Ласкаріна Бубуліна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ласкаріна Бубуліна
грец. Λασκαρίνα Μπουμπουλίνα
Народилася 11 травня 1771(1771-05-11)[1][2]
Константинополь
Померла 22 травня 1825(1825-05-22) (54 роки)
Спеце, Спеце[d], Острови[d], периферія Аттика, Греція
Країна  Греція
Османська імперія
Діяльність судновласниця, боєць опору
Знання мов грецька
Членство Філікі Етерія
Військове звання адмірал
Родичі Lela Karagiannid
Автограф

Ласкарі́на Бубулі́на (грец. Μπονμπονλίνα), іноді Бобеліна (11 травня 1771 — 25 травня 1825) — героїня грецької національно-визвольної війни 1821 — 1829 років проти османського поневолення, учасниця підпільної грецької організації «Філікі Етерія». Також об'єкт пропаганди Російської імперії у протистоянні з Османською імперією, єдина в історії жінка-адмірал російського флоту (посмертно).

Біографія[ред. | ред. код]

Ласкаріна Бубуліна. Картина XIX-го століття

Народилась в османській в'язниці в Константинополі. Батьком її був капітан Ставріоніс Піноціс, учасник грецької революції 1769—1770 років проти османського володарювання. Після смерті батька Ласкаріну з матір'ю випустили з в'язниці, і вони виїхали на острів Ідра. Через 4 роки її мати вступила в новий шлюб, і вони переїхали на острів Спеце.

Ласкаріна була двічі пошлюблена. Після смерті першого чоловіка Дімітріоса Бубуліса у битві проти алжирських піратів отримала у спадок його справу і кораблі. За свій кошт побудувала вісімнадцятигарматний корвет «Агамемнон». У 1816 році османська влада спробувала конфіскувати майно Бубуліни, оскільки її другий чоловік був учасником російсько-османської війни 1806-1812 років на боці Російської імперії, у зв'язку з чим була змушена виїхати до Константинополя для зустрічі з російським послом — графом Строгановим. Звідси граф направив її до Криму з міркувань безпеки. Після 3 місяців життя в Криму Бубуліна повернулася на острів Спеце.

Ласкаріна Бубуліна була заможною, утримувала невеликий флот з екіпажами і армію повстанців. Крім того, фінансувала підпільну грецьку організацію «Філікі Етерія» (Φιλική Εταιρεία — «Союз друзів»), для якої закуповувала зброю і продовольство. На кораблі «Агамемнон» вперше підняла національний прапор Греції.

Ласкаріна Бубуліна була вбита в 1825 році під час сутички з родиною Куцісів, дочку яких зґвалтував її син від першого шлюбу. За переказами під час сварки, вона вискочила на балкон свого дому, ганьблячи батька зґвалтованої дівчини. Тоді хтось вистрілив у неї з пістолета, попавши просто в чоло. Убивцю так і не виявили.

У Російській імперії високо оцінили діяльність Бубуліни проти Османської імперії. Імператор Олександр І посмертно присвоїв Бубуліні звання адмірала Російського флоту і подарував[кому?] монгольський меч на визнання заслуг. Так вона стала єдиною в історії жінкою-адміралом Російського флоту (посмертно).

Ласкаріна Бубуліна була популярна в деяких частинах Європи, а також, і особливо, в Російській імперії, пропаганда якої популяризувала її образ через поширення роману німецького письменника Вульпіуса «Бобеліна, героїня Греції нашого часу» (ч.1-2, Москва, 1823). Тарас Шевченко в «Щоденнику» 19 листопада 1857 називає ім'я Бобеліни метафорично — на означення дебелої войовничої жінки.

Деякі історики висловлювали критику дій Бубуліни, яка наказувала вбивати туркень та єврейок, аби заволодіти їхніми коштовностями, а також переплавила собі на вигоду гармати із захопленого Нафпліона[3].

Література[ред. | ред. код]

  • Шевченківський словник : у 2 т. / Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1978.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Deutsche Nationalbibliothek Record #119209632 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. MAK
  3. Норман Дейвіс. Європа. Історія/Пер. з англ. П. Таращука. — К. : Основи, 2001. — С. 757.

Посилання[ред. | ред. код]