Костел Різдва Пречистої Діви Марії і Святого Щепана першого мученика (Золотий Потік)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Костел Різдва Найсвятішої Панни Марії і Святого Щепана першого мученика
Potok Z. 5.jpg
старе фото
48°54′23″ пн. ш. 25°20′28″ сх. д. / 48.90639° пн. ш. 25.34111° сх. д. / 48.90639; 25.34111Координати: 48°54′23″ пн. ш. 25°20′28″ сх. д. / 48.90639° пн. ш. 25.34111° сх. д. / 48.90639; 25.34111
Тип споруди церква
Розташування УкраїнаЗолотий Потік
Скульптор Іван Георгій Пінзель
Засновник Стефан Потоцький, Марія Амалія Потоцька-Могила
Кін. будівництва 1634
Стиль готика
Належність РКЦ
Костел Різдва Пречистої Діви Марії і Святого Щепана першого мученика (Золотий Потік). Карта розташування: Україна
Костел Різдва Пречистої Діви Марії і Святого Щепана першого мученика (Золотий Потік)
Костел Різдва Пречистої Діви Марії і Святого Щепана першого мученика (Золотий Потік) (Україна)

Костел Різдва Пречистої Діви Марії і Святого Домініка, раніше Костел Різдва Найсвятішої Панни Марії і Святого Щепана першого мученика — діючий парафіяльний храм у селищі Золотий Потік Бучацького району Тернопільської области. Пам'ятка архітектури місцевого значення, охоронний номер 1851.

Коротка історія[ред. | ред. код]

Стан 2010 року
Апсида, масверк, квітень 2013

Костел у Золотому Потоці існував, ймовірно, вже 1602 року, оскільки в костельному архіві перед 1933 роком знаходилася книга хрещень за 1602—1647 роки. Будівництво цього храму, фундатором якого був власник міста Стефан Потоцький (за даними Шимона Окольського)[джерело?], за даними Яна К. Островського, розпочала вдова Стефана Потоцького Марія Могилянка[1] (Марії Амалії Потоцької-Могили) і закінчене 1634 року коштом та сприянням тої ж Марії Могилянки із синами Пйотром, Павелом та Яном. Текст був на дерев'яній таблиці, яка знаходилася в костелі. 1643 року Шимон Окольський опублікував текст надгробної епітафії Стефана Потоцького, 1646 року описав вигляд надгробка власника міста (його поховали в крипті костелу): саркофаг був оздоблений срібними свічниками, біля нього висіла хоругва надгробна зі срібними оздобами. Також у костелі була ікона Матері Божої, оздоблена короною; біля неї складали дари (зокрема, срібні речі). Під час Хмельниччини костел занедбали (пол. zdewastowany).[2]

1654 року:

  • столяр П'ясецький виконував столярні роботи в храмі, були видані кошти для вівтаря святого Домініка (розмальовував маляр Лукаш), який був встановлений у каплиці Матері Божої Рожанцевої (пол. Matka Boska Różańcowa, ікона святого Домініка перевезена до Єзуполя на консервацію, вона була оздоблена шатами з короною, лілією, книгою);
  • столяр П'ясецький та маляр Лукаш виготовили шафу для братських речей;
  • зібране срібло, відвезено до Бучача, золотник Китайка привіз виготовлений з того срібла ліхтарик вагою 2 гривні;
  • золотник Китайка привіз виготовлену зі срібла пам'ятну таблицю (вагою 2 гривні), 1 лут (пол. łut), які були паломниками завезені до кляштору Підкаменя в червні цього року;
  • видано 6 золотих для круцифіксу (розп'яття), яке виготовлялося в Язловці.[3]

1655 року:

  • муляр Валентій із Чернелиці з помічниками виготовив кам'яні хрестильницю, кропильницю;
  • дерев'яне накриття хрестильниці виконав столяр П'ясецький;
  • бучацький майстер Марцін виготовив багато різьблену скриню (вартістю 50 злотих, встановлена 1656 року).

1665[4] року:

  • костел консекровано (освячено);
  • вівтар, ікона Матері Божої Рожанцевої декоровані[5] двома великими срібними пластинами з труни воєводини брацлавської Зоф'ї (?) Потоцької (очевидно, першої дружини власника міста Яна Потоцького);
  • вівтар Матері Божої Рожанцевої оздоблений 2-ма срібними таблицями як дар прочан з Бучача, Язловця (свідчить про культ ікони).

1676 року зі Львова привезено клейноди, коштовності[6]. 1708 року літургійне начиння складалося тільки з двох позолочених чаш (напевно, мідних), решта предметів були з олова, оздоблення ікони Матері Божої — набагато скромніші, ніж перед нападами турків, татар 1670-х років, московитів під час Північної війни. 1721 року була канонічна візитація. 1739 року архітектор Ян виконав проект захристя, приготовано камінь для його будівництва.[7]

Вівтар, де був чудотворний образ (ікона), виготовлений коштом власника міста Миколи Василя Потоцького (з тилу була дата 1775 р.); його встановлено після пожежі 1774 року.

