Крупієвський Михайло Юрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки.
Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Крупієвський.
Михайло Крупієвський
Народився 26 вересня 1962(1962-09-26) (61 рік)
місто Київ
Громадянство Україна Україна
Місце проживання Київ
Діяльність продюсер, режисер, оператор
Нагороди Заслужений діяч мистецтв України.

Михайло Юрійович Крупієвський (нар. 26 вересня 1962 року) — український режисер, продюсер, телевізійний діяч[1]. Засновник компанії «Фільм Плюс продакшн»[2].

Заслужений діяч мистецтв України[3].

Біографія[ред. | ред. код]

Освіта: Київський інститут інженерів цивільної авіації, Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого.

Обійманні посади:

  • 1984—1986 — головний інженер (Об'єднаний авіаційний загін, м. Усть-Кут).
  • 1987—1990 — телеоператор (телекомпанія УТ-1).
  • 1990—1992 — керівник відділу зовнішніх зв'язків (Міжнародний медіацентр).
  • 1992—1997 — режисер-оператор (телеканали: ВВС, ОРТ, Sky News[en], PBS).
  • З 1997 до теперішнього часу — засновник, продюсер, режисер (ООО «Фільм Плюс продакшн»).
  • 1999—2000 — генеральний продюсер (телекомпанія ММЦ-СТБ).
  • 2013 — заступник директора з розвитку каналу (телеканал ТВі)[1].

Діяльність[ред. | ред. код]

Документальне кіно[ред. | ред. код]

Назви своє ім'я (фільм)
  • 1993 рік — режисер-оператор документальних фільмів: «Естонія — зі Сходу на Захід», «Приватизація. Чеський феномен», «Уроки приватизації у Росії». На замовлення Price Whater House, USAID.
  • 1993 рік — оператор документального фільму «Російська революція 1917». TV company «SKY»[en].
  • 1994 рік — оператор документального фільму «Подорож з Чехії у Словаччину». Продюсер Bill Kimball[en]. Гранд-Прі фестивалю кабельних каналів США, Лос Анжелес. TV company «Travel Channel»[en].
  • 1992—1996 роки — режисер-оператор документальних фільмів «Наша школа», «Історія нашого двору», «Футбольний клуб „Спартак-Владикавказ“», «Новосибірськ», «Завод Сухого», «Малий бізнес в Україні», 5 серійний документальний цикл «Україна. Як себе прогодувати».
  • 2000 рік — продюсер документального фільму «Діти Донбасу». Режисер Сергій Буковський.
  • 2006 рік — виконавчий продюсер[4] документального фільму «Назви своє ім'я / Spell Your Name». Україна — США. Режисер Сергій Буковський. Продюсери Стівен Спілберг, Віктор Пінчук. Виробництво: USC Shoah.
  • 2016 рік — автор сценарію та режисер документального фільму «Моя Україна [Архівовано 19 лютого 2017 у Wayback Machine.][5]» до 25 річниці незалежності України. На замовлення каналу ICTV.

Концерти, фестивалі, публічні заходи[ред. | ред. код]

