Очікує на перевірку

Лейпунська Ніна Олександрівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ніна Лейпунська
Народилася9 травня 1930(1930-05-09)
Харків, УРСР
Померла22 грудня 2008(2008-12-22) (78 років)
Київ, Україна
ПохованняБайкове кладовище
Країна Україна[1]
 СРСР
Діяльністьархеолог
Alma materКиївський національний університет імені Тараса Шевченка (1954)
Галузьархеологія
ЗакладОльвійська археологічна експедиція (1953—2008)
Інститут археології НАН України (1969—2003)
Посадастарша наукова співробітниця
Науковий ступінькандидат історичних наук (1975)
Науковий керівникЛазар Славін
Відомі учніВалентина Крапівіна, Алла Буйських, Олег Журавльов, Володимир Назарчук, Олександр Каряка
Відома завдяки:розкопкам в Ольвійській археологічній експедиції, дослідженням Ольвії
БатькоОлександр Лейпунський
МатиАнтоніна Прихотько
У шлюбі зОлександр Рєзніков
Сергій Крижицький
ДітиЮрій Рєзніков

Ніна Олександрівна Лейпунська (9 травня 1930, Харків — 22 грудня 2008, Київ) — українська науковиця-археолог, кандидат історичних наук (1975).

Протягом 55 років — учасниця Ольвійської археологічної експедиції та керівниця декількох ділянок розкопок (1953—2008). Майже 35 років — наукова співробітниця Інституту археології НАН України (1969—2003), одна з фундаторок сучасного стану Археологічного музею Інституту. Авторка близько 120 наукових робіт, зокрема, декількох монографій, багаторазово публікувалася за кордоном. Учениця археолога Лазаря Славіна[2].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народилась 9 травня 1930-го року в Харкові.

У 1954-му році закінчила Історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка за спеціальністю «Археологія». З 1956-го по 1960-й рік навчалася в аспірантурі Московського державного історичного музею за спеціальністю «Антична археологія». Учениця археолога Лазаря Славіна[3].

Ще зі студентської лави почала брати участь в Ольвійській археологічній експедиції, у складі якої працювала до своєї смерті в 2008-му році. Протягом майже 35-ти років (1972—2006) керувала розкопками декількох ділянок Верхнього та Нижнього міста Ольвії, житлових кварталів. Результати цієї роботи відображалися в фундаментальних наукових працях Ніни Лейпунської, надрукованих в Данії, Франції та інших країнах світу[2]. Всього під авторством Лейпунської вийшло близько 120-ти наукових робіт.

З 1969-го року — наукова співробітниця Інституту археології НАН України, брала провідну участь у створенні експозицій Археологічного музею Інституту у сфері скіфоантичної археології. У 1975-му році здобула науковий ступінь кандидата історичних наук, захистивши дисертацію на тему «Амфоры из Ольвии VI—IV вв. до н.э.»[3].

Деякий час працювала на посаді вченого секретаря Археологічного музею. Член Фондово-експертної комісії Міністерства культури України. Лектор та організатор багатьох міжнародних археологічних конференцій, зокрема, в Грузії, Греції, Польщі, Румунії тощо[2].

Могила Ніни Лейпунської та її сина, Байкове кладовище

Серед учнів Ніни Лейпунської — велика кількість докторів історичних наук, професорів, зокрема, Валентина Крапівіна, Алла Буйських, Олег Журавльов тощо.

З Інституту археології звільнилась в 2003-му році, зосередивши свою наукову увагу на Ольвії. До останніх місяців життя працювала над монографією за матеріалами розкопок на Ольвійській ділянці НГС, яка була опублікована посмертно в Данії[2].

Померла від нетривалої хвороби 22 грудня 2008 року. Похована на Байковому кладовищі разом з родиною.

Родина

[ред. | ред. код]

Донька визначних науковців-фізиків. Батько — Олександр Лейпунський (1903—1972), директор Інституту фізики АН УРСР, дослідник атомної та ядерної фізики. Мати — Антоніна Прихотько (1906—1995), директор Інституту фізики АН УРСР, дослідниця фізики неметалевих кристалів.

Перший чоловік — Олександр Рєзніков (1931—1980), історик, сходознавець. Від цього шлюбу народився син Юрій Рєзніков (1953—2016) — фізик, доктор фізико-математичних наук.

Другий чоловік — археолог Сергій Крижицький (1932—2018), колега Ніни Лейпунської по дослідженням Ольвії, професор.

Науковий доробок (частковий)

[ред. | ред. код]
  • 1964 — «Культ Аполлона в Ольвии» (стаття)
  • 1970 — «Про культ Ахілла у Північному Причорномор'ї» (стаття)
  • 1971 — «Археологія Української РСР» (колективна монографія)
  • 1972 — «Досвід розробки методики класифікації грецьких амфор» (стаття)
  • 1973 — «Класифікація амфор архаїчного часу з Ольвії» (стаття)
  • 1975 — «Амфоры из Ольвии VI—IV вв. до н.э.» (дисертація)
  • 1978 — «Раскопки центрального квартала в Ольвии» (стаття)
  • 1981 — «Керамическая тара из Ольвии (опыт изучения амфор 6–4 вв. до н. э.)» (монографія)
  • 1982 — «Ольвия — память тысячелетий» (у співавторстві з Сергієм Крижицьким)
  • 1984 — «Заметки о некоторых группах амфор из Ольвии» (стаття)
  • 1986 — «Керамическое производство и керамика» (стаття)
  • 1988 — «Комплекс западных ворот в Ольвии» (у співавторстві з Сергієм Крижицьким)
  • 1994 — «Цен­тральний житловий квартал Оль­вії» (стаття)
  • 1994 — «On Some Problems in Research of Amphoras Complex from Olbia Pontique VI—I B.C.» (Стамбул)
  • 1997 — «Ольвия. Раскопки, история, культура» (у співавторстві з Сергієм Крижицьким)
  • 1998 — «Давня історія України» (колективна монографія)
  • 1999 — «Ольвия. Античное государство в Се­верном Причерноморье» (колективна монографія)
  • 2004 — «Принципи моделювання еконо­мічного базису північнопричор­номорської античної держави на прикладі Ольвії» (у співавторстві)
  • 2006 — «Hellenistic amphoras from Olbia Pontic» (Батумі)
  • 2007 — «Артеміда Ольвійська» (стаття)
  • 2007 — «Olbian­-Scythian Trade: Exchange Issues in the Sixth to Fourth Centuries BC» (Оксфордський університет)
  • 2010 — «Опыт классификации керамики из ар­хаических комплексов (по матери­алам Центрального квартала Оль­вии)» (стаття; посмертно)
  • 2010 — «The Lower City of Olbia (Sector NGS) in the 6th century BC to the 4th century AD.» (Орхуський університет; посмертно)
  • 2011 — «Olbia. Fouilles, histoire, culture. Un État antique sur le littoral septentrional de la Mer Noire» (Франція)

Примітки

[ред. | ред. код]