Під час візитації 1810 року в храмі існувало 5 вівтарів. 1872, 1876, 1877, 1879 років стан костелу був незадовільним. 1886 року архітектор Джованні Батіста Феррарі з Монастириська виготовив проект надбудови вежі. 1889 року майстер Вольф Гайбер зі Львова виконав накриття вежі та всього костелу бляхою. Під час Першої світової війни москалі забрали 3 дзвони, дзвіночки, свічники, срібний годинник. Нові дзвони виготовлені 1927 року Фельчинськими в Калуші. 1933 року стан костелу був поганим, 1934 року сталасяла пожежа, яку загасили польські вояки, що перебували в місті.

Костел після поверення його парафіянам РКЦ освятив Маркіян Трофим'як.

Опис[ред. | ред. код]

Знаходиться в центрі міста. Костел однонавний, нава трипреслова. З боків нави є дві каплиці: ліва — Розп'яття Христового, права — святого Домініка). Презбітерій повернений на південний захід, мурований з каменю, тинькований, двопресловий. Перед навою є масивна, квадратна в плані вежа, яка має крухту, на 2-му поверсі приміщення на запліччі хору музичного. В північно-східному куті, поміж вежею та навою, є циліндрична сходова клітка, що веде на вежу і стрих. З правого боку презбітерію просторе прямокутне захристя, яке складається з двох приміщень, із невеликим передсінком з північного заходу. Стіни нави, презбітерію без артикуляції. Розписи костелу виконані кимось із братів Строїнських — Марціном чи Станіславом.[8]

Проблематика мистецька[ред. | ред. код]

А. Чоловський, Богдан Януш вважали костел цікавою пам'яткою готики XVII ст. Ян К. Островський вказує на певну схожість із Костелом Святої Трійці в Підгайцях, Троїцьким костелом (1611—1634) у Янові Теребовельському, Кінґа Блашке вказує на певну схожість із костелом святого Лаврентія в Тайкурах на Волині. Пйотр Красний висловив гіпотезу (через родинні зв'язки Потоцьких і Могил) про схожість із церквою Спаса на Берестові Київ, яка була відбудована в 1638—1640 роках при митрополиті Петрові Могилі. За даними Пйотра Красного, автором перебудови церкви Спаса на Берестови був італійський архітектор Оттавіяно Манчіні (є записи від 1637—1638 років про його службу в Петра Могили). Тому, із застереженнями, йому можна приписати участь у будівництві костелів Золотого Потоку, Підгаєць.[9] Ян Антоневич-Болоз припускав, що автором розписів міг бути Станіслав Строїнський. Однак Збігнев Горнунг вважав, що це робота менш талановитого майстра.[10]

Усипальниця[ред. | ред. код]

У крипті храму були, зокрема, поховані: фундатор Стефан, староста генеральний подільський Якуб і Ян Потоцькі.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Ostrowski Jan K. Kościoł parafialny p.w. Św. Trójcy w Podhajcach… — S. 157.
  2. Zaucha Z. Kościół parafialny p.w. Narodzenia Najśw. Panny Marii i Św. Szczepana pirwszego męczenika w Potoku Złotym… — S. 192.
  3. Zaucha Z. Kościół parafialny p.w. Narodzenia Najśw. Panny Marii i Św. Szczepana pirwszego męczenika w Potoku Złotym… — S. 192—193.
  4. Двічі той самий рік?
  5. Вівтар чи ікона, чи вівтар з іконою?
  6. Напевно, попередньо вивезені перед татарським нападом.
  7. Zaucha Z. Kościół parafialny p.w. Narodzenia Najśw. Panny Marii i Św. Szczepana pirwszego męczenika w Potoku Złotym… — S. 194.
  8. Kunzek T. Przewodnik po województwie Tarnopolskim (z mapą). — Rzeszów : Libra PL, 2013. — S. 49. (пол.)
  9. Zaucha Z. Kościół parafialny p.w. Narodzenia Najśw. Panny Marii i Św. Szczepana pirwszego męczenika w Potoku Złotym… — S. 209.
  10. Там само… — S. 212.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Blaschke K. Kościół parafialny w Tajkurach jako przykład długiego trwania archaicznych schematów przestrzennych w architekturze sakralnej Wołynia // Fides ars scientia. Studia dedykowane pamięci księdza Kanonika Augustyna Mednisa / redakcja: Andrzej Betlej, Józef Skrabski. — Tarnów, 2008. — S. 219—237. (пол.)
  • Ostrowski J. K. Kościoł parafialny p.w. Św. Trójcy w Podhajcach // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. Praca zbiorowa. — Kraków : Międzynarodowe Centrum Kultury, Drukarnia narodowa, 1996. — T. 4. — S. 141—162. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — ISBN 83-85739-34-3. (пол.)
  • Skrzypecki T. H. Potok Złoty na tle historii polskich kresów poludniowo-wschodnich. — Opole : Solpress, 2010. — 256 s. — ISBN 978-83-927244-4-5. (пол.)
  • Starovolscius S. Potocensia // Monumenta Sarmatarum. — Cracoviae : in Officina Viduae et Haeredum Francisci Caesarij, 1655. — S. 493—497. (лат.)
  • Zaucha T. Kościół parafialny p.w. Narodzenia Najśw. Panny Marii i Św. Szczepana pirwszego męczenika w Potoku Złotym // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2010. — T. 18. — S. 185—224. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — ISBN 978-83-89273-79-6. (пол.)