Кременчуцьке повітове училище

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кременчуцьке повітове училище. Зараз зруйноване

Кременчуцьке повітове училище — навчальний заклад у Кременчуці у XIX—початку XX століть. Учнями були діти дворян, купців, ремісників та дрібних чиновників. До трирічного курсу навчання (2-й та 1-й класи, але перший клас ділився на 2 роки: вищий відділ та нижній (підготовчий)) входили: закон Божий, граматика, історія, географія, арифметика, початкова геометрія, фізика, природознавство, малювання, правопис. Метою училища була підготовка випускників до гімназії.[1]

Історія закладу[ред.ред. код]

У 1805 (за іншими даними у 1806[1]) році на Соборній площі завдяки клопотанням міського голови Масленнікова відкрилося повітове училище. Перший рік училище жило на особисті кошти мера.

У 1877 році повітове училище перетворюється у міське двокласне, у 1880 році — у трикласне, а в 1898 році — у чотирикласне, яке вже належить до вищої початкової освіти, і може бути прирівняне до сучасного неповного середнього.

1902 року будинок розширюють. При училищі відкриваються річні педагогічні курси, які готували вчителів для початкових класів. Антон Макаренко, педагог і письменник, у 19011905 роках також здобув освіту на цих курсах.

На початку 30-х років міське училище стає школою № 7. У ці ж роки в школі здобув освіту Олександр Халаменюк (1918–1945), у майбутньому Герой Радянського Союзу. У роки Другої світової війни будинок Повітового училища було зруйновано.

Видатні випускники та вчителі[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Тонконогов А. С. Народная энциклопедия научных и прикладных знаний. — Т. 10. Народное образование в России / Сост. И. П. Белоконский, Э. О. Вахтерова, В. П. Вахтеров, Г. А. Попперек и Л. Б. Хавкина-Гамбургер. — Москва, 1910. — 351 с.
  2. Павло Ількович Бодянський

Посилання[ред.ред. код]