Левідов Михайло Юлійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Левідов Михайло Юлійович
Ім'я при народженні Михайло Юлійович Левіт
Народився 24 лютого 1891(1891-02-24)
Москва, Flag of Russia.svg Російська імперія
Помер 5 травня 1942(1942-05-05) (51 рік)
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія, СРСР СРСР
Діяльність журналіст, письменник, драматург
Alma mater ХНУ імені В. Н. Каразіна
Мова творів російська
Роки активності 19141940
Жанр проза

Михайло Юлійович Левідов (справжнє прізвище Левіт; 12 (24) лютого 1891[1], Москва — 5 травня 1942) — російський радянський письменник, драматург і журналіст.

Життєпис[ред. | ред. код]

У 1907 році закінчив гімназію в Баку, у 1911 році — юридичний факультет Харківського університету.

Друкувався з 1914 року, зокрема в горьковському «Літопису».

З перших днів Жовтневого перевороту працював у радянській пресі. У 1918—1920 завідував іноземним відділом РОСТА і відділом друку Народного комісаріату закордонних справ. Як кореспондент неодноразово виїжджав за кордон (Ревель, Лондон, Гаага, Берлін). Був літературним співробітником журналу «Екран».

Виступав як політичний журналіст у газетах «Правда», «Труд», «Робітнича газета», «Ленінградська правда», друкував статті з питань культури, літератури і театру у журналах, викладав літературу в першому інституті журналістики. Співпрацював з авангардистським журналом «ЛЕФ» (Лівий фронт мистецтва). Творець теорії «організованого спрощення культури».

Уславився своєю дотепністю — звідси прізвисько «радянський Бернард Шоу».

У червні 1941 року заарештований[2] «за шпигунство на користь Великої Британії». Розстріляний 5 травня 1942 року, реабілітований посмертно.

Родина[ред. | ред. код]

Твори[ред. | ред. код]

  • Диктатура дрібниць. М.-Пг., Пучина, 1923.
  • Все про Англію (1924).
  • До історії союзної інтервенції в Росію. Том 1. Л., Прибой, 1925 р., 6 000 прим.
  • Промовці Жовтня. Харків, 1925.
  • Найголовніші держави світу (1925).
  • Чия рука? (вбивство Нетте). Гіз, 1926.
  • Погляд на Захід. Вид. Московського т-ва письменників (1927).
  • Прості істини (1927).
  • Стейніц. Ласкер (1936) — в серії ЖВЛ.
  • Подорож до деяких віддалених країн, думки і почуття Джонатана Свіфта, спочатку дослідника, а потім воїна в декількох боях. М., Радянський письменник, 1939. — 402 с., тир. 10 000 екз. Перевидання — 1964 року, 1986 року, 2008 року (видавництво Вагріус).
  • Як виникла книга (1940)

П'єси[ред. | ред. код]

  • Змова рівних (1927) — заборонена постановою Політбюро.
  • Людина померла (1929).
  • Аероплан над містом (М., «Радянська література», 1934).
  • Азорські острови (М.-Л., «Мистецтво», 1936).
  • Іменини (1937).
  • Обережна людина (1939).

Фільмографія[ред. | ред. код]

Сценарист[ред. | ред. код]

  • 1924 — Руки геть!
  • 1931 — Дві дороги

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]