Куно Гоффмайстер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Куно Гоффмейстер)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Куно Гоффмайстер
нім. Cuno Hoffmeister
Народився2 лютого 1892(1892-02-02)[1][2][3]
Зоннеберг, Німеччина
Помер2 січня 1968(1968-01-02) (75 років) або 2 квітня 1968(1968-04-02)[1] (76 років)
Зоннеберг, Зуль[d], НДР
Країна Німеччина
Діяльністьастроном, викладач університету
Alma materЄнський університет
ЗакладЄнський університет
ЧленствоАкадемія наук НДР
Саксонська академія наук
Леопольдина
МАС
ПартіяНаціонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Нагороди

Куно Гоффмайстер (нім. Cuno Hoffmeister; 2 лютого 1892(18920202) — 2 січня 1968) — німецький астроном, член АН НДР і Німецької академії натуралістів «Леопольдина» (1936).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 2 лютого 1892 року в Зоннеберзі, Тюрингія.

Спеціальної астрономічної освіти не отримав. Захопившись астрономією, кілька років працював асистентом у Бамберзькій і Єнській обсерваторіях. У 1925 обладнав у Зоннеберзі власну обсерваторію, у 1947 обсерваторія увійшла до складу Німецької АН у Берліні, а Гоффмейстер був її директором до кінця життя.

Основні наукові роботи присвячені спостереженнями змінних зірок і метеорів. У 1928 почав, у співпраці з Бабельсберзькою обсерваторією, фотографічне патрулювання неба, основним завданням якого було виявлення нових змінних зірок. Відкрив і дослідив майже 10000 змінних зірок. Вів систематичні візуальні спостереження метеорів. У 1948 був опублікований його каталог метеорних потоків. Виконав численні спостереження зодіакального світла за допомогою фотометра власної конструкції, вивчав протисяяння. Протягом кількох десятиліть був редактором науково-популярного журналу «Sterne».

Національна премія НДР (1951).

Кратер на Місяці та астероїди 1726 Гоффмайстер і 4183 Куно названі на його честь.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Колчинский И. Г., Корсунь А. А., Родригес М. Р. (1977). Хофмейстер Куно. Астрономы. Биографический справочник (на сайте Астронет). отв. редактор Богородский А. Ф. (вид. 2-ге, 416 с.). Киев: Наукова думка.(рос.)

Примітки

[ред. | ред. код]