Центральна виборча комісія України
| Центральна виборча комісія України | |
|---|---|
| (ЦВК) | |
.png){kind=small}  Будівля ЦВК | |
| Загальна інформація | |
| Країна |  Україна |
| Дата створення | 1997 |
| Штаб-квартира | 01196, Київ, площа Лесі Українки, буд. 1 |
| Річний бюджет | 4.87 млрд. ₴ (2019, виборчий рік)[1] 177.2 млн. ₴ (2018, невиборчий рік)[2] |
| Голова | Олег Діденко |
| Секретар | Олена Гатаулліна |
| Підвідомчі органи | 225 окружних виборчих комісій Закордонний виборчий округ |
| Ключовий документ | Закон України «Про Центральну виборчу комісію» |
| cvk.gov.ua | |
 | |
50°25′40″ пн. ш. 30°32′28″ сх. д. / 50.42778° пн. ш. 30.54111° сх. д.
 |
| Ця стаття є частиною серії статей про державний лад і устрій України |
 Категорія • Інші країни |
Центра́льна ви́борча комісія України (скор. — Центрвиборчком, ЦВК) постійний колегіальний державний орган, що діє на засадах Конституції України, законів України і уповноважений організовувати та здійснювати вибори Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, голів громад, готувати всеукраїнські й місцеві референдуми в межах законів України.
ЦВК виконує повноваження окружної виборчої комісії в Закордонному виборчому окрузі.
Перша виборча комісія в Україні була створена 1917 року як Виборче бюро при Генеральному секретареві внутрішніх справ, яку очолив Михайло Ковенко. Вона готувала вибори до Українських Установчих Зборів, що перервала українсько-радянська війна.
1989 року створено сучасну виборчу комісію при Кабінетові Міністрів України, що 1997 року стала незалежним державним органом.
Комісія очолює систему виборчих комісій та комісій з референдуму, що створюють для організації та здійснення виборів Президента України, народних депутатів України, всеукраїнського референдуму. Комісія контролює діяльність та консультативно-методичне забезпечення виборчих комісій, що створені організовувати та здійснювати вибори депутатів Верховної Ради АРК, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, та комісій з місцевих референдумів.
Комісія здійснює свої повноваження самостійно, незалежно від інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб[3].
За вимогами Конституції України в листопаді 1997 року утворено нову державну інституцію — Центральну виборчу комісію. Ухвалено Закон України «Про Центральну виборчу комісію», який визначає, що Центральна виборча комісія є постійним державним органом, який відповідно до Конституції України, законів України забезпечує організацію і здійснення виборів Президента України, народних депутатів України, а також всеукраїнських референдумів.
Комісія також здійснює консультативно-методичне забезпечення виборів до місцевих рад, сільських, селищних, міських голів і здійснення місцевих референдумів. Очолює систему виборчих комісій, що покликані готувати і здійснювати вибори Президента України, народних депутатів України та всеукраїнського референдуму, спрямовує їхню діяльність.
Комісія є незалежним державним органом. Для виконання своїх функцій має права й повноваження, що уможливлюють залучати до здійснення надзвичайно важливої для країни справи державні органи усіх рівнів. Діяльність комісії побудована на засадах законности, незалежности, об'єктивности, компетентности, професійности, колегіальности розгляду і розв'язання питань, вмотивованости ухвалених рішень, прозорости й прилюдности[4].
Комісія здійснює діяльність відверто і наочно.
Наразі усі державні вибори тривають з огляду на Єдиний державний реєстр виборців, розпорядником якого чинне законодавство визначає ЦВК.[5]
Верховна Рада України призначає на посаду та припиняє повноваження членів Комісії за поданням Президента України. У поданні Президента України про призначення на посаду членів Комісії враховують пропозиції депутатських фракцій і груп, утворених у поточному скликанні Верховної Ради України.
До складу Комісії входять 17 членів Комісії. Комісія працює постійно. Член Комісії є державним службовцем. Строк повноважень члена Комісії — 7 років.
Членом Комісії може бути громадянин України, що на день призначення досяг двадцятьох п'ятьох років, має право голосу, проживає в Україні щонайменше п'ять останніх років та володіє державною мовою. Голова Комісії, заступники Голови Комісії, секретар Комісії, а також щонайменше п'ять інших членів Комісії повинні мати вищу юридичну освіту.
Верховна Рада України 13 вересня 2019 задовільнила подання Президента України Володимира Зеленського про звільнення усього складу Центральної виборчої комісії.