  • 1995 рік — режисер-постановник фестивалю «Україна. Весна. Славутич» за участи зірки французької естради Патрісії Каас. Місто Славутич.
  • 1997 рік — режисер-постановник пісенного конкурсу «Пісня-97». Київ, палац Україна.
  • 1997 рік — режисер-постановник музичного фестивалю «Червона Рута». Харків, Київ.
  • 1997 рік — режисер-постановник сольного концерту Таїсії Повалій «Я Вас люблю». Київ, Палац Україна.
  • 2000 рік — режисер-постановник сольного концерту Таїсії Повалій «Буде так». Київ, Палац Україна.
  • 2000 рік — режисер-постановник та виконавчий продюсер фестивалю «Золотий скіф». Донецьк.
  • 2001 рік — продюсер телетрансляції Божественної Літургії Святішого Папи Римського Івана Павла ІІ. Стадіоні «Чайка». Київ.
  • 2001—2002 роки — режисер-постановник телетрансляції фестивалю «Таврійські ігри». Каховка.
  • 2003 рік — продюсер та режисер-постановник сольного концерту Тараса Чубая «Світло і Сповідь». Київ, Палац Україна.
  • 2003 рік — продюсер та режисер-постановник дежа-вю концерту «Відлуння століття» за участі баритона Костянтина Ріттеля-Кобилянського [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.] . Київ. Національна опера України.
  • 2005 рік — режисер-постановник та виконавчий продюсер інавгурації Президента України Віктора Ющенка[6]. Київ. Майдан Незалежності.
  • 2005 рік — режисер-постановник та виконавчий продюсер пісенного конкурсу «Євробачення» 2005. Київ. Палац спорту[6].
  • 2006 рік — виконавчий продюсер, режисер-постановник ювілейного гала-концерту «10 років телеканалу „Інтер“». Київ. Майдан Незалежності.
  • 2007 рік — режисер-постановник телевізійної трансляції концерту Елтона Джона[6]. Київ. Майдан Незалежності.
  • 2008 рік — продюсер, автор ідеї й режисер-постановник фестивалю «Наше Різдво»[7]. Київ, палац спорту. Львів, оперний театр.
  • 2008 рік — автор ідеї, продюсер фестивалю «Ніч Незалежності».
  • 2011 рік — режисер-постановник концерту гурту «Брати Гадюкіни» пам'яті Сергія Кузьминського. Київ. Палац спорту.
  • 2012 рік — режисер-постановник фестивалю «Крим Мюзік Фест 2012». Ялта, концертний зал Ювілейний[8].
  • 2012 рік — режисер-постановник ювілейного концерту музичної формації «Піккардійська Терція», присвяченого 20-й річниці її творчості. Київ. Палац Україна[9].
  • 2015 рік — режисер-постановник концерту «Скрябін. Концерт пам'яті». Київ, палац спорту. Львів, Арена Львів.
  • 2016 рік — автор сценарію і режисер документального фільму "Моя Україна" до 25-ї річниці Незалежності України. На замовлення телеканалу ICTV.
  • 2019 рік — директор фестивалю «VIA CARPATIA».
  • 2020 рік — автор сценарію, режисер і продюсер документального фільму "Чубай. Говорити знову". За підтримки УКФ.
  • 2021 рік — продюсер документального фільму "Вперед у 90-ті". За підтримки УКФ

Телевізійні програми[ред. | ред. код]

  • 2007 рік — виконувач продюсер Музичного новорічного фільму «Дуже новорічне кіно або Ніч у музеї» на замовлення телеканалу «ІНТЕР»[10].
  • 2002—2015 роки — автор форматів, виконувач продюсер, режисер-постановник телевізійної програми «Хто там?», «Лото Забава» на замовлення лотерейного оператора «МСЛ».

Особисте життя[ред. | ред. код]

Розлучений, має три доньки.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б На ТВі повертається Михайло Крупієвський
  2. ↑ Михайло Крупієвський. Архів оригіналу за 3 грудня 2020. Процитовано 11 січня 2021.
  3. ↑ Указ Президента України від 12 листопада 2009 року № 929/2009 «Про відзначення державними нагородами України працівників радіо, телебачення та зв'язку»
  4. ↑ Spell Your Name. Архів оригіналу за 22 березня 2016. Процитовано 12 березня 2016.
  5. ↑ Телеканал ICTV (25 серпня 2016), Моя Украина — документальный фильм к 25-й годовщине независимости Украины, архів оригіналу за 19 лютого 2017, процитовано 31 серпня 2016
  6. ↑ а б в Святкові голоси, стародавні адреси. «На нашому Різдві нудно не буде!» — признався «ДТ» режисер і продюсер Михайло Крупієвський. Архів оригіналу за 5 серпня 2020. Процитовано 11 січня 2021.
  7. ↑ Ющенко відвідає різдвяний концерт — мистецький проект «Наше Різдво». Архів оригіналу за 5 травня 2015. Процитовано 12 березня 2016.
  8. ↑ Режиссер-постановщик Михаил Крупиевский: Пугачева для меня миф, а не человек. Архів оригіналу за 26 лютого 2022. Процитовано 11 січня 2021.
  9. ↑ До 20-річчя «Піккардійської терції» пісні вокальної формації переспівали Бурмака, Табаков, Гудімов, «ТНМК», «ТІК»…. Архів оригіналу за 20 січня 2021. Процитовано 11 січня 2021.
  10. ↑ Михайло Крупієвський: «Ніч у музеї» — це традиційний новорічний вогник[недоступне посилання]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Крупієвський_Михайло_Юрійович&oldid=41659955