К-90 (танк)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
К-90
Загальні дані
класифікація плавучий легкий танк
компонувальна схема передньомоторна, з центральним розташуванням трансмісії
Виробництво та застосування
розробник СРСР ВРЗ № 2
роки виробництва 1950
кількість виробів, од. 2
Основні параметри
бойова маса, т 10,5
екіпаж, осіб 3
довжина, мм 6210
ширина, мм 2950
висота, мм 2260
кліренс, мм 400
база, мм 5770
Броня
тип броні сталева катана
  лоб корпусу (верх), мм/град. 6 / 78°
  лоб корпусу (середина), мм/град. 15 / 35—40°
  лоб корпусу (низ), мм/град. 15 / 55°
  борт корпусу (верх), мм/град. 10 / 30° — 6 / 70°
  борт корпусу (низ), мм/град. 8 / 0°
  корма корпусу (верх), мм/град. 6 / 60°
  корма корпусу (середина), мм/град. 6 / 50°
  корма корпусу (низ), мм/град. 6 / 45°
  дах корпусу, мм/град. 6
  днище, мм/град. 6
  лоб башти, мм/град. 15 / 45°
  борт башти, мм/град. 12 / 40°
  корма башти, мм/град. 12 / 35°
  дах башти, мм/град. 6 / 82°
Озброєння
калібр, марка та тип гармати 76-мм ЛБ-76Т
довжина ствола, кал. 46,1
кути ВН, ° −5…+30
кути ГН ° 360
боєкомплект гармати 40
приціли телескопічний ТШК-9
кулемети 1 × 7,62-мм СГ-43
Силова установка, маневреність та мобільність
тип, марка двигуна
потужність двигуна, к.с. (кВт) 140
підвіска індивідуальна торсіонна
швидкість по шосе, км/год. 42
швидкість по перетятій місцевості, км/год. 10 на плаву
запас ходу по шосе, км 150—350
запас ходу по перетятій місцевості, км 90—100, на плаву
питома потужність, к.с./т 14,3
питомий тиск на ґрунт, кг/см2 0,5
подоланна стінка, м 0,7
подоланний рів, м 2
подоланний брід, м плаває

К-90радянський дослідний легкий плавучий танк, створений наприкінці 1940-х — початку 1950-х років. Був розроблений ДКБ Сухопутних військ у 19491950 роках в рамках програми для створення нового легкого розвідувального танка. К-90 базувався на агрегатах гусеничного артилерійського тягача М-2 та вантажного автомобіля МАЗ-200 та використовував традиційну схему з гребними ґвинтами як водохідними рушіями, будучи розроблений як альтернатива танку ПТ-76, на випадок невдачі зі створенням водометного рушія для останнього. Паралельно з танком був розроблений і плавучий бронетранспортер К-78 на його базі. Два дослідні зразки К-90 були виготовлені у 1950 році і один з них в липні того ж року пройшов порівняльні випробування з ПТ-76, за підсумками яких на озброєння був прийнятий останній, а подальші роботи по К-90 і К-78 припинені.

Історія[ред. | ред. код]

Незабаром після закінчення Другої світової війни в СРСР була розгорнута програма зі створення нового легкого танка для виконання спеціальних та допоміжних завдань, залучення для яких середніх або важких танків, з їх меншим моторесурсом, було недоцільним — розвідки, охорони, зв'язку. Крім того, хоча ця частина вимог зустрічала менш однозначну оцінку, легкий танк передбачалося зробити плавучим, що крім збільшення його розвідувальних можливостей, дозволяло б використовувати машину для амфібійних операцій — по захопленню плацдармів та тилових об'єктів, прикриттю флангів, висадки морського десанту та різних інших. У 19461949 роках був розроблений ряд проектів легких танків, але жоден з них армією прийнятий не був. Після невдалих випробувань танка Р-39, єдиного серед них, втіленого в металі, постановою Ради Міністрів СРСР № 3472-1444 від 15 серпня 1949 року дослідно-конструкторські роботи зі створення плавучого танка та бронетранспортера на його базі були покладені на Челябінський Кіровський завод (ЧКЗ) із залученням фахівців ленінградського ВНДІ-100 та заводу № 112[1].

