Куяльницький цвинтар
| Куяльницький цвинтар | |
|---|---|
 | |
| Інформація про цвинтар | |
| 46°31′11″ пн. ш. 30°41′22″ сх. д.H G O | |
| Країна |
 Україна |
| Розташування |
Одеса Одеса |
| Відкрито | ~1775 |
| Тип | закрите |
| Охоронний статус | пам'ятка культурної спадщини України і пам'ятка історії місцевого значення України |
| Площа | 0,16 га |
| Кількість поховань | не менш за 531 |
|
Адреса: Хаджибейська дорога, 143 | |
 | |
|
| |
Куя́льницький цви́нтар — старий недіючий цвинтар колишнього селища Куяльник, поховання козаків Сотниківської Січі. Тепер знаходиться в межах міста Одеса, по Хаджибейській дорозі, на схилах Шкодової гори.
Історія виникнення[ред. | ред. код]
_%D0%9E%D0%B4%D0%B5%D1%81%D0%B0.jpg)
Після зруйнування Запорізької Січі велика частина козаків перейшла в турецькі володіння. Вони оселилися в передмісті Хаджибея, в районі Куяльницько-Хажибейського пересипу. Оскільки сам пересип, вузький і завдовжки 8 км, тоді постійно затоплювався, то оселялися вони на схилах гір Шкодової та Довга могила. На схилах Шкодової гори виникло поселення Куяльник, де у 1809 р. засновано Вознесенську церкву (не збереглася). Цвинтар виник ще раніше, приблизно у 1775 році, а найстарше поховання датується 1791 роком, тобто за три роки до розбудови Одеси. Метричні книги Вознесенської церкви велися від 1809 до 1822 року. Пізніше починає діяти Різдво-Богородицька церква в сусідньому селі Усатовому. У метричних книгах присутні дані про 531 поховання. Більшість прізвищ (дві третини) — суто українські, 18 імен однофамільців або прямих нащадків запорозьких полкових старшин, є й прізвища гетьманів (Дорошенко, Чорний) і генеральських осавулів (Лисенко), а також прізвища, що походять від назв запорозьких куренів.
Сучасний стан[ред. | ред. код]
Збереглася площа 0,16 гектара, останнє поховання 1965 року. На цвинтарі снує близько 205 старовинних надгробків, вирізаних із суцільної брили вапняку, на 33 хрестах збереглися написи. Усі написи виконані мішаною — церковно-слов'янською і українською мовами, починаються із фрази: «здесь почивае раб Божій», далі йдуть імена й прізвища, а також криптоніми під титлами ІН ЦЙ (Ісус Назарянин цар Юдейський). На одному із поховань проглядається рік 1771 (напис: «Здсъ погрєбнъ рабъ Божи младенцъ Иоанъ року Божія 1771»), але спеціалісти датують це поховання 1791 роком.[1] 32 із існуючих хрестів є унікальними. Серед хрестів переважають чотириконечні, шестиконечні й восьмиконечні поширені менше, у більшості основа частина хреста розширена порівняно з верхньою частиною. Розширенні частини мають форму трикутника, трапеції, прямокутника з прямими заокругленими та ступінчастими гранями, символізують хрест на Голгофі.
Серед різновидів хрестів поширені грецький і розширений хрести, іноді розширений хрест доповнюється в основі півмісяцем. Поширені мальтійські хрести, іноді в комплексі із півмісяцем, рідко трапляється кругла і трилистова форми. Дуже поширеною є промениста форма, яка не має аналогів, всі мають круг — знак сонця в праслов'янській символіці.
Охорона[ред. | ред. код]
4 квітня 2017 року Інститут національної пам'яті підтримав ініціативу одеських активістів щодо надання цвинтареві статусу національної пам'ятки. Вона потребує затвердження у Міністерстві культури та Одеській ОДА[2].
У квітні 2021 року Міністерство культури занесло Куяльницьке кладовище до Державного реєстру нерухомих пам'яток[3][4].
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ Сапожников И.В. Намогильные памятники населения степей нижнего Приднестровья (конец XVIII — первая половина XIX вв.). — Одесса: Изд-во «Черноморье», 1997. — 134 с.
- ↑ Козацьке кладовищі в Одесі стане національною пам’яткою. ВІДЕО. Історична правда. Архів оригіналу за 5 квітня 2017. Процитовано 4 квітня 2017.
- ↑ Івлєва, Ольга (5 травня 2021). Найстаріше козацьке кладовище Одеси отримало статус пам'ятки історії. suspilne.media (українською) . Суспільне.Культура. Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 6 травня 2021.
- ↑ Нарешті! Найстаріше козацьке кладовище Одеси — в Державному реєстрі нерухомих пам’яток. Архів оригіналу за 17 травня 2021. Процитовано 17 травня 2021.
Джерела[ред. | ред. код]
- Гончарук Т. До історії вивчення Куяльницького (Сотниківського) кладовища м. Одеса// Чорноморська минувшина. - 2018. - №13. - с. 107 - 113
- Шувалов Р. Козацьке кладовище [Архівовано 14 квітня 2015 у Wayback Machine.]// Пам'ятки України. – 1993. – №1. – С. 180–181.
- Слюсар Ю. Історичні цвинтарі Шкодової гори// Вісник Одеського історико-краєзнавчого музею. – 2005. – №1. [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]
- Найбільший козацький цвинтар України знаходиться на околиці Одеси
| |||||||||||||||||||
|
Це незавершена стаття про Одесу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття про цвинтар. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |