Линівська волость
| Линівська волость | ||||
| Центр | Линове | |||
|---|---|---|---|---|
| Площа | 6919 (1885) | |||
| Населення | 2741 осіб (1885) | |||
| Густота | 0.4 осіб / десятина | |||
| Наступники | ґміна Ліново | |||
Линівська волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Пружанського повіту Гродненської губернії Російської імперії (волость). Волосний центр — містечко Линове.
Станом на 1885 рік складалася з 7 поселень, 5 сільських громад. Населення — 2741 особа, 203 дворові господарства, 6919 десятин землі (3059 — орної)[1].
У складі Польщі[ред. | ред. код]
| Гміна Ліново | |
| 1920—1932 | |
| Воєводство | Поліське |
|---|---|
| Повіт | Пружанський |
| Адмінцентр гміни | Линове |
| Тип гміни | Сільська |
| Населення (1921) • населення • густота населення |
2273 |
Після анексії Полісся Польщею волость отримала назву ґміна Ліново Пружанського повіту Поліського воєводства Польської республіки (гміна). Адміністративним центром було містечко Линове.
Розпорядженням Міністра Внутрішніх Справ 5 січня 1926 р.[2] передано населені пункти:
- з ліквідованої ґміни Шенє: села Чахець, Яці й Шакуни, фільварок Клітно та лісничівки Кривуля і Трусовиця;
- з ліквідованої ґміни Байкі: села Араби і Воротне та колонії Скрибівщина і Жарнівське;
- з ліквідованої ґміни Мікітиче: село Вільшани і фільварок Скопівка;
- із ґміни Городечна: колонія Бруковиця;
- до ґміни Пружана: села Полонна, Слонімці і Семеньча та фільварок Семеньча.
1 квітня 1932 р. розпорядженням Міністра внутрішніх справ Польщі[3]ліквідовано ґміну Ліново і приєднано населені пункти до:
- ґміни Малеч: села Араби, Скрибівщина і Воротне, хутір Жарнівське та лісничівки Скопівка і Воротнянка;
- ґміни Пружана — містечко: Линове, села: Городняни, Яці, Линове, Оранчиці, Линовечки, Вільшани, Чахець, Щакуни і Засими, хутори: Линове, Малинівка, Вільшаниця, Видерка, Дубрівка, Станіславове, Чахець, Хомне, Козячий Брід і Млинок, колонії: Бруковиця, Глинки, Копальня, Хвоїнки, Яцківщина, Трусовиця, Крукове, Казимирове-Трусовець, Казимирове і Воля Казимирівська, лісничівки Забуда і Кривуля, маєтки: Линове, Ізабелин, Оранжиці, Оранжиці Нові, Чахець, Линівка I, Линівка II, Микитичі, військове селище: Клітне, цивільне селище: Клітне, залізнична станція; Оранжиці, фільварок православної парафії Оранжиці і військові казарми;
- ґміни Шерешув: колонія Бекешівка й урочища Бірки і Гай.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ V. Губерніи Литовской и Бѣлорусской областей. СанктПетербургъ. 1886. — XII + 259 с.
- ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 5 stycznia 1926 r. o niektórych zmianach terytorjalnych w powiecie prużańskim, w województwie poleskiem. [Архівовано 21 грудня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 27 lutego 1932 r. o zmianie granic gmin wiejskich na terenie powiatu prużańskiego w województwie poleskiem. [Архівовано 24 грудня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
|
Це незавершена стаття про адміністративно-територіальний поділ Російської імперії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||||||||||
_(1845).png)