Коукал целебеський
| Коукал целебеський | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Centropus celebensis Quoy & Gaimard, 1830 | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Коука́л целебеський[2] (Centropus celebensis) — вид зозулеподібних птахів родини зозулевих (Cuculidae). Ендемік Індонезії[3].
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 42—51 см. Верхня частина голови сірувата, решта голови й верхня частина спини охристо-сірі, пера на них мають рудувато-коричневі стрижні. Решта верхньої частини тіла і крила рудувато-коричневі з легким пурпуровим відблиском. Нижня частина тіла світло-сіро-руда, живіт і гузка світло-рудувато-коричневі. Хвіст широкий, східчастий, рудувато-коричневий з пурпуровим відблиском. У молодих птахів забарвлення дещо світліше, верхня частина голови менш сіра, стернові пера вужчі. Райдужки червоні у дорослих птахів і сірі у молодих птахів. Дзьоб чорний з рогово-коричневим або жовтувато-білим кінчиком. Нижня частина і кінець дзьоба у молодих птахів світліші. Лапи чорні. У представників підвиду C. c. rufescens забарвлення більш руде, обличчя чорнувате.
Підвиди[ред. | ред. код]
.jpg)
Виділяють два підвиди:[4]
- C. c. celebensis Quoy & Gaimard, 1832 — північне Сулавесі і острови Тогіан[en];
- C. c. rufescens (Meyer, AB & Wiglesworth, 1896) — центральне, південне і східне Сулавесі, острови Муна і Бутон.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Целебеські коукали мешкають на Сулавесі та на сусідніх островах. Вони живуть у вологих рівнинних і гірських тропічних лісах, на узліссях і в чагарникових заростях. Зустрічаються парами, на висоті до 1100 м над рівнем моря, ведуть переважно наземний спосіб життя. Живляться комахами та іншими безхребетними, яких шукають в підліску, а також плодами,
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Centropus celebensis. Архів оригіналу за 20 квітня 2021. Процитовано 19 червня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Payne, R.B. (2005). The Cuckoos. Oxford University Press. ISBN 0-19-850213-3.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Turacos, bustards, cuckoos, mesites, sandgrouse. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 17 листопада 2021. Процитовано 19 червня 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- Johannes Erhitzøe, Clive F. Mann, Frederik P. Brammer, Richard A. Fuller: Cuckoos of the World. Christopher Helm, London 2012, ISBN 978-0-7136-6034-0.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |