Лучано де Крешенцо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лучано де Крешенцо
Luciano De Crescenzo
Luciano De Crescenzo - foto di Augusto De Luca.jpg
Ім'я при народженні Luciano De Crescenzo
Народився 18 серпня 1928(1928-08-18)[1][2][…]
Неаполь, Італія[4]
Помер 18 липня 2019(2019-07-18)[5][6][…] (90 років)
Рим, Італія
·пневмонія
Громадянство Італія Італія
Національність італієць
Діяльність письменник, кінорежисер, сценарист, актор
Сфера роботи філософія
Alma mater Неапольський університет імені Федеріко II
Мова творів італійська
Роки активності 1977-2019
Magnum opus «Так говорив Беллавіста» (італ. Così parlò Bellavista) (1977)
Діти Паола
Нагороди Премія «Давид ді Донателло» за кращий дебют в режисурі (1985)
Сайт: lucianodecrescenzo.net/de_crescenzo/NSinit.html

CMNS: Лучано де Крешенцо у Вікісховищі

Луча́но де Креше́нцо (італ. Luciano De Crescenzo, 18 серпня 1928(19280818), Неаполь, Італія — 18 липня 2019, Рим, Італія) — італійський письменник, інженер, сценарист, кінорежисер, актор італійського кіно кінця ХХ століття — початку ХХІ століття.[8]

Біографія[ред. | ред. код]

Народився Лучано де Крешенцо 18 серпня 1928 року в Неаполі. У дитинстві товаришував з актором Будом Спенсером.

Освіту здобув в Неапольському університеті імені Федеріко II. За фахом — інженер. До 1976 року працював в італійському філіалі компанії IBM.

У 1970-х роках опублікував бестселер «Так говорив Беллавіста» (італ. Così parlò Bellavista), збірку фактів та анекдотів про своє рідне місто, яка розійшлась 600 000 тиражем в Італії та була перекладена іноземними мовами.

У 1980 році він дебютував як актор у фільмі «Il pap'occhio» під керівництвом свого друга Ренцо Арборе разом з Роберто Беніньї.[9]

У 1984 р. він дебютував як режисер, успішно екранізувавши свій роман «Так говорив Беллавіста» (італ. Così parlò Bellavista) (у фільмі він зіграв головного героя). В 1985 році зняв «Il mistero di Bellavista».

За все життя видав величезну серію книг, серед яких романи та популяризація філософії. За свою працю в галузі грецької філософії він отримав почесне громадянство Афін у 1994 році. У період з 1977 року до 2019 року опублікував загалом п'ятдесят книг, продавши 18 мільйонів примірників по всьому світу, з них 7 мільйонів — в Італії. Його твори перекладено на 19 мов та розповсюджено у 25 країнах.

У липні 2019 року Лучано де Крещенцо помер у віці 90 років.

Вибрані твори[ред. | ред. код]

  • Così parlò Bellavista (1977)
  • Raffaele (1978)
  • La Napoli di Bellavista (1979)
  • Zio Cardellino (1981)
  • Storia della filosofia greca. I presocratici (1983)
  • Oi dialogoi (1985)
  • Storia della filosofia greca. Da Socrate in poi (1986) — The History of Greek Philosophy: Socrates and Beyond
  • Vita di Luciano De Crescenzo scritta da lui medesimo (1989)
  • Elena, Elena, amore mio (1991)
  • Il dubbio (1992)
  • Croce e delizia (1993)
  • Socrate (1993)
  • I miti degli dei (1993)
  • Panta rei (1994)
  • Ordine e disordine (1996)
  • Nessuno (1997)
  • Sembra ieri (1997)
  • Il tempo e la felicità (1998)
  • Le donne sono diverse (1999)
  • La distrazione (2000)
  • Tale e quale (2001)
  • Storia della filosofia medioevale (2002)
  • Storia della filosofia moderna. Da Niccolò Cusano a Galileo Galilei (2003)
  • Storia della filosofia moderna. Da Cartesio a Kant (2004)
  • I pensieri di Bellavista (2005)
  • Il pressappoco (2007)
  • Il caffe sospeso. Saggezza quotidiana in piccoli sorsi (2008)
  • Ulisse era un Fico (2010)

Фільмографія[ред. | ред. код]

Режисер[ред. | ред. код]

  • Così parlò Bellavista (1984)
  • Il mistero di Bellavista (1985)
  • 32 dicembre (1987)
  • Croce e delizia (1995)

Сценарист[ред. | ред. код]

  • La mazzetta (1978)
  • Il pap'occhio (1980)
  • «FF.SS.» — Cioè: «…che mi hai portato a fare sopra a Posillipo se non mi vuoi più bene?» (1983)
  • Così parlò Bellavista (1984)
  • Il mistero di Bellavista]] (1985)
  • 32 dicembre (1988)
  • Croce e delizia (1995)
  • Ulisse: My Name is Nobody (2010)

Актор[ред. | ред. код]

  • Il pap'occhio (1980)
  • Quasi quasi mi sposo (1982)
  • «FF.SS.» — Cioè: «…che mi hai portato a fare sopra a Posillipo se non mi vuoi più bene?» (1983)
  • Così parlò Bellavista (1984)
  • Il mistero di Bellavista (1985)
  • 32 dicembre, episodi «Ypocrites», «La gialla farfalla» e «I penultimi fuochi» (1988)
  • Sabato, domenica e lunedì (1990)
  • Croce e delizia (1995)
  • Francesca e Nunziata (2001)
  • Stasera lo faccio (2005)
  • Così parlò de Crescenzo (2017)

Особисте життя[ред. | ред. код]

В 1961 році Лучано де Крещенцо одружився і згодом розлучився. У нього є дочка Паола.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]