Костел Небовзяття Пресвятої Діви Марії (Залісся)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Костел Небовзяття Пресвятої Діви Марії
в Заліссі

Костел Небовзяття Пресвятої Діви Марії в селі Заліссі
48°56′45″ пн. ш. 25°54′13″ сх. д. / 48.94605600002777379° пн. ш. 25.90375000002777739° сх. д. / 48.94605600002777379; 25.90375000002777739Координати: 48°56′45″ пн. ш. 25°54′13″ сх. д. / 48.94605600002777379° пн. ш. 25.90375000002777739° сх. д. / 48.94605600002777379; 25.90375000002777739
Тип споруди храм
Сучасний статус храм
Розташування Україна УкраїнаЗалісся, Заводська громада, Чортківський район, Тернопільська область
Кінець будівництва 1894
Належність РКЦ
Костел Небовзяття Пресвятої Діви Марії (Залісся). Карта розташування: Україна
Костел Небовзяття Пресвятої Діви Марії (Залісся)
Костел Небовзяття Пресвятої Діви Марії (Залісся) (Україна)
Мапа
CMNS: Костел Небовзяття Пресвятої Діви Марії у Вікісховищі

Косте́л Небовзяття Пресвятої Діви Марії в Заліссі — культова споруда, римо-католицький храм у селі Заліссі Тернопільської области України.

Історія[ред. | ред. код]

Під час Служби Божої в костелі.

Римо-католицька громада села Залісся вперше згадується в XVII столітті, до війни належали до парафії святої Анни в містечку Озерянах, а власну муровану святиню — філіальний костел — тут спорудили в 1894 році.

У радянські роки костел як культова споруда не діяв, у ньому зробили зерносховище, а пізніше — спортзал.

У 1991 році святиню повернули римо-католицькій громаді для богослужінь. Костел відвідують жителі села та віруючі з навколишніх сіл[1].

Донедавна парафію обслуговували отці Михайлити, а нині — отці Домінікани.

Опис[ред. | ред. код]

Костел — мурований, однонавний, архітектура — з неоготичними рисами. Увагу привертає фасад, увінчаний трикутним щипцем зі ступінчастих вершин і чотиригранною башточкою. Над головним входом є вікно.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Мельничук Б., Уніят В., Федечко М. Залісся // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 469—471. — ISBN 978-966-457-246-7.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]