гріфіда ап Ллівеліна у Радлані[4]. З 1200 до 1283 року резиденцією був Абергвінгрегін[5]
Король був наділений верховною політичною, військовою, судовою владу. Його двір (вал. Llysoedd) був політичним і адміністративним центром, а його службовці також займалися збиранням податків[6].
Гвінед традиційно поділявся на природні кордони, річки Конві та Ді використовувалися для визначення земель стосовно графств. Загалом нараховувалося 20 графств. Останні в свою чергу поділялися кантреви, кожен з яких теоретично містив сто поселень (трев). Більшість кантревів також поділялися на кимидау.
Основу було звичайне право, яке в багатьох випадках розходилося з християнським канонічним правом. Так, не дотримувалися шлюбного право, прийнятого церквою. Аристократи змінювали своїх наложниць, яких вони мали нарівні з дружинами[7]. Інцест було широко поширено не лише серед вищих, а й серед нижчих верств, одружуються з родичами навіть до третього ступеня спорідненості[8][9]. Укладання шлюбу у валлійців супроводжувалося сплатою лорду особливого мита за втрату невинності, розмір якої визначався статусом батька нареченої, і «ранкового дару», що виплачується дружині і входив потім до складу її особистого майна, що не підлягає поділу у разі розірвання шлюбу[10]. Бастарди у питаннях наслідування власності та влади були рівноправними з дітьми, народженими у шлюбі. Королі нехтували вимогами церкви у шлюбно-сімейних відносинах, апелюючи до норм стародавнього звичаю, оформленого в Законі Хавела Доброго, який був одним із найважливіших символів незалежності.
Головним святим у XI ст. стає святий Беуно, центром його культа — Клінног Ваур, що очолив велике церковне і монастирське об'єднання у королівстві[11].
Відомим твором було «Життя Св.Буено», виконанно на межі XI—XII ст. латиною, яке зберіглося лише у вигляді перекладу середньоваллійською мовою, виконаного в діапазоні між другою половиною XIII і серединою XIV ст. Латинський оригінал, з якого було зроблено переклад, не зберігся[12]. Метою створення тексту, крім обґрунтування становища релігійного центру, був і захист його матеріального добробуту. Також цю працю розглядають як своєрідну збірку хартій, де згадувано земельні дарунки і поселення, де святий засновував церкви[13].
- ↑ Lewis, Timothy (1913). A glossary of mediaeval Welsh law, based upon the Black book of Chirk. Manchester University Press.
- ↑ "Titles and Heraldry". princeofwales.gov.uk. Archived from the original on 19 April 2020. Retrieved 14 December 2021
- ↑ "Deganwy castle". castlesfortsbattles.co.uk. Archived from the original on 16 May 2022. Retrieved 14 December 2021
- ↑ Alcock, Leslie (1968). "Excavations at Degannwy Castle, Caernarfonshire, 1961–6". The Archaeological Journal. 124: 190–201
- ↑ "Aber Castle (Garth Celyn)". sarahwoodbury.co.uk. 26 July 2017. Archived from the original on 14 December 2021. Retrieved 14 December 2021
- ↑ "Penmon – Area 1 Llanfaes PRN 33471". heneb.co.uk. Archived from the original on 8 December 2021. Retrieved 14 December 2021
- ↑ [6. P. 135–136
- ↑ 7. P. 225
- ↑ 8. P. 513
- ↑ 9. P. 55
- ↑ Davies, W. (1982). Wales in the Early Middle Ages. Leicester Univ. Press: 16
- ↑ [Sims-Williams 2018: 15
- ↑ Sims-Williams, P. (2018). Buchedd Beuno: The Middle Welsh Life of St Beuno. Dublin Institute for Advanced Studies, School of Celtic Studies: 32–37
.svg){kind=small}
|
Це незавершена стаття з історії Уельсу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |