Лоліта (роман)
| Лоліта | ||||
|---|---|---|---|---|
| Lolita | ||||
 | ||||
| Жанр | Трагікомедія[1], еротична новелаd, детективний роман[2][3], метапроза[4], confessional fictiond[3][5] і editorial fictiond[3] | |||
| Автор | Набоков Володимир Володимирович | |||
| Мова | Англійська | |||
| Опубліковано | 1955 | |||
| Видавництво | Olympia Pressd, G. P. Putnam's Sonsd, Weidenfeld & Nicolsond і Fawcett Publicationsd | |||
| Переклад |
Петро Таращук (2008) Дмитро Дроздовський (2018) | |||
| Нагороди | ||||
|
| ||||
Лолі́та (англ. Lolita, рос. Лолита) — роман Володимира Набокова. Спочатку написаний англійською та опублікований у 1955 у Парижі, пізніше перекладений автором російською та опублікований у 1967 у Нью-Йорку.
Твір здобув світову славу завдяки інноваційному стилю ведення оповіді та своїй контроверсійній темі — стосункам головного героя і оповідача Гумберта Гумберта, чоловіка середніх літ, та його одержимості 12-річною дівчинкою Долорес Гейз і їхнім сексуальним зв'язкам.
Після публікації «Лоліта» стала класичним твором, що репрезентує літературу ХХ століття. Ім'я Лоліта у поп-культурі стало назовництвом для молодих дівчат, що рано починають сексуальне життя.
Номер 4 у Рейтингу 100 найкращих книг усіх часів журналу Ньюсвік[6].
Екранізація[ред. | ред. код]
Роман було двічі екранізовано:
- 1962 — Лоліта (режисер — Стенлі Кубрик)
- 1997 — Лоліта (режисер — Едріан Лейн)
Переклади українською[ред. | ред. код]
Перший український переклад «Лоліти» вийшов друком у травні 2008 року. Здійснив його П. Таращук. На вимогу власника авторського права, сина автора «Лоліти» Д. Набокова, український переклад був виконаний з російської версії роману. Він супроводжується примітками П. Бабая, де, зокрема, пояснюються деякі алюзії у творі.[7]
У січні 2018 у видавництві КСД мав вийти переклад українською відомого перекладача Дмитра Дроздовського зроблений з оригіналу англійською, а не з автоперекладу автора російською.[8] За незрозумілих обставин КСД згодом перенесла реліз українського перекладу на жовтень 2018 року, одночасно змінивши перекладача з Дмитра Дроздовського на Єлену Даскал.[9]
- Владімір Набоков: Лоліта (2008). Переклад з російської: Петро Таращук, передмова та примітки Павла Бабая. Художники: Б. Бублик, В. Мурликін. Харків: Фоліо. 412 с. ISBN 978-966-03-4128-9
- Володимир Набоков. Лоліта (2018). Переклад з англійської: Єлена Даскал. Харків: КСД. 432 стор. 2018. ISBN 978-617-12-4560-0
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Olsen L. Lolita: A Janus Text — Simon & Schuster, 1995. — P. 102. — ISBN 0-8057-8355-5
- ↑ Olsen L. Lolita: A Janus Text — Simon & Schuster, 1995. — P. 103, 106. — ISBN 0-8057-8355-5
- ↑ а б в Nabokov V. The Annotated Lolita / A. Appel — Vintage Books, 1991. — ISBN 978-0-307-78808-5
- ↑ Schweighauser P. Metafiction, Transcendence, and Death in Nabokov's Lolita // Nabokov Studies — 1990. — Vol. 5. — P. 99–116. — ISSN 1080-1219; 1548-9965 — doi:10.1353/NAB.2011.0035
- ↑ Connolly J. W. A Reader's Guide to Nabokov's "Lolita" — Academic Studies Press, 2009. — P. 18. — ISBN 978-1-934843-65-9
- ↑ Newsweek's Top 100 Books — список 100 найкращих книг усіх часів журналу Ньюсвік (англ.)
- ↑ Кам'янець Анжела. Інтертекстуальна іронія в романі В. Набокова «Лоліта»: Проблеми перекладу // Наукові записки. — 2018. — Вип. 81 (4). — С. 272-276. — (Філологічні науки). (також міститься у книзі "Інтертекстуальна іронія і переклад" (2010))
- ↑ Українською переклали "Лоліту" і "Голмса" - Дзеркало тижня, 14 січня 2018
- ↑ Владімір Набоков - Лоліта - анонс українського перекладу на сайті КСД, 2018
Посилання[ред. | ред. код]
- Переклади «Лоліти» у бібліотеці Чтиво
Див. також[ред. | ред. код]
|
|
Це незавершена стаття про книгу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |