Коцяр Ігор Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ігор Коцяр
 Солдат
Загальна інформація
Народження19 березня 1994(1994-03-19)
Кривий Ріг
Смерть23 липня 2014(2014-07-23) (20 років)
Лисичанськ
Військова служба
ПриналежністьУкраїна Україна
Рід військ Національна гвардія
Формування
Війни / битвиВійна на сході України
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

І́гор Олекса́ндрович Ко́цяр (19 березня 1994 — 23 липня 2014) — український військовик, солдат строкової служби, стрілець 1-го відділення 3-го патрульного взводу 1-ї патрульної роти 1-го патрульного батальйону окремої криворізької бригади охорони громадського порядку Нацгвардії[1], військова частина 3011 Центрального оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України (Кропивницький).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 1994 року в місті Кривий Ріг. Навчався у Дніпропетровській спеціалізованій школі з поглибленим вивченням туристично-краєзнавчих дисциплін № 119. Захоплювався спортивним туризмом, виборював призи на конкурсах краєзнавців. 2013 року закінчив Дніпропетровське ПТУ № 17 — за спеціальністю «столяр». Восени того ж року призваний на строкову військову службу, проходив у криворізькій окремій спеціальній моторизованій бригаді міліції внутрішніх військ МВС.

Зимою 2014-го був у складі внутрішніх військ на Євромайдані, поранений.

23 липня 2014 року загинув разом із командиром своєї бригади Радієвським та командиром батальйону Сніцарем під час бою за звільнення Лисичанська — бійці потрапили у засідку терористів на мосту.

Похований на цвинтарі «Дороге» у селі Дороге, Дніпропетровського району, Дніпропетровської області з військовими почестями.[2]

Без сина лишилась мама Світлана Миколаївна, батько Олександр Коцяр і брат.[3]

Нагороди та вшанування

[ред. | ред. код]
  • 14 серпня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)
  • Наказом командуючого Нацгвардії України від 28.07.2014 № 182 назавжди зарахований у склад військової частини, де служив[4].
  • нагороджений відомчою відзнакою «Мужність, честь, закон» (наказ командувача Національної Гвардії України, посмертно).
  • 8 травня 2015 року поблизу Лисичанська урочисто відкрито памятник на місці загибелі генерал-майора Радієвського, полковника Сніцара та солдата Коцяра.[5]
  • 3 вересня 2015 року на будівлі Дніпропетровської спеціалізованої школи з поглибленим вивченням туристично-краєзнавчих дисциплін № 119 відкрито меморіальну дошку Ігорю Коцяру.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Коцяр Ігор Олександрович [Архівовано 9 червня 2018 у Wayback Machine.] Національна Гвардія України
  2. Їх дванадцять. Як апостолів…. Архів оригіналу за 29 березня 2022. Процитовано 29 березня 2022.
  3. Небесна Гвардія
  4. Коцяр Ігор Олександрович 19.03.1994 — 23.07.2014 [Архівовано 5 листопада 2017 у Wayback Machine.] Міністерство молоді та спорту України
  5. Герої-гвардійці навіки в нашій пам'яті

Джерела

[ред. | ред. код]