Очікує на перевірку

Літовченко Сергій Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Литовченко Сергій Сергійович)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Литовченко.

Не варто плутати з іншим футболістом, що виступав за «Волинь» і «Геліос» — Літовченко Сергій Вікторович

[ред. | ред. код]
Ф
Сергій Літовченко
Сергій Літовченко
Сергій Літовченко
Особисті дані
Повне ім'я Сергій Сергійович
Літовченко
Народження 4 жовтня 1987(1987-10-04) (37 років)
  Харків, УРСР, СРСР
Зріст 192 см
Вага 88 кг
Громадянство  Україна
Позиція Воротар
Інформація про клуб
Поточний клуб Казахстан «Мактаарал»
Номер 1
Юнацькі клуби
2000—2001
2001—2005 		Україна «Інтер» (Харків)
Україна «Арсенал» (Харків)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2005—2008 Україна «Арсенал» (Харків) 38 (−62)
2007 → Україна «Газовик-ХГВ» 3 (−5)
2009—2010 Україна «Фенікс-Іллічовець» 26 (−38)
2011—2014 Україна «Волинь» (Луцьк) 18 (−26)
2012 → Україна «Нафтовик-Укрнафта» 10 (−14)
2015 Україна «Геліос» (Харків) 11 (−5)
2015—2016 Україна «Олімпік» (Донецьк) 7 (−13)
2016 Грузія «Зугдіді» 9 (−20)
2017 Грузія «Динамо» (Тбілісі) 26 (−16)
2018 Азербайджан «Кяпаз» 14 (−18)
2018—2019 Україна «Чорноморець» 26 (−37)
2019 Грузія «Динамо» (Тбілісі) 0 (0)
2020 Україна «Волинь» (Луцьк) 9 (-12)
2020 Україна «Львів» 2 (-8)
2021 Казахстан «Акжайик» 19 (-22)
2022– Казахстан «Мактаарал» 1 (-1)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 8 березня 2022.

Сергі́й Сергі́йович Літо́вченко (нар. 4 жовтня 1987, Харків, УРСР, СРСР) — український футболіст, воротар казахстанського клубу «Мактаарал».

Життєпис

[ред. | ред. код]

Вихованець харківського «Арсенала». 24 вересня 2005 року дебютував у другій лізі виступами за «Арсенал», у складі якого провів два повноцінні сезони, після чого в липні 2007 року на правах оренди перейшов в інший харківський клуб «Газовик-ХГВ», у якому виступав до кінця року, після чого повернувся в «Арсенал».

З літа 2009 року захищав кольори «Фенікса-Іллічовця», у якому виступав аж до моменту розформування клубу на початку 2011 року.

У лютому 2011 року на правах вільного агента підписав контракт із прем'єрліговою «Волинню», проте став виступати лише за молодіжну команду і в лютому 2012 року був відданий до кінця сезону в оренду до «Нафтовика-Укрнафти»[1], де швидко став основним голкіпером.

Улітку 2012 року повернувся до «Волині»[2], де став дублером Максима Старцева, і 6 серпня 2012 року Максим у матчі чемпіонату з донецьким «Шахтарем» зазнав травму і в перерві був замінений на Літовченка, який завдяки цьому дебютував у матчах Прем'єр-ліги[3]. Усього в сезоні 2012/13 виходив на поле у складі «Волині» 15 раз (14 у чемпіонаті України й 1 раз в 1/16 фіналу Кубку України в матчі проти черкаського «Славутича»).

З наступного сезону 2013/14 програв конкуренцію Віталієві Недільку й Артемові Кичаку, зігравши лише в 4 матчах чемпіонату. А в наступному сезоні взагалі лише вийшов на одну кубкову гру проти дніпропетровського «Дніпра» і пропустив 4 голи (0:4).

У січні 2015 року за обопільною згодою покинув «Волинь» через недостатню ігрову практику[4] й незабаром став гравцем першолігового «Геліоса» (Харків). У новій команді став основним гравцем, зігравши до кінця сезону 11 матчів, у яких пропустив 5 голів, після чого покинув клуб[5].

У липні 2015 року став гравцем прем'єрлігового донецького «Олімпіка»[6]. За нову команду дебютував 25 липня у другому турі чемпіонату проти київського «Динамо», у якому пропустив два голи (0:2)[7].

У серпні 2016 року перейшов до складу грузинського клубу «Зугдіді»[8], а вже наприкінці того ж року приєднався до лав «Динамо» (Тбілісі)[9].

11 липня 2018 року ЗМІ оголосили, що Сергій Літовченко став новачком одеського «Чорноморця»[10]. Починаючи з восьмого туру чемпіонату України 2018/19 гравець став основним капітаном одеської команди. Після закінчення сезону 2018/19 Літовченко покинув «Чорноморець»[11].

Влітку 2019 року повернувся до тбіліського «Динамо»[12], з яким того ж року став чемпіоном Грузії. Покинув команду в січні 2020 року не зігравши жодного матчу[13] і незабаром повернувся у «Волинь» (Луцьк), проте ще до кінця року встиг пограти у клубі «Львів».

У 2021 році грав за казахстанський клуб «Акжайик». З 2022 року — гравець казахстанського клубу «Мактаарал».


Титули і досягнення

[ред. | ред. код]

Діагноз та Лікування

[ред. | ред. код]

5 квітня 2023 го року у Сергія Литовченка виявлено рак, тому потрібні хіміотерапія, дорогі препарати на лікування, що дуже складно потягнути його сім'ї. Тому я вас дуже прошу допомогти будь-яким способом. Про це у своєму акаунті в Instagram повідомив тренер Микита Чорних.

Колишній лікар львівського «Руху» Дмитро Бабелюк уточнив характер хвороби Сергія: «У Литовченка діагностовано лімфому Ходжкіна — це злоякісна пухлина лімфатичної системи. Як правило, на перших етапах вона проявляється збільшенням лімфатичних вузлів в ділянці шиї, паху чи пахв. На другій стадії та подальших етапах хвороби пухлина уражає лімфатичні вузли в інших ділянках і навіть органах.

Хороша новина в тому, що це захворювання добре піддається лікуванню, особливо на перших стадіях. За умов якісної хіміо- та радіотерапії в комплексі з відповідними препаратами захворювання можна перевести у стадію стійкої ремісії».

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Представляємо новачків «Нафтовика». Архів оригіналу за 15 серпня 2016. Процитовано 23 серпня 2012.
  2. ↑ Сергей ЛИТОВЧЕНКО: «Понравился Браун Идейе» [Архівовано 16 серпня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
  3. ↑ «Шахтёр» громит «Волынь» [Архівовано 9 серпня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
  4. ↑ Волинь надала Літовченко статусу вільного агента — UA-Футбол
  5. ↑ ЛИТОВЧЕНКО: «Спасибо Гелиосу за приятный период в карьере» (рос.)
  6. ↑ «Олимпик» подпишет пять футболистов — UA-Футбол [Архівовано 24 липня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
  7. ↑ Ліга Парі-Матч. 2 тур. Матч № 9. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 3 серпня 2015.
  8. ↑ Литовченко став гравцем «Зугдіді». Архів оригіналу за 28 серпня 2016. Процитовано 15 серпня 2016.
  9. ↑ Український воротар Литовченко отримає грузинське громадянство. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 8 грудня 2016.
  10. ↑ «Чорноморець» підписав Литовченка і Трубочкіна і продовжив Татаркова. UA-Футбол. 11 липня 2018. Архів оригіналу за 16 квітня 2019. Процитовано 12 липня 2018.
  11. ↑ Літовченко покине «Чорноморець». sport.ua. 24 червня 2019. Архів оригіналу за 27 червня 2019. Процитовано 24 червня 2019.
  12. ↑ Сергей Литовченко перешел в «Динамо» Тбилиси. Архів оригіналу за 12 липня 2019. Процитовано 11 липня 2020.
  13. ↑ «Динамо» прекратило сотрудничество с двумя украинцами. Архів оригіналу за 9 січня 2020. Процитовано 11 липня 2020.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Літовченко_Сергій_Сергійович&oldid=40112355