Лоліта (фільм, 1997)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ЛолітаPicto infobox cinema.png
Lolita
Lolita1997.jpg
Жанр психологічна драма
Режисер Едріан Лайн
Продюсер Маріо Кассар
Джоел Майклс
Сценарист Стефен Шифф
На основі Лоліта
У головних
ролях
Джеремі Айронс
Домінік Суейн
Мелані Гріффіт
Френк Ланджелла
Оператор Говард Азертон
Стівен Сміт
Композитор Енніо Морріконе
Кінокомпанія Metro-Goldwyn-Mayer
Дистриб'ютор Samuel Goldwyn
Pathé
Тривалість 137 хв
Мова англійська
Країна США США
Рік 1997
Дата виходу 25 вересня
Кошторис $58 000 000
IMDb ID 0119558
Рейтинг MPAA: R

«Лоліта» — американський художній фільм Едріана Лайна, знятий за однойменним романом Володимира Набокова — друга екранізація твору.

Створення[ред. | ред. код]

У менш консервативні за середину ХХ ст. 90-ті рр. британський режисер Едріан Лайн услід за Стенлі Кубриком береться за свою інтерпретацію роману Володимира Набокова.

Для написання сценарію, більш наближеного до роману Володимира Набокова, ніж сценарій Стенлі Кубрика, продюсери картини найняли Стефена Шиффа, дописувача для «The New Yorker», «Vanity Fair» і інших журналів. Це був його перший кіносценарій, але попри це виробники фільму відкинули попередні сценарії досвідченіших сценаристів і режисерів Джеймса Дірдена, Гарольда Пінтера та Девида Мамета.

За словами Шиффа, «з самого початку нам всім було ясно, що це кіно не буде ремейком фільму Кубрика. Навпаки, ми вирішили створити нове бачення величного роману». Також Шифф заявив, що «деякі кіновиробники вважали версію Кубрика „як робити не можна“ та, кепкуючи, пропонували називати її „Квілті“ за надважливість цього персонажу»[1].

На роль Лоліти було переглянуто 2500 дівчат, зокрема, Крістіна Річчі, Мелісса Джоан Харт, Наталі Портман, Надя Ліц[2]. Цікаво, що роль Гумберта міг зіграти Дастін Гоффман чи Ральф Файнс, а Квілті — Жерар Депардьє[2].

Зважаючи на тему педофілії головного героя — Гумберта — фільм зіштовхнувся з проблемами прокату в США[3], де він відбувся пізніше за Європу, навіть за Росію[4]. Тільки після показу фільму по кабельним мережам «Showtime», він пішов у прокат[5]. «Лоліта» отримала змішані відгуки кінокритиків, незважаючи на те, що гра Айронса і Суейн вразила аудиторію, а фільм був більш наближений до роману Володимира Набокова, ніж екранізація Стенлі Кубрика[6]. Тільки після прокату, фільм було випущено на VHS і DVD компанією Pathé.

У перший тиждень прокату фільм зібрав усього $19 492. Всього фільм приніс творцям $1 060 056 до кінця 1998 року[7] (бюджет картини ж склав $58 000 000).

Сюжет[ред. | ред. код]

У 1947 році професор французької мови та літератури Гумберт Гумберт, який у віці 14 років переніс шок від втрати своєї коханої (якій теж було 14 років й яка померла того ж року від тифу), переїжджає до Нової Англії. Він винаймає кімнату в будинку удови Шарлотти Гейз, яка має 12-річну дочку на ім'я Лоліта. З плином часу Гумберт закохується в дівчинку, проте боїться порушити заборону на статеві зносини з неповнолітньою. Лоліта (чиє повне ім'я Долорес) заграє з Гумбертом, але повідомляє йому, що в нього закохана її мати. Скоро це підтверджується: Шарлотта сповіщає Гумберта, що або вони одружуються, або він має покинути її дім. Гумберт змушений погодитися, бо хоче бути ближче до Лоліти. Він зовсім не кохає Шарлотту й підмішує їй сильнодіюче снодійне, а сам потайки веде щоденник, де пише, що зв'язок з Шарлоттою йому неприємний, й він його терпить, думаючи про Лоліту.

Під час перебування Лоліти в літньому таборі Шарлотта читає щоденник чоловіка за його відсутності. Коли він повертається, вона влаштовує істерику, а він намагається переконати її, що це його літературні нариси. Та вона не вірить йому. Шарлотта вибігає з будинку й випадково гине під колесами автомобіля. Гумберт стає опікуном Долорес. Він забирає її з табору й розпочинає довгі мандри країною — задля розваги Лоліти. Він не наважується торкнутися її, проте Долорес сама здогадується про все й перебирає ініціативу на себе. Виявляється, що Гумберт не перший її мужчина. Вона розповідає йому про свою близькість з хлопцем під час відпочинку в таборі.

Гумберту постійно здається, що їх хтось переслідує. Він підозрює респектабельного чоловіка з песиком, котрий двічі зоговорював з Лолітою й якого вона називала дядечком. Гумберт помічає, що вона ніби не проти його переслідування (вона затирає записаний Гумбертом номерний знак автівки переслідувача). Вони оселяються в Бердслі, де Лоліта ходить до школи. Їй доручають роль у шкільній виставі, а автором п'єси виявляється Клер Квілті — той самий чоловік з песиком. Долорес кладуть до лікарні з гострою інфекцією, а Клер Квілті, видавши себе за її дядька, забирає її звідти. Так Лоліта зникає з життя Гумберта. Він скандалить в лікарні, потім намагається розшукати втікачів, та йому це не вдається. Він багато пиячить і вправляється в стрільбі з револьвера.

Три роки потому він отримує від неї листа, в якому вона просить грошей й повідомляє що заміжня і вагітна. Гумберт привозить їй гроші й розмовляє з нею, поки її чоловік — молодик на ім'я Річард — працює неподалік. Лоліта живе в бідності, але навідріз відмовляється їхати з Гумбертом. Вона зізнається, що була не проти переслідування Квілті. Та коли він забрав її, зненавиділа його, бо він виявився не тільки педофілом, а й режисером порнофільмів, які знімав на своєму ранчо й участі в яких вимагав від Лоліти. Вона відмовилася й покинула Квілті, через що їй довелося спізнати поневіряння й злидні. Тепер, зі своїм чоловіком і їхньою майбутньою дитиною вона розпочинає нове життя. Гумберт лишає їй 4 000 доларів й від'їжджає.

Він задумує й здійснює вбивство Квілті, застреливши того в його власному будинку. Потім сідає в автівку й безцільно їде дорогами, поки його не наздоганяє поліція. Він здається без жодного супротиву.

Восени 1950 року Гумберт Гумберт помер у в'язниці, де чекав суду, від серцевого нападу. Лоліта померла при пологах того ж року на Різдво.

Виконавці ролей[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Премія, фестиваль Нагорода Номінант Результат
Chicago Film Critics Association Awards Найбагатообіцяюча акторка Домінік Суейн номінація
MTV Movie Awards Найкращий поцілунок Домінік Суейн, Джеремі Айронс номінація
Young Artist Awards Найкраща роль в телевізійному фільмі, пілоті, міні-серіях чи серіях — провідна молода актриса Домінік Суейн номінація
YoungStar Awards Найкраща роль юної актриси в міні-серіях, зроблених із телевізійного фільму Домінік Суейн номінація

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • На роль Лоліти також розглядалася Наталі Портман, однак вона відмовилася через те, що батьки були проти, та й сама вона не палко бажала «цілуватися зі старим».
  • Головній героїні Лоліті за сценарієм 12 років, акторці ж, яка її грала — Домінік Суейн — на момент зйомок було 17 років.
  • Зважаючи на те, що Домінік Суейн під час зйомок не була повнолітньою, деякі сексуальні сцени грала її доросла дублер[2].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Стефен Шифф Архівовано 23 червень 2010 у Wayback Machine. у гостях «The Charlie Rose Show» (англ.)
  2. а б в Цікаві факти про «Лоліту» в базі Internet Movie Database (англ.)
  3. Revisiting a Dangerous Obsession (англ.)
  4. Ретро-мелодрама з елементами еротики Архівовано 14 березень 2009 у Wayback Machine. (рос.)
  5. Black, Joel. The Reality Effect: Film culture and the graphic imperative. — New York: Routledge. — p. 262. ISBN 0-415-93721-3 (англ.)
  6. «Лоліта» в базі metacritic.com (англ.)
  7. Бізнес «Лоліти» в базі Internet Movie Database (англ.)

Джерела[ред. | ред. код]