Коширже
| Коширже | ||||
 | ||||
| Загальна інформація | ||||
|---|---|---|---|---|
| 50°04′13″ пн. ш. 14°22′48″ сх. д. / 50.07028000002777191° пн. ш. 14.38000000002777945° сх. д.Координати: 50°04′13″ пн. ш. 14°22′48″ сх. д. / 50.07028000002777191° пн. ш. 14.38000000002777945° сх. д. | ||||
| Країна |
 Чехія | |||
| Адмінодиниця | Прага 5d | |||
| Засновано | 1922 | |||
| Площа | 3,227 квадратний кілометр | |||
| Населення | 16 145 осіб (26 березня 2021)[1] | |||
| Карта | ||||
  Коширже Коширже (Прага) | ||||
 Коширже у Вікісховищі | ||||
Коширже (чеськ. Košíře) — міський район і кадастровий квартал Праги. Він розташований в долині Мотольського потоку (на даний час пущеного в трубах) на його правому березі. З півночі та сходу межує зі Сміховом, на заході з Мотолем, на півдні з районами Їнониці та Радлиці; входить до міського адміністративного району Прага 5.
Коротка історія[ред. | ред. код]
Коширже до другої половини XIX ст. був селом, оточеним виноградниками. В XVI–XVII ст. селом володіли представники роду Мислікових з Гиршова (Myslíkové z Hyršova). Воно почало розвиватись до свого теперішнього вигляду одночасно з розвитком промисловості в Сміхові (в Коширжах проживали робітники сміховських заводів). У 1895 році Коширже стало містом[2], а в 1922 році — частиною Великої Праги.
По сучасній вулиці Пльзеньській проходить одна з найстаріших ліній електричного трамваю на території сучасної Праги (у 1896 році мер міста Коширже Матей Главачек ввів в експлуатацію приватну електричну залізницю Сміхов–Коширже).
У липні 1905 року Коширже постраждав від раптової повені, коли Мотольський потік розлився і затопив будинки в його долині.
Характер району[ред. | ред. код]
Найбільш забудовані частини Коширже — долина (на сьогодні взятого в труби Мотольського потоку) і північний схил гори Відуле. Забудова в долині складається переважно з багатоквартирних будинків; на схилі розташовані переважно вілли. Основну частину забудови Коширже було здійснено до Другої світової війни, тож у наступні роки в районі не було масового панельного будівництва (за винятком декількох панельних будинків біля зупинки громадського транспорту Кавалірка). В наш час Коширже і далі забудовується.
Західна частина Коширже складається головним чином з природного парку Коширже-Мотол з колишнім виноградарським маєтком Цибулка, за назвою якого місцеві жителі інколи називають і лісопарк.
Визначні місця[ред. | ред. код]
Над Коширжською площею розташована одна з домінуючих споруд Коширже, збудований в стилі функціоналізму костел св. Яна Непомуцького (будівництво завершене в 1942 р.); другою домінантою є колишній Завод пристроїв та автоматизації (ZPA Košíře) у Відулі.[3]
У Коширжському кадастровому кварталі збереглися кілька садиб, наприклад Шмукиржка, Цибулка або Будянка. До району (на території кадастрового кварталу Сміхова) тісно примикає історичне Малостранське кладовище, де похований Вацлав Ян Томашек. На цьому ж кладовищі був похований Карел Яромир Ербен, але його останки в 1908 році перепоховали на Ольшанському кладовищі.[4]
В районі працює відділення міської бібліотеки.
Транспорт[ред. | ред. код]
Громадський транспорт[ред. | ред. код]
Забезпечується трамваями на лінії Житловий масив Ржепи – Андєл (Sídliště Řepy – Anděl) та автобусами маршруту № 123;
Автомобільний транспорт[ред. | ред. код]
Через територію Коширж проходять дві важливі транспортні магістралі: вулиця Пльзеньська, яка з’єднує центр Праги та Пльзень, і вулиця Врхліцького, що забезпечує з'єднання в протилежному напрямку. Обидві вулиці також з'єднують західні передмістя Праги з власне Прагою.
Залізничний транпорт[ред. | ред. код]
На півдні району проходить залізнична лінія № 122, яка має тут 2 зупинки — Прага-Цибулка та Прага-Стодулки.
Сусідні райони[ред. | ред. код]
- Їнониці
- Радлиці
- Сміхов
- Мотол
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ Český statistický úřad https://www.czso.cz/csu/czso/vysledky-scitani-2021-otevrena-data
- ↑ Fojtík, Pavel; Prošek, František. Pražský dopravní zeměpis III (PDF). DP kontakt (чеською) . с. 22. ISSN 1212-6349. Архів оригіналу (PDF) за 3 грудня 2016. Процитовано 17 жовтня 2017.
- ↑ KOVÁŘ, Petr Mgr. Závody přístrojů a automatizace. Historie výpočetní techniky v Československu. Dostupné online. [cit. 2022-05-15].
- ↑ Karel Jaromír Erben - HRBITOVY-ADOPCE. www.hrbitovy-adopce.cz (чеською) . Архів оригіналу за 22 жовтня 2018. Процитовано 22 жовтня 2018.