Купрей
| Купрей | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Самець і самиця купрея порівняно з людиною
| ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Bos sauveli Urbain, 1937 | ||||||||||||||||||
 Ареал купрея | ||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||
| Bibos sauveli (Urbain, 1937)[2] | ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Купрей, сірий бик, дикий бик Камбоджі (Bos sauveli) — вид парнокопитних ссавців родини бикових (Bovidae).
Поширення[ред. | ред. код]
Відкритий і описаний у 30-і рр. 20 ст. Мешкає в розріджених лісах на півночі та сході Камбоджі, півдні Лаосу, південному сході Таїланду та заході В'єтнаму. Чисельність дуже невелика (ймовірно, близько 500 особин).
Опис[ред. | ред. код]
Довжина тіла самців до 235 см, висота 170—190 см. Хвіст завдовжки близько 100 см, з кистю на кінці. Купрей має довгі ліроподібні роги та високі стрункі ноги. Шерсть у нього оксамитна, чорна, а ноги від колін і до копит білі. І хоча цього бика називають сірим, та сірі лише корови і молоді бички. Живуть ці бики в негустих лісах по схилах гір.
Походження[ред. | ред. код]
Серед науковців ще й досі немає єдиної думки щодо походження купрея: чи він дійсно дикий бик, чи може, здичавілий. Адже сотні років тому, коли в цих місцях процвітала кхмерська культура, ці бики були домашньою худобою у кхмерів. Висловлюється думка, що купрей — це південноазійська раса турів.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Timmins, R.J.; Hedges, S.; Duckworth., J.W. (2016). Bos sauveli. IUCN. Архів оригіналу за 14 жовтня 2018. Процитовано 6 березня 2020.
- ↑ а б Grigson, C.: «Complex Cattle [Архівовано 5 серпня 2020 у Wayback Machine.]», New Scientist, August 4, 1988; p. 93f. URL retrieved 2011-01-27.
Джерела[ред. | ред. код]
- Соколів І. І., Про новий вигляд дикого бика з південно-східної Азії, «Зоологічний журнал», 1952, т. 31, ст 3.
Посилання[ред. | ред. код]
- Берест З. Спокійний трудівник [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] // Паросток — 2009, № 1
|
Це незавершена стаття з теріології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |