Лазарєва Алла Юхимівна
| Алла Юхимівна Лазарєва | |
|---|---|
| Народилася | 1 січня 1967 (59 років) Київ |
| Громадянство |  Україна |
| Національність | українка |
| Діяльність | журналістка перекладачка. |
| Alma mater | Київський національний університет імені Тараса Шевченка |
| Посада | керівник «Інституту масової інформації» |
Лазарєва Алла Юхимівна (1 січня 1967, Київ) — українська журналістка та перекладачка, володіє французькою мовою.
Закінчила факультет журналістики Київського університету ім. Шевченка (1989).
Працювала у газеті «Молодь України», інформаційному агентстві «УНІАН», власною кореспонденткою міжнародної журналістської організації «Репортери без кордонів» в Україні, власною кореспонденткою у газеті «Дзеркало тижня», власною кореспонденткою української служби «ВВС» в Парижі.[1] З 2011 року — власною кореспонденткою часопису «Український тиждень» у Парижі. Членкиня благодійної організації у Франції Українське братство, яка займається допомогою українцям у російсько-української війні (з 2015).
Співзасновниця журналістської громадської організації «Інститут масової інформації» (1995), з 1995 до 2004 рік — керівниця цієї організації.[2]
Упорядниця посібників для журналістів: «Економічна журналістика» (1996), «Гід журналіста» (1997), «Щоденна робота журналіста» (1998), «Правове забезпечення журналістської діяльності в Україні» (1999), «Гід газетяра» (2000), «Журналістське розслідування» (2000), «Репортаж у друкованій пресі» (2001), «Етичні засади роботи журналіста» (2002), «Техніка репортажу» (2002), «Техніка інтерв'ю» (2002), «Міжнародна газетна журналістика» (2004), «Міжнародна журналістика» (2005), «Геополітичний словник для журналістів» (2007).
Членкиня волонтерської ініціативи «Fraternité Ukrainienne/Українське братство» (Париж), засновником якої був оперний співак Василь Сліпак.
Із 2022 року - заступниця головного редактора та редакторка французької сторінки часопису «Український тиждень» у Парижі.
Очолює з червня 2024 французьку асоціацію "Українська бібліотека Симона Петлюри".
Захоплюється живописом, літературою, музикою, фотографією.[1] Чимало публікацій присвятила видатним діячам культури.
- Жерар Депардьє «Вкрадені листи» для журналу «Всесвіт» (1996)
- Безансон, Ален Лихо століття: про комунізм, нацизм та унікальність голокосту. – Київ: Пульсари, 2007.[3]
- у співавторстві з Рено Ребарді «Газпром: нова імперія» (2008)[4]
- Рено Ребарді «Дівчата з Ла-Джонкери» (видавництво «Темпора», 2013).
- 1997 року — премія Консультаційної ради з прав людини при прем'єр-міністрі Франції за кращий проект у галузі свободи слова;[5]
- 2015 року — медаль «За жертовність і любов до України»;
- 2016 року — відзнака Української асоціації інвалідів АТО Міжнародного благодійного фонду «Чисте небо»;
- 2022 року — відзнака «Журналістика і державність» Конфедерації журналістських організацій України, Меморіального фонду Симона Петлюри з Чикаго (США) та Міжнародного культурного центру «Сяйво»[6]
- ↑ а б Лазарєва Алла Юхимівна [Архівовано 27 березня 2016 у Wayback Machine.] на сайті ВРУ
- ↑ Інститут масової інформації. Архів оригіналу за 28 березня 2016. Процитовано 18 березня 2016.
- ↑ [1]
- ↑ Gazprom: le nouvel empire[Архівовано 13 листопада 2008 у Wayback Machine.](фр.)
- ↑ Лавріненко О. Алла ЛАЗАРЄВА: «Наша преса не нав чилася захищати себе» / Олександра Лавріненко // День. — 1999. — 17 грудня.
- ↑ Бондар Ю. Відзнака Симона Петлюри — у нашого журналіста Олександра Клименка / Юрій Бондар // Голос України. — 2022. — 30 травня.
- Russia-France arms deal raises concerns for neighbours (англ.)
- Профіль [Архівовано 3 квітня 2016 у Wayback Machine.] на сайті Тиждень
- Українська бібліотека імені Симона Петлюри
- Андрій Клименко: «Тіньовий флот — це міф, який вигадали для зручності»
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |