Лисун гренландський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Лисун гренландський
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Хижі (Carnivora)
Клада: Pinnipediformes
Клада: Ластоногі (Pinnipedia)
Родина: Тюленеві (Phocidae)
Підродина: Phocinae
Триба: Phocini
Рід: Лисун (Pagophilus)
Gray, 1844
Вид:
Лисун гренландський (P. groenlandicus)
Біноміальна назва
Pagophilus groenlandicus
(Erxleben, 1777)

Лисун гренландський[2], або гренландський тюлень (Pagophilus groenlandica) — ссавець родини тюленеві (Phocidae), ряду ластоногих.

Опис[ред. | ред. код]

Довжина тіла — до 193 см, маса — до 160 кг. Забарвлення дорослих гренландських тюленів жовтувато-біле, на боках тулуба й на голові темні плями, малята (більки) — чисто білі.

Ареал і середовище існування[ред. | ред. код]

Поширений в арктичних водах від Канадського архіпелагу й півострова Лабрадор до Карського моря.

Життя[ред. | ред. код]

Звички[ред. | ред. код]

Витрачає відносно небагато часу на суші. Може залишатися під водою до 15 хвилин. Живиться рибою і ракоподібними, молюсками.

Цикл життя[ред. | ред. код]

Зрілість настає у самців на 8–9-му, самок — на 4–8-му році життя. Самка після 11,5-місячної вагітності в лютому — березні народжує 1 (рідше 2) маля. Малюки цього тюленя, дуже поширеного в Арктиці, вкриті пухнастим білим хутром, яке захищає їх від лютого холоду. Коли вони стають дорослими, їхнє хутро набуває темнішого кольору. Тривалість життя гренландських тюленів — близько 30 років.

Промисел[ред. | ред. код]

Гренландський тюлень — об'єкт звіробійного промислу (використовується жир, шкура, хутро більків). У Білому морі корабельний промисел гренландських тюленів заборонено.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Kovacs, K. (2008). Pagophilus groenlandicus. 2008 Червоний список Міжнародного союзу охорони природи. МСОП 2008. Переглянуто 29 January 2009.
  2. Решетило, О. Зоогеографія : навч. посіб. — Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2013. — С. 153.

Посилання[ред. | ред. код]