Луїджі Адемолло
| Луїджі Адемолло | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народження |
30 квітня 1764[1][2][…] Мілан, Міланське герцогство[4] | |||
| Смерть | 11 лютого 1849[1][2][3] (84 роки) | |||
| Флоренція, Італія | ||||
| Навчання | Академія Брери | |||
| Діяльність | художник | |||
| Член | Академія витончених мистецтвd | |||
| Роботи в колекції | Національна галерея мистецтв, Національна галерея Канади, Print Collectiond[5] і Палаццо Пітті | |||
|
| ||||
 Луїджі Адемолло у Вікісховищі | ||||
Луїджі Адемолло (італ. Luigi Ademollo; 30 квітня 1764 — 11 лютого 1849) — італійський художник.
Біографія[ред. | ред. код]
Луїджі Адемолло народився 30 квітня 1764 у Мілані. Він навчався в Академії мистецтв Брери, де його навчали такі митці як Джуліо Трабаллезі (італ. Giulio Traballesi), Джокондо Альбертоллі (італ. Giocondo Albertolli) та Джузеппе П'єрмаріні (італ. Giuseppe Piermarini). 1783 року він поїхав з міста, працював у Римі та Флоренції. В 1792 році він одружився із Маргарет Чімбалі Феррара (італ. Margaret Cimballi Ferrara) у Римі й у них було декілька дітей. В основному Луїджі малював фрески із біблійними сценами зі Старого та Нового Завітів. 1789 року його було призначено професором Флорентійської академії мистецтв. Він працював художником у театрах, малював театральні завіси. Луїджі допомагав писати фрески Королівської капелли у Палаццо Пітті та у церквах Сантіссіма-Аннунціата й Сант-Амброджо[6]. Луїджі Адемолло помер у Флоренції 11 лютого 1849 року.
Його син Аґостіно Адемолло (італ. Agostino Ademollo) (1799 — 1841) писав любовні романи, наприклад «Марієтта ді Річі» (італ. Marietta di' Ricci). Його племінник Карло Адемолло (італ. Carlo Ademollo) малював історичні та батальні сцени[7].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б RKDartists
- ↑ а б Luigi Ademollo — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ Зведений список імен діячів мистецтва — 2017.
- ↑ https://web.archive.org/web/http://wallachprintsandphotos.nypl.org/catalog/73825
- ↑ Saltini, Guglielmo Enrico (1862). Le Arti Belle in Toscana da Mezzo il Secolo VIII ai di Nostri, Memoria Storica.. Florence, Italy: Tipografia Le Monnier. с. 48. Архів оригіналу за 11 січня 2014. Процитовано 20 березня 2015.
- ↑ Garollo, Gottardo (1907). Ulrico Hoepli (ред.). Dizionario biografico universale. Editore Libraio della Real Casa, Milan. с. 21. Архів оригіналу за 12 січня 2014. Процитовано 20 березня 2015.
Джерела[ред. | ред. код]
- G. Mellini, Opening for Louis Ademollo, in «Art Illustrated», 57, 1974
- Bolaffi Encyclopedic Dictionary of painters and engravers Italian eleventh to the twentieth century, vol. I, Turin 1972
- P. Bucarelli, voice Ademollo, Louis, in the Biographical Dictionary of Italian, 1, Rome 1960
- E. Lavagnino, Modern art from the neo-classical to contemporary, I, Turin 1956
Посилання[ред. | ред. код]
- Luigi Ademollo [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
|
