Краватка боло
Краватка боло (іноді краватка бола або краватка на шнурку) — це різновид краватки, що складається зі шматка шнура або плетеної шкіри з декоративними металевими наконечниками (так звані аксельбанти) і закріплюється за допомогою декоративної застібки або ковзанки.
Популярність[ред. | ред. код]
У Сполучених Штатах краватки боло широко асоціюються із західним одягом і, як правило, найбільш поширені в західних районах країни. З середини 20-го сторіччя срібні краватки та наконечники боло були частиною срібних традицій хопі, навахо, зуні та пуебло.[1]
22 квітня 1971 року губернатор Джек Вільямс зробив краватку боло офіційним нашийним одягом штату Аризона. У 1987 році штат Нью-Мексико прийняв необов'язковий захід щодо визнання боло офіційним шийним одягом штату. 13 березня 2007 року губернатор Нью-Мексико Білл Річардсон підписав закон про те, що краватка боло є офіційною краваткою штату.[2] Також у 2007 році краватка боло була названа офіційною краваткою Техасу.[3]
У Сполученому Королівстві краватки боло відомі як шнурівки. Вони були популярні серед Тедді Бойз 1950-х років, які носили їх із драповими костюмами.[4][5]
Краватки боло увійшли в моду в 1980-х роках із рокабілістами та нью-хейвами.[6] Краватка боло повернулася як популярний модний аксесуар восени 1988 року, коли чоловіки-зірки Голлівуду часто з'являлися в них. Мережа магазинів, як-от Jeanswest і Merry-Go-Round, продавала різноманітний вибір на всі випадки життя.
Протягом 1980-х і 1990-х краватки боло, деякі елегантні та дорогі, продавалися в Японії, Кореї та Китаї. У деяких були модні шнури ручної роботи та незвичайні наконечники. Продажі за кордоном стрімко зросли після 1970-х років; це було пов'язано з переливом зі Сполучених Штатів, де він вийшов з моди в 1980-х роках.[7]
Письменник Джон Блум (він же ведучий фільмів жахів і експерт з драйв-ін Джо Боб Бріггс) відомий своєю фірмовою ознакою носіння різноманітних краваток боло під час телевізійних і живих шоу.
Під час сезону НФЛ 2013 року захисник «Сан-Дієго Чарджерс» Філіп Ріверс привернув увагу ЗМІ своїм частим використанням краваток боло. Було помічено, що він знову одягає його після перемоги над «Цинциннаті Бенгалс» у плей-офф НФЛ 2013–14.[8][9]
Витоки[ред. | ред. код]
Віктор Седарстафф з Вікенбурга, штат Аризона, стверджує, що він винайшов краватку боло наприкінці 1940-х років і пізніше запатентував свій дизайн.[10]
Відповідно до статті в Sunset:
Одного дня Віктор Седарстафф катався на коні у Вікенбурзі, штат Аризона, де він був ковбоєм, коли з нього злетів капелюх. Остерігаючись втратити сріблясту пов’язку на капелюсі, він одягнув її собі на шию. Його напарник пожартував: «Вікторе, у тебе гарна краватка». Виникла ідея, і незабаром Сміт створив першу краватку бола (назва походить від boleadora, аргентинського та уругвайського ларіат).[11]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Tanner, Clara Lee Ray Manley's Portraits & Turquoise of Southwest Indians. Ray Manley Photography Inc.[Tucson], 1975, Library of Congress Catalog Card Number 75-38328
- ↑ Richardson's Secret Weapon: The Bolo Tie. Архів оригіналу за 28 березня 2013.
- ↑ Texas, The Lone Star State: Bola Tie (Bolo Tie)
- ↑ Cross, Robert: Steven Berkoff and the Theatre of Self-Performance, Manchester University Press, ISBN 0-7190-6254-3, p. 36
- ↑ Ribeiro, Aileen: Dress and Morality, Berg Publishers 2003, ISBN 1-85973-782-X, p. 164
- ↑ Janovitz, Bill (2013). Rocks Off: 50 Tracks That Tell the Story of the Rolling Stones. St. Martin's Press. с. 340. ISBN 978-1-250-02631-6.
- ↑ Hochman, Benjamin (7 січня 2014). Philip Rivers' bolo ties catch eye of Broncos fans, Denver haberdasher. Denver Post. Процитовано 7 січня 2014.
- ↑ Summers, Dave (7 січня 2014). Where Did Philip Rivers Get That Bolo Tie?. NBC San Diego. Процитовано 7 січня 2014.
- ↑ Chase, Chris (24 листопада 2013). Philip Rivers makes powerful fashion statement in postgame press conference. For the Win. USA Today. Процитовано 7 січня 2014.
- ↑ U.S. Patent 2 896 217, filed May 24, 1954, issued July 28, 1959, to Victor Ceaderstaff
- ↑ «Круто під коміром: краватки бола Аризони» Лоуренса В. Чік, Захід сонця, квітня 2002