Леон Луї Лаланн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Леон Луї Лаланн
Народився 3 липня 1811(1811-07-03)[1][2][3]
Париж
Помер 12 березня 1892(1892-03-12)[1][2] (80 років)
Париж
Поховання Cimetière de Bourg-la-Reined
Країна  Франція
Діяльність інженер, політик, математик, картограф
Знання мов французька[2][4]
Членство Французька академія наук
Посада Пожиттєвий сенаторd і сенатор Третьої Французької Республікиd[5]
Діти Albert Chrétien-Lalanned
Нагороди
великий офіцер ордена Почесного легіону

Леон Луї Кретьєн Лаланн (фр. Léon Louis Chrétien Lalanne[6]; 3 липня 1811(1811липня03), Париж — 13 березня 1892, Париж) — французький інженер і політик.

Біографія[ред. | ред. код]

Леон Луї Кретьєн народився у Парижі 3 липня 1811 року у родині лікаря Франсуа Жюльєна Леона Кретьєна та його дружини Аврори Марі Дамар Ланглуа; у 1820 році Леон Луї взяв прізвище Лаланн-Кретьєн, а потім він прибрав Кретьєн для практичного використання, ставши Леоном Лаланном. Він мав брата, історика, Людовіка Лаланна (1815—1898)[7]. Лаланн навчався у ліцеї Луї-Ле-Гран, де він був однокласником Евариста Галуа. У 1829 році вступив до політехнічної школи Парижа. У 1831 році — до Національного інституту мостів і доріг. Після цього працював інженером-будівельником переважно в Північній Франції з 1832 до 1843 року[7]. У 1837 році він відвідав південь Росії на запрошення Анатолія Демидова[8][9]. З 1839 року працював зі своїм майбутнім тестем Жаном-Клодом Арну[en] на Лінь-де-Со[de]. Лаланн одружився у 1841 році[7]. Під час революції 1848 року Лаланн був одним із керівників національних майстерень. Під час цивільних заворушень він командував батальйоном Гарде Насьональ у Парижі[7].

Як інженер-будівельник Лаланн став відомий завдяки своїй участі у будівництві залізниць в Іспанії, Швейцарії та Валахії, де він вперше побував у 1852 році[7]. З 1853 року Лаланна направили на будівництво залізничних ліній у Франції (частина маршруту у Страсбург, Арденни, Булонь і Кале та ін), у Швейцарії (1856—1860 роки, залізнична мережа на захід) і Північної Іспанії (1860—1861 роки), та за маршрутом Кордова та Севілья. У 1856 році він ще раз відвідав Валахію[10]. У 1867 році став генеральним інспектором, а у 1876 році став директором Національного інституту мостів і доріг[7]. Лаланн брав участь у проєктах уздовж Дунаю, у Будапешті, з проєктом мосту у Сілістрі, працював з демаркації ділянок згідно з Берлінським трактатом (1878)[7]. У 1879 році Лаланн став членом Французької академії наук, а у 1881 році пішов у відставку, отримав звання гранд-офіцера ордена Почесного легіону 18 січня 1881 року[11]. У 1883 році він став довічним сенатором на стороні помірних лівих[7]. У 1882 році очолив раду директорів «Компанії де омнібус де Парі», яка була монополістом громадського транспорту у Парижі[7]. 13 березня 1892 року Леон помер у віці 80 років.

Внесок у науку[ред. | ред. код]

Абак чи «універсальний комп'ютер» Леона Лаланна

Лаланн є одним із творців французької та бельгійської залізничних систем[12].

Винайшов та опублікував графічний метод оптимізації проєктування доріг, нині відомий як ескіз Лаланна[fr][13]. Вперше прояснив різницю між ізометричною лінією (ізолінією) й ізоплетою (псевдоізолінією)[14]. У 1845 році створив карти з контурами щільності населення, оголосив про «рівносторонній закон» — рівної відстані між центральними містами, який він виявив у Франції, задовго до теорії центральних місць Вальтера Крісталлера[15].

Піднявши в своїх роботах міркування про транспортні маршрути та розподіл населення, стає одним із засновником транспортної ієрархічної моделі. З Морісом Оканем Лаланн вважається винахідником номограми. Намір полягав у тому, щоб замінити логарифмічну лінійку[12]. У статті 1846 року Лаланн досліджував ідеї анаморфозу та використання проєктивних перетворень, які були додатком для вирішення кубічного рівняння. Він назвав цей номограмічний прилад як «абак». Цей «універсальний калькулятор» мав 60 функцій, реалізованих графічно. Через півстоліття Моріс Окань надав загальну теорію, засновану на проєктивній геометрії, для нелінійних шкал, пов'язаних номографом[16][14][17].

У 1840 році Лаланн вперше використовував врівноважену трійкову систему[en][18].

У 1840 році він винайшов механічний комп'ютер, здатний вирішувати чисельно поліноміальні рівняння аж до сьомого ступеня. Універсальний комп'ютер використовував графік у подвійному логарифмічному масштабі[en][19]. Чарльз Дарвін у своєму рукописі «Природний добір» (1859) використав роботу Лаланна з геометрії бджолиних стільників (1840)[20]. У 1830 році він намалював полярну діаграму, яка відображала силу океанічного вітру[21].

