Танія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Титульна сторінка Танії

Кабала
Кабала

Основні книги
ТораСефер Йєцира
Сефер ха-зогарСефер ха-бахір
Сефер ха-разімСефер Разіель ха-малах
Книга Ец ХаімТалмуд есер ха-сфірот
ТаніяСефер ха-ілан ха-кадош
Святі місця

ЄрусалимЦфатХевронТверія

Основи

Основи КабалиДерево ЖиттяСфірот
КетерХохмаБінаДаат
ХеседГвураТіферетНецах
ХодЄсодМалхут

Кабалісти
АвраамМойсейРабі Аківа

РаШБІАрізальХаім Віталь
РамбанБааль Сулам
Баал Шем ТовБарух Ашлаг
Рав Іцхак Гінзбург
Йєгуда БрандвайнІцхак Кадурі
Філіп БергМихаэль Лайтман

Світи АБЕА

Адам КадмонАцілут
БріяЄцираАсія

Танія (івр. תניא‎), або Лікутей Амарім (івр. ליקוטי אמרים‎: збірник висловлювань) — основоположна книга по хасидизму, головне творіння Старого Ребе, рабі Шнеура-Залмана (1746–1813), — вважається наріжним каменем філософії Хабад та підходу Хабад до Хасидського містицизму, визначаючи його загальну інтерпретацію і метод. Уся подальша література руху Хабад за авторством наступників ґрунтується на підході Танії. Хабад відрізняється від «традиційного хасидизму» насамперед філософським дослідженням та інтелектуальним аналізом при тлумаченні хасидської Тори. Наголос саме на розумі як шлясі до інтерналізації містичного духовного екстазу Хасидів (емоційного завзяття, буквально — розщеплення), контрастує із творчим ентузіазмом щодо віри, притаманним традиційному хасидизму. Внаслідок цього, хабадські твори характеризує систематична інтелектуальна структура, в той час як інші класичні тексти традиційного хасидського містицизму є змістовно більш збірними та неоднородними.

Передумови Хабаду[ред.ред. код]

Танія розглядає питання єврейської духовності, психології та теології з точки зору Хасидської філософії і її інтерпретацій Каббали (єврейського містицизму). Вона пропонує пораду для кожної особи щодо того, як служити богу у повсякденному житті.

Значення книги[ред.ред. код]

Книга складається з декількох трактатів, перший з яких називається «Книга середніх» (тобто людей, що займають проміжний стан між святими та злодіями), за ним йдуть: «Брама єдності та віри», «Послання про покаяння», «Святе послання» та «Заключний трактат»[1].

Любавицький Ребе Менахем Мендл Шнеєрсон називає Танію «Письмовою Торою хасидизму»[2]. За двісті років після її написання книга була перевидана більше п'яти тисяч разів (наприкінці кожного видання книги Танія є, як правило, список місць, де вона була надрукована).[3]

Попередній Любавицький Ребе, рабі Йосиф Іцхак Шнеєрсон, встановив звичай щоденного вивчення уроку Танії. Любавицьий Ребе Менахем Мендел Шнеєрсон відносить цей урок до одного з «трьох уроків, однакових для кожної душі», і в багатьох своїх листах закликав поважати ці уроки (щоденний розділ Тори, Тегілім, і Танії)[4].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Предисловие к русскому изданию «Тания»
  2. напр. тут: Комментарии к «Игерет а-тшува»
  3. В «Уроках по книзі Танія» сказано: «І звідси, до речі, стає зрозумілою та важливість, яку надає Любавицький Ребе друкуванню книги Танія взагалі, і щоб друкувати її в кожному і кожному місці в світі. Друкування Танії в будь-якому місці — це „відкрите проголошення“ цього місця, що нескінченне Б-жественне знаходиться всередині його».
  4. Наприклад, тут: Листи Любавичского Ребе, т. 15, лист 5704


книги Це незавершена стаття про книгу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.