ХаБаД

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Любавицький ребе)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

ХаБаД (івр. חב"ד‎) або ХаБаД Любавич (івр. חב״ד לובביץּ׳‎, їд. חב״ד ליובאוויטש‎), також відомий як ХаБаДський хасидизм (івр. חסידות חב"ד‎), Любавичівський (Любавицький) хасидизм — філософський і релігійний рух в хасидизмі, течії ортодоксального юдаїзму. На сьогоднішній день ХаБаД є одним із найвідоміших хасидських рухів у світі. Організаційно ХаБаД є найбільшою єврейською релігійною організацією у світі[1][2]. Послідовників руху також називають ХаБаДниками.[3]

ХаБаД було заснований у 1755 році рабі Шнеуром Залманом з Ляд. Слово «ХаБаД» — івр. חב"ד‎ — є акронімом від слів «мудрість» (івр. חכמה‎, хохма), «розуміння» (івр. בינה‎, біна) і «знання» (івр. דעת‎, даат).[4][5] Протягом більше 100 років рух був головним чином сконцентрований у Любавичах — білоруському селі, яке нині знаходиться в Руднянському районі Смоленської області в РФ.

Лідери

[ред. | ред. код]

На чолі стояв Любавичівський (Любавицький) ребе, яких за всю історію ХаБаДу було 7:

  1. Шнеур Залман із Ляд (17451812);
  2. Довбер Шнеурі (17731827);
  3. Менахем Мендл Шнеєрсон (Цемах Цедек)[en] (17891866);
  4. Шмуель Шнеєрсон (18341882);
  5. Шалом Бер Шнеєрсон (18601920);
  6. Йосеф Іцхак Шнеєрсон (18801950);
  7. Менахем Мендел II Шнеєрсон (19021994).

Під фразою Любавичівський (Любавицький) Ребе часто мається на увазі саме 7-й.[6]

ХаБаД у світі

[ред. | ред. код]

Оцінки ХаБаДу та інших хасидських груп часто базуються на екстраполяції обмеженої інформації, доступної в даних перепису населення США для деяких територій, де проживають хасиди. Оцінка 2006 року була взята з дослідження спільноти Монреаль ХаБаД (визначення середнього розміру домогосподарства), у поєднанні з мовними та іншими вибраними показниками з даних перепису населення США, за оцінками, ХаБаД у Сполучених Штатах включає приблизно 4000 домогосподарств, які містять між 22'000 і 25'000 осіб. З точки зору зв'язку ХаБаДу з іншими хасидськими групами в межах Нью-Йоркської агломерації, ХаБаД у районі Нью-Йорка становить близько 15 % від загальної кількості хасидського населення Нью-Йорка. За оцінками, ХаБаД має щорічне зростання на 3,6 %.

Ізраїль

[ред. | ред. код]

Кфар-ХаБаД — приблизний розмір Кфар-ХаБаД становить 5100; Вважається, що всі жителі міста є прихильниками ХаБаДу. Ця оцінка базується на цифрах, опублікованих Ізраїльським бюро перепису населення. За іншими оцінками, населення громади становить близько 7000 осіб.

синагога «Золота роза» та Центр «Менора», Дніпро

Україна

[ред. | ред. код]

Після 1991 року рух ХаБаД розповсюдився у великих містах України, а його центром стало місто Дніпро, з котрим пов'язані дитячі і підліткові роки Сьомого любавицького рабе.

У 2012 році у центрі Дніпра відкрито один з найбільших у світі (площа 120 тис. м²) центр «Менора».

Членами опікунської ради єврейської ХаБаДської громади міста є українські олігархи Ігор Коломойський, Геннадій Боголюбов, Віктор Пінчук та інші.

Головним рабином Дніпра з 1994 року є Шмуель Камінецький, який розпочав свою діяльність у місті ще в 1990 році.

Зустріч Президента України Володимира Зеленського з любавицькими рабинами України 6 травня 2019 р.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Martin Barillas (23 червня 2008). Американський суд вважає, що ХаБаД може відсудити повернення цінних архивів, які утримуються в Росії (англ.). Архів оригіналу за 4 вересня 2019. Процитовано 1 червня 2015.
  2. Ronn Torossian (14 травня 2012). The First Jewish Start-Up Nation ? Chabad: Marketing Genius. Jewocity. Архів оригіналу за жовтень 16, 2014. Процитовано 13 січня 2015.
  3. Россия. Религиозная обрядовая жизнь // Еврейская энциклопедия Брокгауза и Ефрона. — 1908—1913. (рос. дореф.)(рос.)
  4. Dara Horn, June 13, 2014 «Rebbe of Rebbe's» [Архівовано 26 жовтня 2014 у Wayback Machine.] The Wall Street Journal
  5. About Chabad-Lubavitch on. Chabad.org. Архів оригіналу за 20 лютого 2002. Процитовано 12 травня 2010.
  6. Любавичский Ребе. ru.chabad.org. Архів оригіналу за 8 жовтня 2015. Процитовано 13 лютого 2016.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]