Кривенко Микола Олександрович
| Кривенко Микола Олександрович | |
|---|---|
| Народження |
8 лютого 1921 Апшеронський район |
| Смерть |
3 грудня 1995 (74 роки) Лабінськ, Краснодарський край, Росія |
| Поховання | Краснодарський край |
| Рід військ | морська піхота |
| Роки служби | 1940—1946 |
| Звання |
 |
| Війни / битви | Німецько-радянська війна |
| Нагороди |
    |
 Кривенко Микола Олександрович у Вікісховищі | |
Микола Олександрович Кривенко (1921–1995) — сержант Радянської Армії, учасник Німецько-радянської війни, Герой Радянського Союзу (1943).
Біографія[ред. | ред. код]
Микола Кривенко народився 8 лютого 1921 року в станиці Тверська (нині — Апшеронський район Краснодарського краю). Після закінчення семи класів школи працював оператором тресту «Хадижнефть» в Краснодарському краї. У 1940 році Кривенко був покликаний на службу у Військово-морський флот СРСР. З 1941 року — на фронтах Німецько-радянської війни. До листопада 1943 року сержант Микола Кривенко був кулеметником 386-го окремого батальйону морської піхоти військово-морської бази Чорноморського флоту. Відзначився під час Керченсько-ельтигенської операції[1].
В ніч з 31 жовтня на 1 листопада 1943 року Кривенко одним з перших висадився на Керченський півострів в районі селища Ельтиген (нині — Героївське в межах Керчі) і взяв активну участь у відбитті 19 німецьких контратак, особисто знищивши ворожий танк і групу німецьких солдатів, котрі прорвалися в тил батальйону[1].
У ніч на 7 грудня 1943 року відважний морський піхотинець Кривенко, будучи пораненим, взяв участь в прориві батальйону через ворожий фронт з селища Ельтигена в місто Керч, в запеклих боях за оволодіння і захисту гори Мітрідат.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 листопада 1943 року за «зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками і проявлені при цьому мужність і героїзм» сержант Микола Кривенко був удостоєний звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» за номером 3706[1].
У 1946 році Кривенко був демобілізований. З березня 1969 року працював в автоколоні № 6 сел. Ола Магаданської області. Брав активну участь у ветеранському русі, зустрічаючись зі школярами, студентами, прикордонниками Охотського узбережжя. Потім поїхав в місто Лабінськ Краснодарського краю.
Помер 3 грудня 1995 року, похований на міському кладовищі Лабінська[1].
Був також нагороджений орденами Вітчизняної війни 1-ї та 2-го ступеня і поруч медалей[1].
Пам'ять[ред. | ред. код]
- Ім'я Героя висічене золотими літерами в залі Слави Центрального музею Великої Вітчизняної війни в Парку Перемоги міста Москви
- На честь Кривенко названа школа в Керчі[1].
- Ім'я Героя присвоєно школі № 72 в Місті-Герої Керчі
- Героям Ельтигенського десанту встановлена меморіальна дошка
- В Апшеронськ на Алеї Слави встановлено пам'ятний знак Герою
- Ім'я героя увічнено на Меморіалі Лабінська.
Примітки[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1987. — Т. 1. — 911 с. с. — 100 000 прим. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382.
- Герої боїв за Крим. — Сімферополь: Таврія, 1972.
- Герої Радянського Союзу Військово-Морського Флоту. 1937—1945. — М.: Воениздат, 1977.
- Н. А. Кривенко // Если Родина позовёт, 1945—1975 : воен.-патриот. сб. : рассказы, очерки, статьи, репортажи. — Магадан, 1975. — С. 28–29;
- Герои Отечества. Колыма и Чукотка: магаданцы — Герои Советского Союза, Герои России и полные кавалеры ордена Славы;
- Герои Социалистического Труда и полные кавалеры ордена Трудовой Славы / [сост. И. М. Морякова]. — Магадан, 2020. — С. 28 : портр.;
- Кривенко Микола Олександрович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
- [Кривенко Николай Александрович: наград. док.]. — Текст: электронный // Подвиг народа. — Режим доступа: http://podvignaroda.ru/?#id=150561024&tab=navDetailManAward
| |||||||
