Палаццо Пітті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Палаццо Пітті, двір.

Палаццо Пітті (італ. Palazzo Pitti) або Галерея Пітті — палац та галерея мистецтв у місті Флоренція, найбільший флорентійських палаццо, що нині існують. Знаходиться на Площі Пітті, позаду будівлі розміщуються Сади Боболі.

Історія[ред.ред. код]

Невеликий (у порівнянні з теперішніми розмірами) палац належав суперникам Медичі — родині Пітті, звідки і його назва. У політичному протистоянні родина Пітті програла Медичі. Пітті примусили емігрувати, а Медичі на правах переможців перехопили палац. Цікаво, що назва палацу зберігала ім'я родини-вигнанців впродовж всього часу.

Архітектори, побудова і добудови[ред.ред. код]

Флоренція. Палаццо Медичі

Хто був першим архітектором палацу — невідомо. Називають ім'я Філліппо Брунеллескі. Але за стилем будівля більше характерна для творів архітектора Мікелоццо.

Це не перший з приватних палаців Флоренції. Першим за часом виникнення у 1444 р. був якраз палац родини Медичі. Невеличкий палац Пітті — зовсім неправильна назва. Лука Пітті, що започаткував будівництво в 15 столітті, в усьому бажав перевищіти ненависних Медичі. Тому вікна свого палацу зробив у розмір дверей палацу Медичі, а це вісім метрів(!). Первинний палац мав 7 вісей, був облицьований рустом і мав непривітний, фортечний характер. Його розташували на схилі, а внутрішній двір був повернутий у садок. Але за володаря Пітті внутрішній двір не встигли добудувати.

Нікколо Макіавеллі вказував, що Пітті не зупинявся ні перед чим, аби здобути гроші на будівництво і приймав подарунки, хабарі, навіть злочинців на роботу, аби прискорити будівництво. Та навіть у нього не вистачило грошей і часу на завершення палацу.

Палаццо Пітті на гравюрі 1664 року.

у 1549 р. величне палаццо Пітті для себе придбала вельможна іспанка, дочка віце-короля Неаполя Елеонора Толедська, дружина герцога Козімо І Медичі. Будівлю розширили в обидва боки, але цілком скопіювали фасад первісного палацу Пітті. Лише архітектор 16 століття Бартоломео Амманаті, якому доручили побудову і оздоблення внутрішнього двору, зробив це в стилістиці маньєризму, а не ранішнього Відродження, як було за Пітті.

Зберіглася гравюра 1664 року з зображенням добудов палацу. На другому поверсі тепер було 23 вісі, зберегли три поверхи, а парапет 2-го поверху прикрасили дванадцятьма скульптурами, нині відсутніми. Це був найбільший на той час з палаців Флоренції.

Після згасання роду Медичі палацом володіла династія герцогів Лотарінгії, в 19 столітті — родина королів Італії. Палац зажив великого престижу і в інших країнах побудували його копії. Так зване крило Нібелунгів резиденції в місті Мюнхен майже повністю скопійоване з фасаду палаццо Пітті.

Не залишились без уваги і два велетенські корпуси садового фасаду, зведені Бартоломео Амманаті. Це від них відштовнувся французький архітектор Соломон де Брос, коли робив в Парижі проект резиденції для королеви Франції Марії Медичі, який назвали Люксембурзький палац. Де Брос багато чого зробив по-своєму, але взірцем був Палаццо Пітті.

Палаццо Пітті — музей[ред.ред. код]

Зараз палаццо є найбільшим з музеїв Флоренції. В ньому розташовані:

  • Палатинська галерея
  • Галерея сучасного мистецтва
  • Музей срібла (Флоренція)
  • Музей порцеляни
  • Музей екіпажів і карет
  • Галерея костюмів(тобто музей історії моди).
  • Сади Боболі, парк музей поряд з палаццо Пітті, якому притаманні риси відродження, маньєризму і бароко. В парку зберіглися Гроти, Серединний палацик, амфітеатр, значна колекція садово-паркової скульптури.