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Лаланн Л. Очерк теории железнодорожных сетей, основанной на наблюдении фактов и основных законов, определяющих сгущения населения // Шупер В. А. Самоорганизация городского расселения. Приложение. — М.: Росс. откр. ун-т, 1995. — С. 5-9.
  • Лаланн Л. Замечание о явлениях естественного распределения вдоль прямых линий в их связи с законами, которые определяют распространение центров населения по земной поверхности // Шупер В. А. Самоорганизация городского расселения. Приложение. — М.: Росс. откр. ун-т, 1995. — С. 10-24.
  • Mémoire sur l'arithmoplanimétrie (1840)
  • Léon Lalanne, Essai philosophique sur la technologie, Bourgogne et Martinet, 1840.
  • «Tables nouvelles pour abréger divers calculs» (1840)
  • «Tables graphiques à l'usage des chemins de fer» (1842—1843)
  • Collection de tables pour abréger les calculs relatifs à la réduction des projets de routes et chemins de 6 mètres de largeur (1843)
  • «Description et usage de l'abaque ou compteur universel» (1845)
  • Léon Lalanne, Mémoire sur les tables graphiques et sur la géométrie anamorphique appliquées à diverses questions qui se rattachent à l'art de l'ingénieur , 1846
  • «Instruction sur les règles à calcul» (1851)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в http://www.senat.fr/senateur-3eme-republique/lalanne_leon1492r3.html
  2. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ база даних Léonore — ministère de la Culture.
  4. ↑ CONOR.Sl
  5. ↑ senat.fr
  6. ↑ Батько Лаланна, лікар Франсуа Жюльєн Луї Кретьєн, у 1820 році отримав дозвіл приєднати до свого прізвища прізвище дружини, Лаланн; спочатку їхні діти мали, як і він, подвійне прізвище, проте надалі, слідом за батьком, стали використовувати тільки друге, використовуючи перше як додаткове ім'я.
  7. ↑ а б в г д е ж и к Jean Marie Mayeur; Alain Corbin; Arlette Schweitz. Les immortels du Sénat, 1875-1918: les cent seize inamovibles de la Troisième République // Publications de la Sorbonne. — 1995. — Число 01. — 01. — С. 368—370. — ISSN 978-2-85944-273-6. Архівовано з джерела 4 березня 2016.
  8. ↑ Демидов А. Н. Путешествие в Южную Россию и Крым через Венгрию, Валахию и Молдавию, совершенное под руководством г-на Анатоля Демидова гг. Сансоном, Гюйо, Левелье, Раффе, Руссо, Нордманом и Дю Понсо. — М.: : типография Семена, 1853. — 543 с.
  9. ↑ Прохорова Т.А. Анатолий Николаевич Демидов и его «Путешествие в Южную Россию и Крым» // Культура народов Причерноморья. — 2009. — № 152 (21 квітня). — С. 92—97. Архівовано з джерела 4 березня 2016.
  10. ↑ Rondo E.C. France and the Economic Development of Europe, 1800-1914 // Psychology Press. — 2000. — 21 квітня. — С. 59. — ISSN 978-0-415-19011-4. Архівовано з джерела 5 березня 2016.
  11. ↑ Christian Verlaque; Hafedh Séthom. Le sahara pétrolier: L'artisanat de la poterie en Tunisie. — Bibliothèque Nationale, 1964. — 63 с. — ISBN 978-2-7355-0063-5.
  12. ↑ а б I. Grattan-Guinness. Companion Encyclopedia of the History and Philosophy of the Mathematical Sciences // JHU Press. — 2003. — 21 квітня. — С. 576. — ISSN 978-0-8018-7396-6. Архівовано з джерела 22 грудня 2015.
  13. ↑ Lalanne L. Mémoire sur les tables graphiques et sur la géométrie anamorphique appliquées à diverses questions qui se rattachent à l'art de l'ingénieur. — 1846. — 21 квітня. Архівовано з джерела 3 березня 2016.
  14. ↑ а б Konvitz J. Cartography in France, 1660-1848: Science, Engineering, and Statecraft // University of Chicago Press. — 1987. — 21 квітня. — С. 151. — ISSN 978-0-226-45094-0. Архівовано з джерела 22 грудня 2015.
  15. ↑ Lepetit B. The Pre-industrial Urban System: France 1740-1840 // Cambridge University Press. — 1994. — Число 21. — 07. — С. 415. — ISSN 978-0-521-41734-1. Архівовано з джерела 22 грудня 2015.
  16. ↑ Evesham H. A. The History and Development of Nomography // Docent Press. — 2010. — Число 26. — 12. — С. 7—11. — ISSN 978-1-4564-7962-6. Архівовано з джерела 22 грудня 2015.
  17. ↑ Blasius J., Greenacre M. Visualization and Verbalization of Data // CRC Press. — 2014. — Число 10. — 04. — С. 10—11. — ISSN 978-1-4665-8980-3.
  18. ↑ Gazalé M.J. Number: From Ahmes to Cantor // Princeton University Press. — 2000. — 21 квітня. — С. 56. — ISSN 0-691-00515-X. Архівовано з джерела 22 грудня 2015.
  19. ↑ Pesic P. Abel's Proof: An Essay on the Sources and Meaning of Mathematical Unsolvability // MIT Press.. — 2003. — 21 квітня. — С. 147. — ISSN 978-0-262-66182-9. Архівовано з джерела 22 грудня 2015.
  20. ↑ Darwin C., Stauffer R. C. Charles Darwin's Natural Selection: Being the Second Part of His Big Species Book Written from 1856 to 1858 // Cambridge University Press. — 1987. — Число 26. — 11. — С. 513. — ISSN 978-0-521-34807-2. Архівовано з джерела 22 грудня 2015.
  21. ↑ Wilkinson L. The Grammar of Graphics // Springer Science & Business Media. — 2006. — Число 28. — 01. — С. 209. — ISSN 978-0-387-28695-2. Архівовано з джерела 22 грудня 2015.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Література та бібліографія
Наука
Тематичні сайти
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Леон_Луї_Лаланн&oldid=41358183