Крижицький Костянтин Якович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Костянтин Якович Крижицький
Kryzhickij, Konstantin Jakovlevich.jpg
Народження 17 (29) травня 1858(1858-05-29)
Київ
Смерть 4 (17) квітня 1911(1911-04-17) (52 роки)
  Санкт-Петербург
  • повішення
  • Поховання Смоленське православне кладовище
    Громадянство Російська імперія
    Жанр Пейзаж
    Навчання Петербурзька академія мистецтв (1885)
    Діяльність художник
    Напрямок Реалізм
    Покровитель Куїнджі Архип Іванович

    Крижицький Костянтин Якович у Вікісховищі?

    Крижицький Костянтин Якович (17 (29) травня 1858(18580529)4 (17) квітня 1911) — український художник,[1] майстер реалістичного пейзажу. Педагог, громадський діяч, довголітній експонент пересувних виставок, учасник весняних академічних виставок і виставок акварелістів в Товаристві заохочення мистецтв. Залишив після себе велику художню спадщину.

    Біографія[ред. | ред. код]

    Перші уроки живопису отримав у Київській художній школі М. Мурашка — пейзажиста і відмінного педагога. У 1877 році був прийнятий до Петербурзької академії мистецтв до класу М. Клодта.[1] Протягом 18791880 років за роботи з живопису і малюнку був нагороджений чотирма срібними медалями, пізніше малою золотою. У 1884 році, виконавши програму на велику золоту медаль, закінчив Академію зі званням класного художника першого ступеня.

    1885 року, по закінченню академії, Крижицький одружується. Поселяється у Петербурзі, не пориваючи зв'язків із рідним Києвом, з Україною, куди постійно приїздить. Уже перші картини зробили його ім'я відомим у столиці. Виставлятися Крижицький почав ще з 1879 року, з часів навчання в академії. Пізніше його твори експонуються на "Весняних виставках", виставках Товариства російських акварелістів, на окремих виставках Товариства пересувних художніх виставок, а також на європейських художніх виставках (Мюнхен, Лондон та ін.).

    1900 року Крижцького обирають дійсним членом Аекадемії мистецтв. Він стає одним з організаторів Товариства художників імені А.І Куїнджі і залишається його беззмінним головою від дня організації (1909) і до своєї трагічної кончини.

    Життя художника трагічно обірвалося в 1911 році — він був несправедливо звинувачений в плагіаті, це звинувачення підхопила бульварна преса. Внаслідок цькування Крижицький покінчив життя самогубством (повісився) у своїй майстерні в Петербурзі. Художник залишив передсмертну записку, в якій пояснив мотиви свого вчинку. Похований на Смоленському православному кладовищі.[джерело?]

    На посмертній виставці художника 1911 року експонувалося до 700 його полотен.[2]

    Твори[ред. | ред. код]

    У художній спадщині Костянтина Крижицького домінують твори з українськими пейзажами.[2]

    Основні твори: «Перед дощем» (1880), «Дуби» (1884), «Гроза починається», «Болото» (1885), «Перед полуднем», «Травневий вечір» (1886), «Зелена вулиця» (1887), «Хутір у Малоросії» (1888), «Спека минула, повіяло прохолодою» (1889), «Лісова далечінь» (1889), «Озеро» (1896), «Дорога» (1899), «Вечір на Україні» (1901), «Ліс узимку» (1906), «Похмурий день» (1907), «Повіяло весною» (1910) та ін.[3]

    Ігор Шаров зазначає, що Крижицький вивчав природу у всій її різноманітності, а особливо ніжною і зворушливою була його любов до природи України, до Дніпра і Києва. Мандруючи рідним краєм, художник написав краєвиди "Вид у Подільській губернії", Обрив", "Ріка Буг", "Зелена вулиця". Серед творів, присвячених Києву і рідному Дніпру, слід назвати картини "В околицях Києва", "Дніпро", "Розлив Дніпра" та багато інших, у яких він талановито передав захоплення красою рідних місць, широкими просторами задніпровських далей, що манили його з дитинства. Крижицький невтомно бродив берегами Дніпра, відкриваючи для себе все нові красоти. Саме тоді виник у нього задум картини "Перед грозою" (1885), виконаної в рік закінчення академії, – єдиної картини митця у Третьяковській галереї. У 1889 році Російський музей придбав полотно Крижицького "Перед полуднем", де зображено берег Дніпра у спекотний літній день.

    У творах Костянтина Крижицького проявилось прагнення живописця до передачі ефектів освітлення, певної декоративності. Від його картин віє то романтичною схвильованістю, то епічним спокоєм, то ліричною споглядальністю.

    Роботи Крижицького зберігаються в Національному художньому музеї України, Запорізькому, Дніпропетровському, Одеському, Херсонському та інших художніх музеях України; також — в , Російському та інших музеях Росії.[1][2][4]

    Галерея[ред. | ред. код]

    Примітки[ред. | ред. код]

    Посилання[ред. | ред. код]