При попередньому опрацюванні проекту танка були розглянуті чотири типи водохідного рушія: з тунельними або висувними гребними ґвинтами, водометним рушієм або за рахунок перемотування гусениць. У ході розробки ескізного проекту як основний варіант був обраний водометний рушій, проте до ідеї його установки на плавучий танк скептично поставився ряд танкобудівників та військових, внаслідок чого з подачі командувача бронетанковими та механізованими військами С. Богданова у серпні 1949 року була санкціонована розробка дублюючих машин з ґвинтовим рушієм силами та засобами замовника[2][3].

У результаті цього, на додаток до танка ЧКЗ «Об'єкт 740» з водометним рушієм, Особливим конструкторським бюро Інженерного комітету Сухопутних військ під керівництвом А. Ф. Кравцева був розроблений проект К-90 з тунельним ґвинтовим рушієм. К-90 зберігав загальне компонування танка Р-39 і використовував двигун вантажного автомобіля МАЗ-200 та ходову частина артилерійського тягача М-2, на відміну від об'єкта 740 в конструкції якого були застосовані танковий двигун та спеціально розроблене шасі. К-90 також, при однаковому озброєнні та приблизно аналогічним показникам бронезахисту з об'єктом 740, був на третину легшим за свого конкурента. Два дослідні зразки К-90 були виготовлені ВРЗ № 2 ГБТУ до літа 1950 року[2][4].

Розпорядженням Ради Міністрів від 10 липня 1950 року, з 5 по 29 липня були проведені державні порівняльні випробування танків «Об'єкт 740» і К-90, на яких останній показав себе гірше при подоланні водних перешкод, не зумівши подолати ряд перешкод, успішно пройдених конкурентом[5]. Крім того, зауважили недостатньою надійність агрегатів трансмісії і водохідного рушія[4]. Внаслідок всього цього К-90 не був рекомендований державною комісією до прийняття на озброєння, однак технічна документація по ньому була закладена в мобілізаційний резерв[6].

Джерела[ред. | ред. код]

  1. М. В. Павлов, И. В. Павлов. Отечественные бронированные машины 1945 — 1965 гг. // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — Москва : Техинформ, 2010. — № 6. — С. 46 — 48.
  2. а б М. В. Павлов, И. В. Павлов. Отечественные бронированные машины 1945 — 1965 гг. // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — Москва : Техинформ, 2010. — № 6. — С. 48 — 49.
  3. М. Б. Барятинский. Плавающий танк ПТ-76. — 2010 прим.
  4. а б М. В. Павлов, И. В. Павлов. Отечественные бронированные машины 1945 — 1965 гг. // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — Москва : Техинформ, 2010. — № 8. — С. 58 — 60.
  5. М. Б. Барятинский. Плавающий танк ПТ-76. — 2010 прим.
  6. М. В. Павлов, И. В. Павлов. Отечественные бронированные машины 1945 — 1965 гг. // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — Москва : Техинформ, 2010. — № 6. — С. 50.

Література[ред. | ред. код]

  • М. В. Павлов, И. В. Павлов. Отечественные бронированные машины 1945—1965 гг. // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — Москва : Техинформ, 2010. — № 8. — С. 58—60.
  • М. Б. Барятинский. Плавающий танк ПТ-76. — 2010 прим.
  • М. В. Павлов, И. В. Павлов. Отечественные бронированные машины 1945—1965 гг. // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — Москва : Техинформ, 2009. — № 9. — С. 53.
  • К. Янбеков. Творцы отечественной бронетанковой техники. // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — Москва : Техинформ, 2013. — № 02. — С. 18-24.

Посилання[ред. | ред. код]