Таврія
Та́врія, Тавріанія[1], також Крим (також Таврида, Таврика, грец. Ταυρίς, Ταυρίδα, лат. Taurica, нім. Taurien) — історична назва півострова Крим, походить від грецької назви таврів.
Страбон поділяв всю Таврію (Херсонес) на велику та малу. Малим Херсонесом названий сучасний Керченський півострів.
- Неаполь Скіфський, оригінальна назва невідома — територія сучасного міста Сімферополь
- Палакіон — Балаклава
- Солдая — Судак
- Ґезлев (караїм. Кöзлив, заст. укр. Козлів) — Євпаторія
- Солхат — Старий Крим
- Пантікапей — територія сучасного міста Керч
- Кафа — Феодосія
- Херсонес Таврійський, у середньовіччі Херсон — територія сучасного міста Севастополь
Таврія відома у міфології у зв'язку із міфом про Іфігенію.
Геродот називав півострів Таврія, а мис (сучасний Гераклійський півострів) на якому був розташований Херсон Таврійський — Херсонес. Страбон, Клавдій Птолемей називали півострів скіфським або таврійським. В 7 ст. н. е. хозари заволоділи півостровом і тоді назвали його — Хозарія. Назва Крим походить від частини півострова, до Керченської протоки, яка поділяла Європу і Азію (сучасний Керченський півострів). За часів скіфів в VII ст. до н. е. там був рів, який був викопаний тоді, коли скіфи вигнали кімерійців від Дністра, Дніпра та Дону в Азію. Пізніше боспорський цар Азандер за 50 років до н. е. на місці рову звів муровану стіну в якій було 10 вартових веж. Страбон повідомляє, що на тому місці знаходилося кімерійське місто Кімеріон, Геродот називає теж саме місто (державу) Крімі. Геродот називає таврів — скіфами. Страбон називав півострів скіфським чи таврійським. Перекоп (рів) називався Орихія. За часів скіфів в Таврії було 24 міста. Скіфів називали також василевсами (царями).
Таври — стародавній народ Криму. Першим про них написав Т. Геродот у зв'язку зі скіфо-перською війною, датованою 510-ми роками до н. е. За Геродотом, таври займали південну частину Криму (гори та передгір'я), їхніми основними заняттями були піратство та війни. Захоплених у морі еллінів вони приносили в жертву богині Діві, воєнним бранцям відрубували голови, насаджували їх на палі та підіймали над дахами будинків. Про піратство цього народу писали інші автори, наприклад Страбон. Деякі письменники, читаючи Геродота, надихалися екзотичними звичаями таврів і сворювали «псевдотаврські» сюжети («Іфігенія в Тавриді» Евріпіда, епізоди «Послань з Понту» Публія Овідія Назона та ін.).[2]
Приблизно в VII ст. до н. е. Таврію почали освоювати греки, які заснували там багато колоній. Найбільшими містами були Херсонес і Пантікапеум.
Пізніше було утворене Боспорське царство. Воно було поділене на дві частини, столицею європейської частини було місто Пантікапеум, а азійської — Фанагора. Володіння боспорських царів поширювалось на грецькі міста до Феодосії. Боспорський цар Мітрідат заклав місто Євпаторію.
Таври брали з Херсонесу та Боспорського царства данину і, в разі несплати данини, спустошували їх. Ці напади продовжувались до часів Мітрідата. Понтійський цар Мітрідат, взявши владу над Боспором та херсонітами, поселив в Таврії вірних йому сарматів, язигів та василейців. У 64 р. до н. е. Мітрідата переміг Помпей, і таким чином таври з херсонцями попали під владу Римської імперії. Через два роки алани перемогли таврів та зайняли південну частину Таврії. Під час правління імператора Клавдія таври в середині I ст. уклали союз з Понтійським царем Мітрідатом III і здобули над римлянами перемогу. В середині II ст. скіфи, відомі під іменем готів, проникли в Таврію і перемогли таврів та знищили саму назву таврів. В кінці IV ст. друге покоління готів, яких переслідували гуни, проникли в Таврію та заснували тут республіку. З часом ці готи заснували князівство під назвою Трапезитських готів зі столицею в Мангуші. В VII ст. півострів зайняли хозари.
