Ксенія Миличевич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ксенія Миличевич
фр. Ksenia Milicevic

Народження 15 вересня 1942(1942-09-15) (81 рік)
Дринич, Республіка Сербська, Боснія і Герцеговина
Країна  Франція
Діяльність художниця, архітекторка
CMNS: Ксенія Миличевич у Вікісховищі
Ксенія Мілічевіч у 1990 році.

Ксенія Миличевич (фр. Ksenia Milicevic; нар. 15 вересня 1942(19420915), Дринич, Боснія і Герцеговина) — французька художниця.

Біографія[ред. | ред. код]

Ксенія Миличевич народилася в 1942 році в місті Дриніч[1] у Боснії і Герцеговині. Її мати народилася в американському місті Лакваванна (штат Нью-Йорк), а батько — в Чорногорії. Обидвоє під час другої світової війни були партизанами[2]. Після четвертого антипартизанського наступу з січня по квітень 1943 року та п'ятого, з травня по червень 1943 року, в південно-східній Боснії та на півночі Чорногорії Ксенія залишилася з бабусею та дідусем у Чорногорії.

Після війни батьки Ксенії вступили на дипломатичну службу і вона проживала з ними в Софії і Празі. Тут вона зацікавилася архітектурою, мозаїкою, фресками та картинами в старих монастирях. Її батько, який був письменником і художником, подарував їй олійні фарби. У п'ятнадцять років Ксенія написала свою першу картину.

Повернувшись до Белграду, Ксенія закінчила середню школу. Потім навчалася один рік в інженерному університеті. А в 1962 році 19-річна Ксенія переїхала до Алжиру. Там вона вивчала архітектуру в Школі архітектури та урбанізму в Інституті урбанізму. Весь свій вільний час Ксенія проводила в класі живопису в школі витончених мистецтв, розташованої в тому ж будинку, де знаходився інститут. Зацікавлена ​​італійським Відродженням, вона подорожувала до Італії в 1965 році, щоб побачити великих Майстрів. Вона закінчила вищий навчальний заклад у 1968 році і протягом року працювала в ECOTEC в команді видатного бразильського архітектора Оскара Німейєра.

У 1966 році Ксенія переїхала до міста Сан-Мігель-де-Тукуман на півночі Аргентини, щоб працювати архітектором[3]. В Тукумані вона почала відвідувати художню школу Національного університету, яку закінчила в 1976 році[4].

Творчість[ред. | ред. код]

Перша виставка картин Ксенії Миличевич відбулася в Тукумані в 1970 році[5]. Після проживання у Франції, Іспанії та Мексиці, Ксенія постійно проживала у Франції з 1987 року[6]. У 1989 році художниця відкрила майстерню в Бато-Лавуар на Монмартрі. З 1976 року вона весь свій час присвячує живопису[7]. У неї було 120 персональних і групових виставок по всьому світу.

У 2011 році в Сент-Фражу, Верхня Гаррона, Франція, відкрили музей[8], в якому розміщені 30 картин Ксенії Миличевич у постійній експозиції[9]. У 2012 році Ксенія Мілічевич організувала Міжнародну бієнале дитячого живопису[10]. У 2014 році художниця заснувала рух Арт СтійкостіУ 2012 році Ксенія Мілічевич організувала Міжнародну бієнале дитячого живопису[10], а в 2015 році — Міжнародну виставку Art Resilience[11]. У травні 2016 року Ксенія Мілічевич брала участь в Євро-Середземноморському конгресі — Марсель: стійкість у світі живих, під головуванням Бориса Кірульника[12][13].

Галерея[ред. | ред. код]

  • Блідий і чистий жовтневий ніжний блакитний колір, 1998
    Блідий і чистий жовтневий ніжний блакитний колір, 1998
  • Той, хто приходить після, 1996
    Той, хто приходить після, 1996
  • Зимова подорож, 1996
    Зимова подорож, 1996
  • Полуденна тиша 1993
    Полуденна тиша 1993

Вибрані виставки[ред. | ред. код]

