Кренцбах Стелла

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Сте́лла Кре́нцбах (англ. Stella Krenzbach) — міфічна персона, згадана в кількох джерелах української повоєнної еміграції як учасниця українського руху опору єврейського походження, санітарка УПА. Дослідники, серед яких Філіп Фрідман, Пер Андерс Рудлінґ[1] і Іван-Павло Химка[2], а також один із провідників ОУН Богдан Кордюк, стверджують, що цієї особи не існувало.

Біографічні відомості[ред. | ред. код]

Єдиним джерелом відомостей про Стеллу Кренцбах є спогади «Живу ще завдяки УПА», опубліковані від її імені в газеті «Наша мета» в листопаді-грудні 1954 р. (пізніше їх розмістив у своєму блозі поет Мойсей Фішбейн)[3]. На спогади посилаються багато діячів української еміграції.

Згідно зі спогадами, вона народилася в Болехові в сім'ї рабина. Закінчила гімназію в Болехові. 1939 року закінчила філософський факультет Львівського університету. У 1930-х роках мала виїхати в Палестину до батьків, які виїхали туди раніше.

До 1940 року працювала вчителькою у Львові. 1940 року втекла від вивозу в Сибір, переховувалась у товаришки, доньки греко-католицького священика з Болехова. Під час німецької окупації жила під чужим прізвищем як кравчиня. Стеллина товаришка Оля була зв'язана з підпіллям, порадила вступити до лав УПА. Пройшла 6-місячний курс санітарів.

Після поновлення радянської влади, в липні 1944 року за доручення підпілля влаштувалась секретаркою начальника міліції в Рожнятові, мала зв'язок із повстанцями. Навесні 1945 року схоплена на зустрічі зі зв'язковим. Пройшла тюрму, катування. Стеллі винесли смертний вирок. Згідно зі спогадами, повстанці на 4 дні захопили Рожнятів та визволили її.

Улітку 1945 року перейшли в Карпати. Працювала в шпиталі, куди після важких боїх доставляли багато поранених. Улітку 1946 група була розбита, загинула Оля. Шпиталь не знайшли.

1 жовтня 1946 року Стела Кренцбах пробилася до англійської зони в Австрії. Як вона пише в спогадах, працювала «генеральним секретарем» міністерства закордонних справ Ізраїлю.

На цьому її спогади, досить стислі, закінчуються. В емігрантській пресі було розміщено відомості про те, що вона нібито загинула скоро після публікації її спогадів при загадкових обставинах[4].

Критика та суперечності[ред. | ред. код]

Спогадам Стели Кренцбах властиві суперечності, анахронізми, незбіг фактів, наприклад:

  • вояки УПА, як і євреї, що пережили Голокост, не згадують про таку особу;
  • «дочка рабина» називає єврейського бога Єговою;
  • 1940 р., згідно з її спогадами, більшовики влаштували цілеспрямовану депортацію євреїв до Сибіру[5];
  • Стелла Кренцбах у липні 1944 р. нібито влаштувалася, за завданням УПА, на працю до міліції в Рожнятові, однак фактично Рожнятів було відбито у німців лише 29 липня 1944 р. Далі її нібито відбила група УПА у 1945 р., але у вказаному році нападів УПА на райцентри не зафіксовано.
  • Стелла Кренцбах нібито обіймала посаду генерального секретаря Міністерства закордонних справ Ізраїлю. Насправді такої посади в міністерстві не існувало, особа під таким або навіть схожим прізвищем у міністерстві не працювала[6].
  • прізвища Кренцбах або схожого немає у списку єврейських прізвищ Галичини[7].
  • наприкінці спогадів вона висловлює відверту перевагу християнству перед юдаїзмом, що було абсолютно неможливо[джерело?] для такої високої державної особи Ізраїлю.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]