Галерея Пітті (або Палатинська галерея)[ред.ред. код]

Лука Сіньореллі, Свята Родина
Жан Клуе, герцог де Гіз, Клод Лотарингзький

Музей витворів з срібла або музей костюмів(історії моди) можуть швидко привабити лише певні верства туристів чи фахівців. Уславлена галерея Пітті, де показують картини старих майстрів, може привабити кого завгодно. І тому, що це унікальна колекція, і тому, що тут є справжні шедеври, і тому, що галерея зберігла палацовий характер і не схожа на сучасні музеї з оголеними стінами і обов'язковим розподілом на історичні періоди, стилі, художні школи.

Збережена навіть килимова розвіска полотен, їх селекція за декоративними якостями тощо. Підхід незичний і для прихильників мистецтва шокуючий. Бо важко звикнути до полотен Рафаеля чи Тіціана, що підібрані за декоративними якостями, якщо вони — надзвичайні за всіма мистецькими якостями і входять в перелік унікумів. Полотен подібної мистецької якості просто ніде нема або є одиниці. Витворами мистецтва в палаці Пітті є і паркети, і оздоби стін, і стелі.

Перелік імен великих майстрів минулого приємно дивує.

Серед найбільш ранніх творів — італійські митці 15 століття Кватроченто-

Найбільш повно представлені твори П'єтро Перуджино. Але більшість відомих майстрів Кватроченто слід дивитися в галереї Уффіці.

Цілісну групу представляють твори відомих митців Високого Відродження з Флоренції та Риму і Венеції. В галереї без винятків представлені кращі твори -

Надзвичайно повно представлені митці доби маньєризму, переважно з Флоренції (художники та скульптори) -

Серед скульптур зустрічаються як оригінали, так і копії, але це копії уславлених античних зразків (Геракл Фарнезе, Антіной ск. Альбані тощо).

Добу 17 століття репрезентують твори як митців Італії, так і майстрів інших мистецьких центрів, що відобразило нову мистецьку реальність. Італія втрачала художню ініціативу, а митці інших країн роками працюють в країні, а їх твори вже нічим не поступаються творам місцевих майстрів. Інтернаціональне мистецтво доби європейського бароко представляють картини -

Худ. Джакомо Черуті, Хлопчик з кошиком риби
Віллєм ван Альст, «Натюрморт з фруктами та кришталевим келихом», галерея Пітті

Відомі представники бароко зараз доповнені творами « художників реальності», серед яких -

  • Крістофоро Мунарі
  • Джакомо Черуті, невелика кількість картин представників голландського реалізму 17 століття. Тяжіння до незвичного, притаманне реалістичній гілці бароко, відображене в картинах з зображенням собак, двоголової вівці та колекції натюрмортів (Крістофоро Мунарі, жінка художниця Джованна Гарцоні, Віллєм ван Альст, Ян Давідс де Хем, Ян ван Кессель, Отто Марсеус ван Шрек).
Гаспаро Ванвітеллі. Вілла Медічі з боку саду в Римі.

Новітні течії зламу 17 — 18 строліть, пейзажі, портрети і поодинакі твори митців 19 століття представляють -

  • Гаспар ван Віттель (Гаспаро Ванвітеллі, 1656–1736)
  • Шарль Андре ван Лоо (1705–1765)
  • Антон Доменіко Габбіані
  • Франческо Хойєс (1791–1882)
  • Антоніо Пучінеллі(1822–1897)
  • Філіппо Паліцці (1818–1899)
  • Кристіано Банті (1824–1904)
  • Джованні Фатторі (1825–1908)

Таким чином часовий проміжок мистецької збірки доведено до початку 20.

Джерела[ред.ред. код]

  • Ніколо Макіавеллі «Історія Флоренції», Л, 1973 пер. Н. Я. Ріковой, (рос)
  • Фёдорова Е. В. «Знаменитіе города Италии», М, 1975 (рос)