Таврія у «Літописі Руському» XII ст. згадується як Тавріанія[1].
В XIV ст. генуезці, підкоривши Мангуш, Балаклаву, Судак, Інкерман, стали небезпечними також і для Херсонесу.
У XIX — на початку ХХ століть Таврією називали Таврійську губернію, створену в 1802 році (центр місто Сімферополь). До її складу входили терени сучасної Автономної Республіки Крим, південні частини Херсонської та Запорізької областей. Ця назва проіснувала до 1918 року.
Утворена 20 (8) жовтня 1802 згідно з указом російського імператора Олександра I про реорганізацію Новоросійської губернії.
У момент утворення до складу губергіх ввійшли 7 повітів: Сімферопольський (інша назва — Акмечетський), Євпаторійський (Козловський), Феодосійський (Кефійський), Перекопський, Дніпровський, Мелітопольський, Тмутараканський. Губернський центр — м. Сімферополь (Ак-Мечеть). Після включення у 1820 році Тмутараканського повіту до складу Чорноморського козацького війська територія губернії стабілізувалася до поч. 20 століття. На території таврійської губернії у 1854—1855 роках відбувалися ключові події Кримської війни 1853—1856. У період 1864—1920 років в губернії діяло земське самоврядування (із перервами під час революційних подій 1917—1920 років). За переписом 1897 року у губернії українці становили 42,2 %, росіяни — 27,9 %, кримські татари — 13 %, німці — 5,4 %, євреї — 3,8 %, болгари — 2,8 %, греки — 1,3 % населення. При цьому в Криму відносну більшість ще становили кримські татари (34,1 %). Подальший процес заселення Криму та нова хвиля еміграції з нього тюрків на початку 20 століття призвели до їхнього перетворення на меншину.[3]
- 1 2 стор. 571, 1, «Літопис Руський», м. Київ, вид. «Дніпро», 1989 р., 591 с. — ISBN 5-308-00052-2
- ↑ ТАВРИ. resource.history.org.ua. Процитовано 11 червня 2026.
- ↑ ТАВРІЙСЬКА ГУБЕРНІЯ. resource.history.org.ua. Процитовано 11 червня 2026.
- Ясь О. В. Таврида // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 15. — ISBN 978-966-00-1359-9.
- Ясь О. В. Таврика // там же, с.15
- Таврія // там же, с.19
- «Літопис Руський», м. Київ, вид. «Дніпро», 1989 р., 591 с. — ISBN 5-308-00052-2
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Аркас, Захарій, Описание Ираклийского полуострова и древностей его. — Н., 1879 г.; Сравнительная таблица еллинских поселений по Евксинскому понту. Записки Одесского общества истории древностей. Т. 3. (рос.)
- Станіслав Богуш-Сестренцевич, «Исторія о Тавріи», 1805 г. (рос.)
- Historia Tauricae Chersonesi A Turcis Superiore anno occupatae et Tattariae Praecopensis in provinciam imperij Turcici redactae. Catalogus Omnium Provinciarum Imperii Turcici. De Samuelo Sborovio. 1585. (лат.)
- Храпунов І. М. ТАВРИ [Електронний ресурс]. URL: https://www.history.org.ua/?termin=Tavry
- Іванець А. В. ТАВРІЙСЬКА ГУБЕРНІЯ [Електронний ресурс]. URL: https://www.history.org.ua/?termin=Tavrijska_huberniia
- Таврида // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. — Т. 6 : Т — Я. — 768 с. — ISBN 966-7492-06-0.
- Таврія // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Теза, 2006.
- Топонімічний словник Криму
- Карта Таврії
- Карта Таврії
- Martini Broninii.Tatariae descriptio"
- Мартин Броньовський. Опис Татарії.
- Первая Всеобщая перепись населения Российской империи 1897, т. 41: Таврическая губерния. СПб., 1904
- Романцов В. О. Українці на одвічних землях (ХVIII — початок ХХI століття). К., 2004
- Шевчук А. Г. и др. Административно-территориальное устройство Крыма в документах и картографических образах ХVIII—XXI вв. Симферополь, 2006
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |
