Карел Яромир Ербен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Карел Яромир Ербен
Jan Vilímek - Karel Jaromír Erben.jpg
Народився 7 листопада 1811(18111107)
Мілетін
Помер 21 листопада 1870
Прага
Поховання
Karel Jaromír Erben hrob.JPG :
Ольшанський цвинтар
Підданство Австрійська імперія
Національність чех
Діяльність письменник, перекладач
Alma mater Карлів університет
Конфесія католицтво
Батько Ян Ерден
Мати Ганна Ерден
Дружина Барбара Мечижова
Софія Маснова
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Карел Яромир Ербен (чеськ. Karel Jaromír Erben; 7 листопада 1811 — 21 листопада 1870) — чеський письменник та поет епохи романтизму, історик, правник, архівіст, перекладач і збирач чеських народних пісень і казок.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився у місті Мілетін в 1811 році. Син бідного шевця Яна Ердена. Дитиною був хворобливим. Закінчив початкову школу в Мілетіні. Упродовж 1825—1831 років навчався в гімназії, де зацікавився правництвом. 1831 року поступив до Празького університету на факультет філософії. У 1833—1837 роках займався вивченням права на ґрунтовній основі. Водночас захопився складанням віршів.

З 1837 року став працювати в міському суді Праги. Активно займався науковими розробками у галузі історії. Тому у 1841 році був обраний дійсним членом Королівського чеського суспільства наук. При цьому захопився архівною справою. У 1842 році став членом Чеського товариства актуаріїв. Того ж року оженився на Барбарі Межиковій.

У 1848 році брав участь у політичних подіях у Чехії, займаючи помірковану позицію щодо революції. Його було спрямовано до Хорватії задля налагодження співпраці між слов'янами Австрійської імперії. По поверненню до Праги, восени того ж року, його було призначено перекладачем при уряді королівства Богемія.

1850 року став секретарем Чеського музею. У 1851 році його було обрано архіваріусом Праги. Тоді ж став одним із засновників «Правничого журналу». У 1852—1853 і 1863—1864 роках обіймав посаду голови Королівського чеського товариства суспільних наук. У 1859 році вдруге одружився (після смерті першої дружини Барбари). У 1864 увійшов до уряду Праги. Помер у 1870 році.

Творчість[ред.ред. код]

Етнографія[ред.ред. код]

Був збирачем казок, легенд, прислів'їв та приказок. Найзначущими працями з цього є «Сто слов'янських народних казок і легенд в оригінальних говірках» (1865 рік), «Вибрані народні казки і легенди від інших слов'янських гілок» (1869 рік). Зібрав близько 500 народних пісень («Богемські народні пісні та вірші»).

У 1868 р. в Празі, Карел Яромир Ербен опублікував етнографічну «Карту слов'янського світу» («Мара Slovanskèho Svèta»). Карта складена на основі власного польового етнографічного матеріалу. Крім того автор використав вже опубліковані карти Павла Шафарика, французького мандрівника Гійома Лежана і М. Ф. Мирковича. Масштаб мапи 1:6 400 000. Українські етнічні території охоплені лише частково. Це, зокрема, Буковина (Чернівці, Хотин), Бессарабія (Одеса), частково Поділля (Бар, Умань). Український етнос у легенді карти позначено як Rusovi. Мапу укладено способом якісного фону та етнічних територій. Крім українців, зображено розселення 9 інших народів. Щодо українсько-молдавського (К. Ербан виділяє тільки румунів) прикордоння, то тут автор допускає багато похибок. Українсько-румунська (молдавська) межа проходить через Хотин, Балту, Чернівці віднесено до румунської етнічної території і т. д..[1].

Література[ред.ред. код]

Уславився поетичною збіркою «Букет народних переказів», що вийшла у 1853 році. В основу більшості балад, складових збірки, покладена ситуація, в якій герой здійснює вибір. Порушення якоїсь моральної заборони стає джерелом трагічних наслідків. У загальному контексті збірки ці мотиви співвідносяться з ключовою метафорою вступного вірша, у якому уособленням батьківщини є образ матері. Зміст балад втлумачував читачам думку щодо необхідності збереження вірності вітчизні й рідному народові. «Букет» Кароля Яромира Ербена справив великий вплив на розвиток жанру балади в чеській поезії XIX і XX ст.

Історія[ред.ред. код]

У своїх наукових розвідках поєднував історичну та архівну справу. Спираючись на дослідження давніх руковисів, намагався розкрити події чеського народу в давнину («Вибране з чеської історії, зібране з давніх руських літописів»). Займався аналізом творчості Яна Гуса.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Байцар Андрій. Українські етнічні землі на «Карті слов'янського світу» Карела Ербана (1868 р.) [1]

Джерела[ред.ред. код]

  • Biographisches Lexikon zur Geschichte der böhmischen Lander, herausgegeben im Auftrag der Collegium Carolinum (Institut) von Heribert Sturm, Band I (A-H), Seite 316, R. Oldenbourg Verlag München Wien 1979, ISBN 3-486-49491-0
  • Lidová kultura: národopisná encyklopedie Čech, Moravy a Slezska. 1. sv. Praha: Mladá fronta, 2007. 284 s. ISBN 978-80-204-1711-4. S. 49-50.
  • Байцар Андрій. Українські етнічні землі на «Карті слов'янського світу» Карела Ербана (1868 р.) [2]

Твори автора в Інтернеті[ред.ред. код]