Кісельов Ігор Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кісельов Ігор Олександрович
UA-OF3-MAJ-GSB-H(2015).png Майор (посмертно)
Кісельов Ігор Олександрович.jpg
Загальна інформація
Народження 7 червня 1988(1988-06-07)
УРСР Одеса
Смерть 30 червня 2014(2014-06-30) (26 років)
Україна Крива Лука, Донецька область
Національність росіянин
Університет Львівський ІСВ ім. гетьмана П. Сагайдачного
Військова служба
Роки служби 2006—2014
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ Emblem of the Defence Intelligence of Ukraine.svg ГУР
Формування
10 ОЗСпП.png
10 ОЗСпП ГУР
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» І ступеня

І́гор Олекса́ндрович Кісельо́в (нар. 7 червня 1988(19880607), м. Одеса, Українська РСР — пом. 30 червня 2014, с. Крива Лука, Донецька область, Україна) — майор (посмертно) Збройних сил України, Головне управління розвідки Міністерства оборони України.

Життєпис[ред.ред. код]

Наровся 1988 року в Одесі. Після закінчення спеціалізованої школи № 117 вирішив продовжити сімейні традиції, ставши військовим.

2005 вступив до Одеського інституту Сухопутних військ. Після розформування закладу переведений у Львівський інститут Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, який закінчив 2009 року за спеціальністю «Бойове застосування та управління діями механізованих підрозділів».

Проходив службу на різних офіцерських посадах у ЗС України, зокрема, — командира взводу охорони в окремій бригаді охорони Генерального штабу ЗСУ, офіцера відділу та офіцера-співробітника військової частини А2245 (10-й окремий загін спецпризначення ГУР МОУ). Мешкав у місті Києві.

У зв'язку з російською збройною агресією проти України виконував спецзавдання на території проведення антитерористичної операції.

30 червня 2014, під час виконання бойового завдання, потрапив у засідку біля села Крива Лука Лиманського району Донецької області, смертельно поранений снайпером у груди.

Похований 3 липня на Другому християнському цвинтарі міста Одеса. Посмертно присвоєне військове звання майора.

Залишились мати, Гончарова Ірина Володимирівна, в Одесі та дружина у Києві.

Нагороди ті вшанування[ред.ред. код]

15 липня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» I ступеня (посмертно).

В м. Одеса пров. 5-й Чапаєвський перейменовано на провулок Ігора Кісельова.

Джерела[ред.ред. код]