Кривов Тимофій Степанович

Кривов Тимофій Степанович
Народився	21 лютого (5 березня) 1886 село Староє Єрьомкіно Бряндинської волості Мелекеського повіту Самарської губернії, тепер Чердаклінського району Ульяновської області, Російська Федерація
Помер	16 серпня 1966(1966-08-16) (80 років) Москва, СРСР
Поховання	Новодівичий цвинтар
Громадянство	Росія,  СРСР
Національність	чуваш
Діяльність	політик
Alma mater	Симбірське чуваське педагогічне училище
Членство	Всесоюзне товариство старих більшовиків
Партія	КПРС
Нагороди

Тимофій Степанович Кривов (5 березня 1886(18860305), село Староє Єрьомкіно Бряндинської волості Мелекеського повіту Самарської губернії, тепер Чердаклінського району Ульяновської області, Російська Федерація — 16 серпня 1966, місто Москва, Російська Федерація) — радянський діяч, секретар Уральського бюро ЦК РКП(б), член ВЦВК і ЦВК СРСР. Кандидат у члени ЦК РКП(б) у 1922—1923 роках. Член Центральної контрольної комісії ВКП(б) у 1921—1922 і 1923—1934 роках. Герой Соціалістичної Праці (16.03.1966)

Біографія

Народився 21 лютого (5 березня) 1886 року в бідній чуваській селянській родині. З дитячих років наймитував у рідному селі. У 1897 році закінчив церковнопарафіяльну школу в селі Чуваський Калмаюр Ставропольського повіту Самарської губернії. З 1898 року працював вчителем в школі грамоти села Борковка. З 1899 по 1900 рік навчався в Симбірській чуваській вчительській школі, закінчив перший клас.

З 1900 року жив у місті Уфі. Працював підручним у різних торговців, з 1902 року — учнем слюсаря, слюсарем залізничних майстерень на станції Уфа Самаро-Златоустівської залізниці.

Член РСДРП(б) з січня 1905 року. Партійний псевдонім «Граф».

Входив до складу Уфимської бойової дружини РСДРП. Брав участь у роботі гуртків, зберіганні та розповсюдженні листівок, прокламацій і нелегальної літератури, вів пропагандистську, організаційно-партійну роботу. Активний учасник збройного виступу робітників Уфимських залізничних майстерень 9 грудня 1905 року. У 1906 році був заарештований, три місяці знаходився в Уфимській в'язниці, був відпущений за відсутністю доказів.

У 1906—1907 роках працював слюсарем Златоустівського залізничного депо, був членом Златоустівського комітету РСДРП. У серпні 1907 року став одним із організаторів страйку златоустівських залізничників.

У 1907—1908 роках проходив службу в російській царській армії, в Іркутському військовому окрузі. У лютому 1908 року заарештований, сидів на гарнізонній гауптвахті в місті Уфа. У лютому 1909 року здійснив втечу з управління Уфимського повітового військового начальника, перебуваючи на військово-пересильному етапному пункті.

З 1909 року перебував на нелегальному становищі, працював в організації РСДРП міста Санкт-Петербурга. Після участі у Великій Міаській експропріації в січні 1910 року йому довелося емігрувати за кордон з паспортом на ім'я міщанина Василя Яковлєва. Жив у містах Льєж (Бельгія), Париж (Франція), Болонья (Італія). Навчався в більшовицькій партійній школі в Болоньї, зустрічався з Леніним.

У травні 1911 року із новим партійним завданням під ім'ям Миколи Башкірова повернувся до Росії. Працював в Уфі монтером-машиністом контори теплових двигунів. У жовтні 1911 року був заарештований в Санкт-Петербурзі, перебував у Петропавлівській фортеці, потім вивезений на суд до Уфи. Був засуджений до смертної кари через повішення, заміненої, в зв'язку з амністією з нагоди 100-річчя перемоги над військами Наполеона, безстроковою каторгою. Утримувався в каторжній в'язниці в місті Владимирі та в Бутирській в'язниці Москви.

Після Лютневої революції 1917 року звільнений, повернувся до Уфи. З квітня 1917 року — член виконавчого комітету Уфимської ради робітничих і солдатських депутатів, член Уфимського районного комітету РСДРП(б), комісар робітничої міліції. З грудня 1917 по червень 1918 року — начальник штабу бойових організацій народного озброєння Уфимської губернії.

З 1918 року — член Уфимського губернського комітету РКП(б), завідувач Уфимської міської біржі праці, комісар праці виконавчого комітету Уфимської ради робітничих і солдатських депутатів.

З червня по жовтень 1918 року — політичний працівник 2-ї армії Східного фронту РСЧА, учасник Громадянської війни в Росії.

У 1918—1919 роках — секретар Уральської обласної ради профспілок у місті Пермі, відповідальний секретар ВЦРПС у Москві.

У квітні — червні 1919 року — політичний працівник політвідділу штабу 5-ї армії Східного фронту РСЧА.

З червня 1919 по 1920 рік — член та голова президії Уфимського революційного комітету, завідувач відділу праці виконавчого комітету Уфимської ради.

У 1920—1922 роках — секретар Уральського бюро ЦК РКП(б).

У 1922—1923 роках — відповідальний інструктор ЦК РКП(б).

У квітні 1923 — травні 1924 року — член та секретар партійної колегії Центральної контрольної комісії ВКП(б).

26 квітня — 23 травня 1924 року — кандидат у члени президії Центральної контрольної комісії ВКП(б).

1 січня 1926 — 26 січня 1934 року — член президії Центральної контрольної комісії ВКП(б).

У грудні 1927 — 26 січня 1934 року — член партійної колегії Центральної контрольної комісії ВКП(б).

У 1927—1934 роках — заступник народного комісара робітничо-селянської інспекції РРФСР.

У 1934—1935 роках — головний державний арбітр при РНК РРФСР.

З вересня 1934 по травень 1936 року — заступник народного комісара фінансів РРФСР.

У 1936—1940 роках — голова ЦК Спілки робітників комунальних підприємств СРСР.

З 1940 року — персональний пенсіонер у Москві.

З січня 1942 по 1944 рік перебував у евакуації в Уфі. Повернувшись з евакуації, з 1944 року працював у Центральному музеї Леніна в Москві. Був обраний почесним членом центральної ради Всесоюзної піонерської організації імені Леніна.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 16 березня 1966 року за великі заслуги в революційному русі 1905—1917 років, активну громадсько-політичну діяльність і в зв'язку з вісімдесятиріччя з дня народження Кривову Тимофію Степановичу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і молот».

Помер 16 серпня 1966 року. Похований на Новодівочому цвинтарі Москви.

Нагороди

• Герой Соціалістичної Праці (16.03.1966)
• два ордени Леніна (28.05.1955, 16.03.1966)
• медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
• медаль «У пам'ять 800-річчя Москви»

Джерела

• Кривов Тимофей Степанович [Архівовано 24 жовтня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)