Перейти до вмісту

Луї Дакен

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Луї Дакен
фр. Louis Daquin
Ім'я при народженніLouis Léon Auguste Daquin
Дата народження20 серпня 1908(1908-08-20)
Місце народженняКале, Франція
Дата смерті2 жовтня 1980(1980-10-02) (72 роки)
Місце смерті
ГромадянствоФранція Франція
Професіякінорежисер, сценарист, актор
Alma materHEC Paris
Роки активності19361979
Член уQ109045356? і Асоціація французьких кінорежисерівd
ДітиMichel Recanatid
IMDbID 0200877

Луї́ Даке́н (фр. Louis Daquin, повне ім'я та прізвище — Луї́ Лео́н Огю́ст Даке́н (фр. Louis Léon Auguste Daquin); нар. 20 серпня 1908, Кале, Па-де-Кале, Франція — пом. 2 жовтня 1980, Париж, Франція) — французький кінорежисер, сценарист, продюсер і актор.

Біографія

[ред. | ред. код]

Луї Дакен народився 20 серпня 1908 року в місті Кале, Франція. Здобувши освіту у Вищій торговій школі Парижа, працював журналістом. У 1930-х роках працював асистентом режисерів Жульєна Дювівь'є, Абеля Ґанса, Жана Гремійона, П'єра Шеналя, Федора Оцепа та інших. Потім працював на низці стрічок монтажистом.

Як режисер Луї Дакен дебютував у співавторстві з Герхардом Лампрехтом у 1938 році німецько-французькою екранізацією роману Достоєвського «Гравець». Першою самостійною режисерською роботою Дакена стала стрічка 1941 року «Ми — хлопчаки»[1]. Не будучи колабораціоністом, в роки окупації Дакен безпроблемно зняв низку комерційних фільмів, зокрема екранізував роман Жоржа Сіменона «Він приїхав у День всіх святих» (1943). Після звільнення Франції був обраний генеральним секретарем Комітету звільнення, а також секретарем Синдикату кінотехніків.

У 1946 році Луї Дакен поставив фільм «Батьківщина» про боротьбу фламандців з іспанським пануванням у XVII столітті, а потім зняв на замовлення Французької комуністичної партії документальний публіцистичний фільм «Ми продовжуємо Францію» (1948). Фільм «Світанок» (1949) був присвячений трудовим будням гірників. Але ні цей фільм, ні наступна його робота — антирасистський фільм «Хазяїн після бога» (1950) — не отримали офіційного визнання у Франції.

Залишаючись прибічником лівих поглядів, режисер неминуче приходить до конфлікту спочатку з продюсерами, а потім і з цензурою. Після чого майже усі свої стрічки, починаючи з «Милого друга» (знятий в Австрії) вимушений знімати за межами Франції: у Румунії він поставив «Бур'яни Баррагана» (1957), в НДР — «Каламутна вода» (1960).

Повернувшись на батьківщину і не знайшовши роботи Луї Дакен йде з кінематографу і зосереджується на педагогічній роботі. З 1960 року він був віцепрезидентом, з 1967-го почесним президентом французької профспілки технічних фахівців і продюсерів. У 1970—1978 роках працює в Інституті перспективних досліджень кінематографа (IDHEC, зараз La Femis), де стає заступником директора. У 1977—1978 роках як президент очолював Спілку кінорежисерів Франції (фр. Société des réalisateurs de films).

Луї Дакен є автором низки робіт з питань теорії кіно, в яких відстоює традиції реалістичного мистецтва.

Фільмографія

[ред. | ред. код]
Рік Назва українською Оригінальна назва Режисер Сценарист Продюсер
1938 Гравець Le joueur Так
1941 Ми — хлопчаки Nous les gosses Так Так
1943 Він приїхав у День всіх святих Le voyageur de la Toussaint Так
1943 Мадам і смерть Madame et le mort Так
1944 Перший у зв'язці Premier de cordée Так
1946 Батьківщина Patrie Так
1948 Брати Букінкан Les frères Bouquinquant Так Так
1949 Світанок Le point du jour Так Так
1949 Аромат дами в чорному Le parfum de la dame en noir Так
1950 Хазяїн після Бога Maître après Dieu Так
1955 Милий друг Bel Ami Так Так
1958 Бур'яни Баррагана Ciulinii Baraganului Так Так
1958 Недільні друзі Les copains du dimanche Так
1960 Життя холостяка Les arrivistes Так Так
1963 Ярмарок двієчників La foire aux cancres (Chronique d'une année scolaire) Так
Актор
  • 1949 : Світанок / Le point du jour — камео
  • 1971 : / Léa l'hiver
  • 1973 : Напад / L'agression — камео; короткометражка
  • 1975 : Спеціальний відділ / Section spéciale
  • 1978 : Черепаха на спині / La tortue sur le dos — озвучування
  • 1979 : / Mais où et donc Ornicar — літня людина у бістро

Визнання

[ред. | ред. код]
Нагороди та номінації Луї Дакена[2]
Рік Категорія Фільм Результат
Венеційський кінофестиваль
1947 Великий міжнародний приз Брати Букінкан Номінація
Міжнародний кінофестиваль у Карлових Варах
1949 Кришталевий глобус за найкращий фільм Світанок Номінація
Приз за найкращу режисерську роботу Перемога
Кінофестиваль міжнародний кінофестиваль
1946 Гран-прі Батьківщина Номінація
1958 Золота пальмова гілка Бур'яни Баррагана Номінація

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Лурселль, Жак. Авторская энциклопедия фильмов. — СПб. : Rosebud Publishing, 2009. — Т. 1. — С. 413. — 3000 прим. — ISBN 978-5-904175-02-3.(рос.)
  2. Нагороди та номінації Луї Дакена на сайті IMDb(англ.)

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Кино: Энциклопедический словарь / Гл. ред. С. И. Юткевич; Редкол.: Ю. С. Афанасьев, В. Е. Баскаков, И. В. Вайсфельд и др. — М. : Сов. энциклопедия, 1987. — С. 110.(рос.)
  • М.М. Черненко (составитель). Режиссерская энциклопедия. Кино Европы / Г.Н. Компаниченко. — М. : Научно-исследовательский институт киноискусства, 2002. — С. 57. — ISBN 5-85646-077-4.(рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]