  • 2017 удожній форум, Aurignac, Haute Garonne
  • 2016 Євро-середземноморський конгрес, Відомчий архів Буш-дю-Рона — Марсель — Франція
  • 2014 Церква Монтеск'є. Монтеск'є — Франція
  • 2011 Відкриття Постійної колекції. Музей живопису Сен-Фражу — Франція
  • 2005 Данина Альберто Магнеллі. Музей Маріо Маріні Пістоя — Італія
  • 2005 Етруський музей. Сієна — Італія
  • 2005 Consiglio Regionae. Фіренце — Італія
  • 2005 Музей Клужа. Румунія
  • 1998 Мексиканський культурний центр. Бразилія — ​​Бразилія[14]
  • 1997 Виставковий центр. Женева — Швейцарія
  • 1995 Галерея № 20: Образотворче мистецтво. Париж — Франція[15]
  • 1995 Французький культурний центр. Осло — Норвегія
  • 1986 Французький інститут Латинської Америки. Мехіко — Мексика[16]
  • 1984 Палац конгресів. Брюссель — Бельгія
  • 1983 Фестиваль графічного мистецтва. Осака — Японія
  • 1983 18 французьких художників, Музей сучасного мистецтва Тамайо. Мехіко — Мехіко[17].
  • 1982 Галерея Місрачі. Мехіко — Мехіко
  • 1981 Музей сучасного мистецтва. Мадрид — Іспанія
  • 1980 18° Міжнародна виставка Джоан Міро. Барселона — Іспанія
  • 1976 Театр восьмого. Ліон, Франція
  • 1972 Галерея Ліролай. Буенос-Айрес — Аргентина
  • 1970 Університетська галерея. Тукуман — Аргентина

Література[ред. | ред. код]

  • Ксенія Миличевич, Art-Confusion.com, éd. Edilivre, Paris, 2013 (Від способу мистецтва до твору мистецтва)
  • Ксенія Миличевич, Résilience en art et art-thérapie pour la résilience.,éd. Edilivre, Paris, 2020
  • Ксенія Миличевич, Resiliencia, ed. Amazon, 2021
  • Ксенія Миличевич, Ange du jour - Jeu de divination, ed. Amazon, 2021
  • Ксенія Миличевич , Collection Livres participatifs, Apprentissage du dessin 1. Randonnées sous les arbres, 2. Herbarium, 3. Maison au bord de la mer, 4. Lundi au marché, 5. Maître Corbeau, autoédition, Amazon, 2022
  • Ксения Миличевич, Collection Résilience en Art : 1. Soulage, un trait noir sur la peinture, autoédition, Amazon, 2022, 2. Qui êtes-vous Mr. Duchamp ? autoédition, Amazon, 2022

Ілюстрації[ред. | ред. код]

  • Donde Sayago termina…Fermoselle, Luis Cortez Vazquez, Dessins de Ksenia Milicevic, Gràficas Cervantes,04-1981,Salamanca[18].
  • Arpéges, Pratique des langues étrangères, Illustrations de Ksenia Milicevic, 1990[19].
  • Revista Plural,Muestra grafica de Ksenia Milicevic, n°135,12-1982, Mexico

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Diart, Revista de las artes visuales, P.24, by Manuel Ruiz, N°26, julio 1982, Madrid.
  2. ↑ Suvremeni pisci Jugoslavije, Budimir Milicevic, p.226, izdavacka kuca Stvarnost, Zagreb 1966.
  3. ↑ Artes visuales,Museo de Arte Moderno, p.25,enero 1982,Mexico.
  4. ↑ Journey of the visual experiences, by Osvaldo Romberg, p.106 to 109, San Miguel de Tucuman, 1972.
  5. ↑ «Plural», N°135, diciembre 1982, Mexico.
  6. ↑ L'Officiel des Arts, UNESCO, p.56 et 128, mai 1988, Paris.
  7. ↑ Who's who in International Artp.125,Edition 1987-88,Lausanne, Suisse.
  8. ↑ TV news FR3, 23/05/2016. Архів оригіналу за 9 травня 2016. Процитовано 16 квітня 2021.
  9. ↑ TV news FR3 12/13, 26 february 2011.
  10. ↑ а б Peinture enfants: la Biennale Internationale a sa mascotte, la Dépêche, 23 avr. 2015
  11. ↑ Vingt artistes de dix pays au salon «Art Résilience», la Dépêche, 3 août 2015
  12. ↑ Résilience du vivant (fr-FR) . Архів оригіналу за 4 грудня 2018. Процитовано 20 лютого 2020.
  13. ↑ K. Milicevic, La résilience au congrès Euro-méditerranéen, La Gazette}
  14. ↑ «Beaux Arts Magazine» p.124, N°172, septembre 1998, Paris.
  15. ↑ "Univers desArts"p.10, by Christian Germak, N°4,février 1995,Paris.
  16. ↑ «L'OEIL» p. N°370 ,mai 1986, Paris.
  17. ↑ "Catalogue Tamayo Museum" 1983, Mexico на «Google Books»
  18. ↑ books.google.de. Архів оригіналу за 2 листопада 2012. Процитовано 6 квітня 2021.
  19. ↑ catalogue.univ-toulouse.fr. Архів оригіналу за 21 липня 2011. Процитовано 25 вересня 2014.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ксенія_Миличевич&oldid=40956393