Станом на 27 грудня 2024 року Комісія має такий склад[6]:
- Діденко Олег Миколайович — Голова Центральної виборчої комісії
- Дубовик Сергій Олегович — заступник Голови Комісії
- Плукар Віталій Володимирович — заступник Голови Комісії
- Гатаулліна Олена Аухатівна — секретар Комісії
- Боярчук Оксана Борисівна — член Комісії
- Гевко Андрій Євгенович — член Комісії
- Глущенко Вікторія Анатоліївна — член Комісії
- Грень Віталій Вячеславович — член Комісії
- Євстігнєєв Андрій Сергійович — член Комісії
- Єфремова Ірина Олексіївна — член Комісії
- Кармаза Олександра Олександрівна — член Комісії
- Любченко Павло Миколайович — член Комісії
- Мірошниченко Юрій Романович — член Комісії
- Перепелюк Володимир Григорович — член Комісії
- Постівий Сергій Олександрович — член Комісії
- 1989—1992 — Віталій Бойко. Здійснив перші порівняно демократичні вибори Верховної Ради УРСР (1990) та перші президентські вибори незалежної України, на яких головою держави обрали Леоніда Кравчука.
- 1992—1993 — Олександр Лавринович виконував обов'язки голови ЦВК.
- 1993—1997 — Іван Ємець. Здійснив дострокові вибори Президента України у 1994 році, у яких Леонід Кучма переміг Леоніда Кравчука.
- 1997—2004 — Михайло Рябець. Здійснив дві парламентські кампанії і одну президентську за часів президентства Л.Кучми.
- 2004 — Сергій Ківалов. Здійснив 1-й і 2-й тур виборів Президента, опісля був звільнений зі своєї посади.
- 2004—2007 — Ярослав Давидович. Очолював ЦВК під час повторного голосування 2-го туру президентських виборів 2004 року (так званий «третій тур»).
- 2007—2013 — Володимир Шаповал. Здійснив дві парламентські кампанії: дострокові вибори 2007 року і вибори 2012 року, а також одну президентську.
- 6 липня 2013 – 20 вересня 2018[7] — Михайло Охендовський[8]. Здійснив парламентську кампанію позачергові вибори 2014 року і одну позачергову президентську.
- 5 жовтня 2018 – 13 вересня 2019[9] — Тетяна Сліпачук. Здійснила парламентську кампанію позачергові вибори в 2019 році і одну позачергову президентську.
- з 4 жовтня 2019 – Діденко Олег Миколайович[10].
- Вибори Президента України 2019
- Вибори Президента України 2014
- Вибори Президента України 2010
- Вибори Президента України 2004
- Вибори Президента України 1999
- Вибори Президента України 1994
- Вибори Президента України 1991
- Парламентські вибори в Україні 2019
- Парламентські вибори в Україні 2014
- Парламентські вибори в Україні 2012
- Парламентські вибори в Україні 2007
- Парламентські вибори в Україні 2006
- Парламентські вибори в Україні 2002
- Парламентські вибори в Україні 1998
- Парламентські вибори в Україні 1994
- ↑ Розподіл видатків Державного бюджету України на 2019 рік (документ .xls), лист «dod3», рядок 715 — офіційний сайт Верховної Ради України
- ↑ Розподіл видатків Державного бюджету України на 2018 рік (документ .xls), лист «д3», рядок 670 — офіційний сайт Верховної Ради України
- ↑ Про Центральну виборчу комісію: Верховна Рада України; Закон від 30.06.2004 № 1932-IV. Архів оригіналу за 2 листопада 2012. Процитовано 4 грудня 2012.
- ↑ Матеріал агентства «Укрінформ». Архів оригіналу за 7 листопада 2004. Процитовано 31 січня 2005. [Архівовано 2004-11-07 у Wayback Machine.]
- ↑ Офіційний сайт Державного реєстру виборців. Архів оригіналу за 17 квітня 2019. Процитовано 7 березня 2019. [Архівовано 2019-04-17 у Wayback Machine.]
- ↑ Members of the CEC – Центральна виборча комісія. Центральна виборча комісія (укр.). Процитовано 27 грудня 2024.
- ↑ Рада розпустила ЦВК. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 26 вересня 2018. Процитовано 26 вересня 2018.
- ↑ Михайло Глуховський. ЦВК: Ківалов повертається // Zbruch, 11.07.2013. Архів оригіналу за 20 листопада 2015. Процитовано 20 листопада 2015.
- ↑ РАДА ЗВІЛЬНИЛА ВСЮ ЦВК [Архівовано 16 вересня 2019 у Wayback Machine.] Українська правда (13 вересня 2019)
- ↑ Головою ЦВК обрали Олега Діденка [Архівовано 5 жовтня 2019 у Wayback Machine.] Укрінформ (04.10.2019)
- Офіційний вебсайт [Архівовано 31 січня 2010 у Wayback Machine.]
- Закон України Про Центральну виборчу комісію [Архівовано 5 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
- Нестерович В. Ф. Виборче право України: Підручник. Київ: Видавництво Ліра-К, 2017. 504 с.
- Нестерович В. Ф. Поняття, види та система виборчих органів. Публічне право. 2018. № 3. С. 69-77.
- В. М. Шаповал. Центральна виборча комісія [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 456. — ISBN 978-966-00-1359-9.
- Центральна виборча комісія [Архівовано 10 березня 2017 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. — Т. 6 : Т — Я. — 768 с. — ISBN 966-7492-06-0.
