Керченсько-Ельтигенська десантна операція

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Керченсько-Ельтигенська десантна операція
Східноєвропейський ТВД
Битва за Крим (1941—44)
Карта Керченсько-Ельтигенської десантної операції.
Карта Керченсько-Ельтигенської десантної операції.

Карта Керченсько-Ельтигенської десантної операції.
Дата: 31 жовтня — 11 грудня 1943
Місце: Керченський півострів, Крим
Результат: захват радянським морським десантом плацдарму на Керченському півострові
Сторони
СРСР СРСР Третій Рейх Третій Рейх
Румунія Румунське королівство
Командувачі
СРСР Петров І. Ю.
СРСР Л. А. Владимирський
СРСР Холостяков Г. М.
СРСР Горшков С. Г.
Третій Рейх генерал від інфантерії Ервін Єнеке
Третій Рейх генерал від інфантерії Карл Альмендінгер
Військові сили
СРСР близько 130 тис. чол.,
більш 2 тис. гармат та мінометів,
125 танків,
119 катерів,
159 допоміжних суден та інших десантно-висадочних засобів,
понад 1000 літаків
Третій Рейх 85 000

Ке́рченсько-Ельтиге́нська деса́нтна опера́ція (31 жовтня — 11 грудня 1943) — морська десантна операція радянських військ на території Керченського півострову Криму за часів Другої світової війни. Десантна операція проводилася силами військ Північно-Кавказького фронту20 листопада 1943 року — Окрема Приморська армія), Чорноморського флоту і Азовської військової флотилії, в результаті якої було успішно захоплено плацдарм на Кримському півострові.

Керченсько-Ельтигенська десантна операція проводилася з метою створення плацдарму в східній частині Кримського півострову для подальшого наступу і повного звільнення Криму від німецьких і румунських військ. Загальне керівництво операцією здійснював командувач Північно-Кавказьким фронтом генерал-полковник І. Ю. Петров. На початку листопада 1943 з кораблів Чорноморського флоту (командувач — віце-адмірал Л. А. Владимирський). Південніше Керчі, в районі Ельтигена були висаджені війська 18-ї армії і з кораблів Азовської флотилії (командувач — контр-адмірал С. Г. Горшков), північно-східніше Керчі — війська 56-ї армії. Війська 18-ї армії за підтримки берегової артилерії та авіації флоту утримували захоплений плацдарм до початку грудня, після чого прорвалися через бойові порядки противника і з'єдналися з військами 56-ї армії. Війська 56-ї армії утримали захоплений плацдарм, підійшли до північно-східної околиці Керчі, де зайняли оборону.

Керченсько-Ельтигенська десантна операція була однією з найбільших десантних операцій німецько-радянської війни. Радянським військам не вдалося звільнити Керченський півострів, однак, в результаті її проведення були відтягнуті з перекопського напрямку значні сили противника. Захоплений Керченський плацдарм був використаний надалі при вигнані нацистських окупантів з Криму.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Кононенко В. М., Керченско-Эльтигенская операция (31 октября — 10 декабря 1943 г.), М., 1954;
  • Гладков В. Ф., Десант на Эльтиген, 3 изд., М., 1981; [Архівовано 26 Липня 2012 у Wayback Machine.]
  • Кузнецов Н., Керченско-Эльтигенская десантная операция, «ВИЖ», 1974, № 8.
  • Авторский коллектив: М. И. Повалий (руководитель), Ю. В. Плотников (заместитель руководителя), И. М. Ананьев, А. В. Басов, В. А. Голиков, Е. П. Елисеев, А. Н. Копенкин, В. А. Марамзин, А. П. Марфин, С. С. Пахомов, В. Б. Сеоев, П. Ф. Шкорубский, Н. И. Яковлев. В подготовке книги принимал участие М. Х. Калашник. Восемнадцатая в сражениях за Родину: Боевой путь 18-й армии. — М.: Воениздат, 1982. — 528 с., ил.

Посилання[ред. | ред. код]

Відео[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]