Лео Орнстайн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лео Орнстайн
Leo Ornstein
Leo Ornstein as a young man.jpg
Лео Орнстайн у молодості
Основна інформація
Дата народження 2 грудня 1893(1893-12-02)
Місце народження Кременчук
Дата смерті 24 лютого 2002(2002-02-24)
Місце смерті Грін Бей, штат Вісконсін
Країна США
Професія піаніст, композитор, музичний педагог
Інструменти Фортепіано
leoornstein.net
commons: Файли у Вікісховищі

Лео Орнстайн або Лев Орнштейн (англ. Leo Ornstein; 2 грудня 1893, Кременчук Полтавська губернія — 24 лютого 2002, Грін Бей, штат Вісконсін) — американський композитор, піаніст та педагог єврейського походження.

Біографія[ред.ред. код]

Народився у музичній родині: його батько був кантором у синагозі, Дядько грав на скрипці. Вже у ранньому віці Орнстайн добре вмів грати на фортепіано; 1902 року його гру почув Йосип Гофман, який перебував у той час у Кременчуці, і рекомендував поступити до Петербурзької консерваторії. Незабаром Орнстайн почав вчитися у школі при Імператорському музичному товаристві у Києві під заступництвом В. В. Пухальського, але смерть одного з родичів змусила його повернутися додому. 1904-о він виїхав до Петербурга, де був прийнятий до консерваторії, його вчителями стали Олександр Глазунов (композиція) та Анна Єсипова (фортепіано). У цей час Орнстайн заробляв на життя, акомпануючи оперним співакам. 1906 року сім'я Орнстайна емігрувала до США і оселилася у Нью-Йорку. Орнстайн вступив до Інституту музичного мистецтва-майбутню Джульярдську школу музики, де навчався у Берта фарингіта Теппер. 1911-о він вперше виступив з сольним концертом з музики Баха, Шопена і Шумана. Два роки потому Орнстайн зробив свій перший запис, і у цей же час він захоплюється композицією, причому використовує у своїх творах новітні модерністські прийоми (наприклад, кластери).

Важливою подією у житті Орнстайна є візит до Європи 1914 року. Він знайомиться з Ферруччо Бузоні, Мішелем Кальвокорессі, виступає у Лондоні з програмою власних творів, а також композицій Шенберґа та транскрипцій Баха-Бузоні. 1915-о грає концерти у Нью-Йорку та заявляє про себе як про одного з найпередовіших музикантів, але 1922 року залишає сцену та переключається на викладання, з якого йде 1953-о, продовжуючи складати до похилих років (Восьму фортепіанну сонату він опублікував у віці 97 років).

Твори Орнстайна можна розділити на три великі групи: експериментальні — раннього періоду, переважно для фортепіано, з використанням атональності, дисонансів та інше; консервативніші (під впливом східноєвропейської школи) та пізні, які об'єднують два попередні. Більшість інструментальних творів Орнстайна мають програму. Ряд творів, таких як «Три настрої», за стилем-використання пентатоніки, гармоній, заснованих на тризвуках, дублюваннях, — нагадують імпресіоністичні роботи Дебюссі.

Протягом багатьох років музика Орнстайна практично не виконувалася, і лише у 1970-х роках Вівіан Перліс знову відкрила її для публіки. Тим не менш, велика частина творчої спадщини композитора і нині лишається невідомою.

Основні твори[ред.ред. код]

Оркестр
  • «Вечірня козача пісня» для камерного оркестру (1923)
  • Концерт для фортепіано з оркестром (1923)
  • «Лісітрата» (1930)
Камерна музика
  • Соната для скрипки та фортепіано (1915)
  • Соната для скрипки та фортепіано (1918)
  • «Три російських враження для скрипки та фортепіано» (1916)
  • Дві сонати для віолончелі та фортепіано (1918–1920)
  • Фортепіанний квінтет (1927)
  • Три струнних квартети
  • Шість прелюдій для віолончелі та фортепіано (1931)
  • Інтермеццо для флейти та фортепіано (1959)
  • Фантастичні п'єси для альта та фортепіано (1972)
  • Єврейська фантазія для скрипки та фортепіано (1975)
  • Поема для флейти та фортепіано (1979)
Фортепіано
  • Вісім сонат
  • Шість ліричних каприсів (1911)
  • «Сцена на паризькій вулиці вночі» (1912)
  • «Самогубство в літаку» (1913)
  • «Танець диких людей» (1913)
  • Три прелюдії (1914)
  • Російська сюїта (1914)
  • «Три настрої» (1914)
  • численні інші твори
Вокальні твори
  • Пісні на вірші Р. Кіплінга, Ф. Мартенса та інших поетів
  • Хори без супроводу

Посилання[ред.ред. код]