Лазаренко Павло Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лазаренко Павло Миколайович
 Солдат
Загальна інформація
Народження11 січня 1974(1974-01-11)
Оршанець
Смерть11 липня 2014(2014-07-11) (40 років)
Зеленопілля
Військова служба
Роки служби2014
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Прикордонна служба
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Павло́ Микола́йович Лазаренко (11 січня 1974 — 11 липня 2014) — солдат Державної прикордонної служби України.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 1974 року. 1991 року закінчив Черкаську першу гімназію. Його класним керівником був Валерій Миколайович Потьомкін, вчитель англійської мови.[1]

На початку 2010-х років працював в Іспанії, в передмісті Барселони Таррега, а потім переїхав жити до м. Манреса.[джерело?]

Повернувся в Україну навесні 2014 року, пішов добровольцем до Навчального центру підготовки молодших спеціалістів Державної прикордонної служби.

Патрульний-водій, відділення інспекторів прикордонної служби мобільної прикордонної застави Навчального центру підготовки молодших спеціалістів. 11 липня під час обстрілу біля Зеленопілля був поранений, але вижив. Відмовився від евакуації, стан почав погіршуватись, його з колоною Збройних Сил направили до госпіталю. Колона потрапила під обстріл, Павло Лазаренко загинув.[2]

До 10 днів місцезнаходження Павла Лазаренка було невідоме. Згодом підрозділом ЗСУ в лісосмузі був знайдений труп невідомого чоловіка, на нозі якого під джгутом була записка — з часом та датою його накладення і номером телефону старшини мобільної прикордонної застави. Військовослужбовці зателефонували за цим номером та встановили, що це Павло Лазаренко.[3]

Похований в місті Черкаси.

Нагороди та вшанування

[ред. | ред. код]
  • 26 липня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
  • Черкаська обласна рада його посмертно вшанувала відзнакою «За заслуги перед Черкащиною».
  • У вересні 2016-го в черкаській гімназії встановлено пам'ятну дошку випускнику Павлу Лазаренку.[4]
  • 1 грудня 2016 року відкрито меморіальну дошку на будинку в Черкасах за адресою вулиця Героїв Майдану 9, де жив Павло Лазаренко.[5][6]
  • 17 листопада 2016 року — нагороджений відзнакою «Почесний громадянин міста Черкаси»[7].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Загинув наш випускник Лазаренко Павло. Перша міська гімназія м. Черкаси. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 17 листопада 2014.
  2. Павло Лазаренко. Книга Пам'яті. Архів оригіналу за 10 грудня 2016. Процитовано 7 грудня 2016.
  3. Книга пам'яті. Архів оригіналу за 11 січня 2021. Процитовано 11 липня 2021.
  4. У Першій міській гімназії відкрили меморіальну дошку колишньому випускнику Павлу Лазаренку. Департамент освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради. Новини освіти 21.09.2016. Архів оригіналу за 20.12.2016. Процитовано 07.12.2016.
  5. На фасаді будинку, де жив загиблий АТОвець Павло Лазаренко, відкриють меморіальну дошку. Офіційний портал міської ради, міського голови, виконавчого комітету, 30 листопада 2016. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 7 грудня 2016.
  6. У Черкасах відкрили меморіальну дошку загиблому земляку-АТОвцю (ВІДЕО). Вікка-новини, 1 грудня 2016. Архів оригіналу за 4 грудня 2016. Процитовано 7 грудня 2016.
  7. Завжди в строю: загиблі АТОвці стали почесними громадянами Черкас. — Zmi.ck.ua. Архів оригіналу за 29 січня 2019. Процитовано 28 січня 2019.

Джерела

[ред. | ред. код]